Ухвала суду № 38569768, 05.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/1232/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О.Й. Провадження № 22-ц/773/684/14 Категорія: 37 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А. К.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шоцькій О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування та визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду від 20 березня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Старовижівського районного суду від 20 березня 2014 року та ухваленим 25.03.2014 року додатковим рішенням позов задоволено частково.

Постановлено заповіт ОСОБА_6, складений та посвідчений 9 липня 2009 року секретарем Дубеченської сільської ради Петрук Аллою Дмитрівною, визнати недійсним.

У задоволенні позову про усунення від права на спадкування відмовлено.

Проведено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивач подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин, які дають підстави застосувати ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Такий висновок суду відповідає вимогам Закону і підтверджується доказами, що є в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Порядок, підстави та умови усунення спадкоємців від права на спадкування передбачено у ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту наведеної норми, усунення спадкоємця від права на спадкування за законом може мати місце за умови доведеності факту ухилення такого спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, який за життя через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані, факту перебування спадкодавця у безпорадному стані та факту необхідності спадкодавця в отриманні такої допомоги від цього спадкоємця, який мав можливість її надавати.

Під безпорадним станом слід розуміти постійну або тимчасову безпомічність особи, її неспроможність своїми силами через похилий вік, тяжкі хвороби, каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, побуту, харчування тощо, саме у зв'язку з чим ця особа потребує постійного або тимчасового стороннього догляду, піклування, турботи та допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що до лютого 2013 року спадкодавець самостійно утримувала велике підсобне господарство, сторонньої допомоги та догляду не потребувала.

У лютому 2013 року ОСОБА_6 захворіла, перебувала в лікарні, після виписки стан здоров'я її не покращився, вона не ходила, постійно лежала, була прикута до ліжка, не спроможна була самостійно забезпечувати умови для свого життя і побуту.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_6 у зв'язку з похилим віком та хворобою дійсно перебувала в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.

З березня 2013 року до дня смерті догляд за спадкодавцем здійснювала позивач ОСОБА_1

Ухилення спадкоємця від надання спадкодавцеві необхідної допомоги може виражатися як в умисних діях особи, так і в її бездіяльності, що спрямовані на уникнення від виконання своїх обов'язків по утриманню спадкодавця та піклуванню про нього. При цьому, особа повинна розуміти та усвідомлювати покладений на неї обов'язок і мати реальну можливість його виконувати.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає дійсним обставинам справи, що в період з лютого 2013 року по травень 2013 року ОСОБА_3 періодично, строком на 1 місяць виїзджав на заробітки за межі Волинської області, після приїзду, побувши вдома, їхав знову, що позбавляло його можливості здійснювати догляд за матір'ю. Під час приїзду провідував матір як в лікарні, так і вдома, з'ясовував у медперсоналу про потребу в ліках, однак ліки вже були придбані.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 не спростувала доводів відповідача та його представника про те, що у зв'язку з неприязними відносинами, вона не допускала відповідача до частини будинку, належного матері, продукти харчування, які він приносив, не давала матері, виставляла з будинку, не бажала, щоб дружина відповідача, яка за фахом є медпрацівником, робила ін'єкції хворій матері, тому він приїхавши додому на кілька днів, лише у її відсутність міг навідати матір.

Наведене свідчить, що сама позивач створила умови, які позбавляли відповідача брати участь в догляді за матір'ю ОСОБА_6 та наданні їй допомоги.

Щодо участі в наданні матеріальної допомоги, то судом встановлено, що позивач придбавала ліки за кошти спадкодавця, яка одержувала пенсію. Сама ж позивач була безробітною. Доказів про те, що цих коштів було недостатньо, в матеріалах справи не має. Пояснення позивача про те, що вона змушена була позичати гроші на утримання матері не підтверджені належними доказами.

Аналізуючи встановлені обставини в сукупності із зазначеними нормами цивільного і сімейного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що факт ухилення відповідача від виконання покладеного на нього в силу закону, принципів моралі, людського і сімейного співжиття обов'язку по наданню допомоги матері, яка через похилий вік і тяжку хворобу перебувала в безпорадному стані, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Апелянт безпідставно посилається на встановлення цієї обставини судовим рішенням в справі 2-276-11, оскільки цим рішенням такі обставини не встановлені (а.с. 7).

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно і всебічно дослідивши наявні у справі та надані в ході розгляду справи докази правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і з дотриманням вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України правових підстав для усунення відповідача від права на спадкування.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду від 20 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: