Постанова № 38570075, 08.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ 810/793/14-а

12:36

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судових засідань: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - не з'явились,

від відповідача - Панченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті

Славутичі Київської області

до Первинної профспілкової організації

Чорнобильської атомної електростанції

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області з позовом до Первинної профспілкової організації Чорнобильської атомної електростанції про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 131570,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за період з 25.07.2013 по 25.12.2013.

Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Від позивача до суду надійшли клопотання, в яких позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що основою передумовою призначення пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників є проведення атестації робочих місць за умовами праці, що підтверджується довідкою встановленого зразка. Роботи, які виконуються на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, відсутні в переліку посад та робіт, що включаються до списку № 1 за результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць у зоні відчуження за радіаційним фактором не вимагається та не проводиться. Отже, ці особи не мали шкідливих умов праці у відповідача, а виконували роботу в зоні ЧАЕС, що обумовлює застосування норм законодавства, яким передбачено пільги для осіб, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Відтак, ці витрати здійснюються державою і не покладаються на підприємство.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, ідентифікаційний код 25302972, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню позивачем з липня 2013 у сумі 21928,34 грн., з вересня 2013 у сумі 21928,34 грн., з жовтня 2013 у сумі 21928,34 грн., з листопада 2013 у сумі 21928,34 грн., з грудня 2013 у сумі 21928,34 грн.

У зазначених розрахунках відшкодування витрат включено осіб, яким призначено пенсію на пільгових умовах, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Відповідно до розпоряджень про перерахунок пенсій, які надані суду позивачем та приєднані до матеріалів справи, умовами призначення пільгових пенсій зазначеним особам є робота за списком № 1.

Загальна сума заборгованості відповідача, як зазначає позивач, становить 131570,40 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ встановлено, зокрема, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б"- "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статті 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п.1 ст.1 та п.1 ст.2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ураховуючи, що положення абз. 4 п.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз.3 п.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні працівники відповідача виконували роботу в зоні Чорнобильської АЕС, проте наявність шкідливих умов праці обумовлена їх перебуванням в цій зоні, а не виконанням роботи безпосередньо на робочому місці в первинній профспілковій організації Чорнобильської АЕС.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Порядок та умови надання пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) в зоні відчуження регулюється статтями 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до вимог статті 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій № 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України № 796-XII, то різниця між розміром пенсії, на який має право особа - ліквідатор аварії на ЧАЕС, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України № 1058-IV фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на викладене, працівники відповідача мають право на отримання державної пенсії на пільгових умовах відповідно до списку № 1, а підставою для надання пільгової пенсії є безпосередня участь в роботах по ліквідації наслідків аварії та запобіганні забрудненню навколишнього середовища в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

Отже, вищевказані особи виконували трудову функцію не на підприємстві, а в зоні Чорнобильської АЕС в порядку реалізації державної програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, і дана обставина не спростована позивачем, на підприємстві відповідача (первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС) немає виробництв, передбачених Списком №1 відповідно на ньому не проводилась атестація робочих місць як на час направлення працівників відповідача на роботу в зону Чорнобильської АЕС, так і на цей час.

Таким чином, підстав для стягнення на користь позивача фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вказаним у позові працівникам відповідача немає, оскільки у відповідача немає виробництв, передбачених списком №1, а вищевказаним особам була призначена пільгова пенсія за виконання ними робіт в зоні Чорнобильської АЕС на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.11.1990 №343.

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 отримують державну пенсію на пільгових умовах як особи, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, то зазначені пенсії мають фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а, тому у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку цим особам у сумі 131570,00 грн. за період з липня по грудень 2013 року.

Крім того, судом взято до уваги, що сам по собі факт видачі відповідачем довідки для отримання пільгових пенсій за списком № 1 не може бути підставою для стягнення з відповідача суми виплачених цим особам пенсій, оскільки у подальшому зазначена пільгова пенсія особами, які отримали такі довідки, не оформлювалася.

При цьому суд звертає увагу, що судами вже надавалась відповідна правова оцінка відсутності підстав для стягнення з відповідача пенсій, які призначені на пільгових умовах по даним особами за попередні періоди. Зокрема, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі 2а-9736/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 відмовлено у задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області до первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 № К/9991/44279/12 касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області залишено без задоволення; постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 залишено без змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 у справі № 2а-1904/12/1070 відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області до первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 К/800/31150/13 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013., оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається наявність підстав щодо допущення судами порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Доказів понесення яких-небудь судових витрат відповідач суду не надав, вимог про їх відшкодування не заявляв.

Таким чином, судові витрати присудженню на користь відповідача з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 квітня 2014 р.