Рішення № 38570975, 24.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3333/14 Головуючий І інстанції - Калмикова Л.К.

Справа №619/608/13ц

Категорія:право власності Доповідач - Бобровський В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Черкасова В.В.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права співвласника на частку у спільному майні, визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення його права власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1, яке набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2012 року та про визнання її права власності на вказану частину житлового будинку відповідно до положень ст..365 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що вона є власником ? частини вказаного житлового будинку відповідно свідоцтв , виданих державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори 17 грудня 2012 року, про її право власності на ? частину домоволодіння з спільного сумісного майна з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ? частину в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, а відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить решта ? частина домоволодіння.

Зазначивши що частина будинку відповідача за розміром є незначною, не може бути виділена в натурі, а спільне користування з відповідачем неможливе, ОСОБА_4 відповідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості будинку у розмірі 16440 грн. та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 вересня 2013 року про технічну неможливість розподілу будинку між його співвласниками просила задовольнити її позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову з посиланням на те, що свідоцтва про право на спадщину не отримував, а також на те, що будь-якого іншого житла на праві власності не має, просив у позові відмовити.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 березня 2014 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Визнано право власності ОСОБА_4 на вказану ? частину житлового будинку.

Виплачено ОСОБА_3 з депозитного рахунку районного суду грошову компенсацію у розмірі 15421,75 грн., внесену ОСОБА_4 на депозит за вказану частку домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати 1530 грн. на експертизу 229,40 грн. на справлення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на безпідставність позову, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права при його задоволенні, рішення районного суду просить скасувати, у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України задовольнити, рішення районного суду скасувати з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд із застосуванням ст..365 ЦК України дійшов висновку про те, що частка права власності ОСОБА_3 є незначною, яку неможливо виділити в натурі без втрати цільового призначення будинку, а його спільне володіння та користування є неможливим.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

За правилом ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільно.; спільне володіння і користування майном є неможливим, а також якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтереси співвласника та членам його сім'ї.

Із технічної документації на спірний житловий будинок вбачається, що його житлова площа із однієї житлової кімнати складає 14 кв.м, кухня - 10,20 кв.м та веранди площею 6,60 кв.м.

Ринкова вартість за висновком оцінщика будинку складає 16440 грн.

Згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку, виданого держаним нотаріусом 17 грудня 2012 року, житловий будинок придбано за час її шлюбу з ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2002 року.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2012 року позивач набула право власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування після смерті чоловіка, а також те, що спадщина прийнята їх сином - відповідачем у справі, на решту ? частину домоволодіння.

Але за повідомленням державної нотаріальної контори та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта станом на 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом не було отримано та у відповідності до ч.4 ст.334 ЦК України не зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як підстава виникнення у нього права власності на ? частину житлового будинку з моменту такої реєстрації.

Вирішуючи справу судом вказані обставини не були враховані та передчасно здійснено висновок про можливість припинення права власності ОСОБА_3 з підстав, передбачених ч.1 ст.365 ЦК України на спірну частину будинку, без врахування відсутності у нього такого права на час вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія вважає, що судом допущене неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права при ухваленні рішення, яке відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_4 залишенню без задоволення.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦП України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 березня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнання її права власності на вказану частину житлового будинку - відмовити.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді