Постанова № 38566606, 17.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 9104/28530/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Рибачука А. І.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Шевчука І. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року по справі №2а - 5643/09/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семен» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семен» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова і просило визнати нечинними (скасувати) податкові повідомлення - рішення від 17 червня 2009 року №001772300/0/14052 та №001782300/0/14053.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, в ході якої відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим 17 червня 2009 року були винесені спірні податкові повідомлення - рішення. Проте вважає такі висновки безпідставними, оскільки порушень, зазначених у складеному за результатами перевірки акті, не було допущено. Відповідно у відповідача не було законних підстав для визначення податкових зобов'язань за податком на прибуток та податком на додану вартість, а також для застосування штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 17 червня 2009 року №001772300/0/14052 та №001782300/0/14053.

З таким судовим рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що суми отриманої поворотної фінансової допомоги позивач не включав до складу валового доходу, в результаті чого занизив валовий дохід на загальну суму 1 707 568 гривень 72 коп., оскільки надані позивачу фізичними особами кошти на придбання пального, позивач повертав у наступних звітних періодах. В порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не збільшував суму валових витрат на суму повернутої фінансової допомоги, у зв'язку з чим занижено суму валових витрат на 1 420 345 гривень. Крім цього, позивачем укладено договір купівлі - продажу автомобіля за ціною 260 000 гривень в тому числі 43 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість, проте до податкового зобов'язання позивачем включено 38 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість. Тобто, у квітні 2007 року позивачем не включено до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість 5 000 гривень податку на додану вартість. Тому вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті законно, за наявності підстав для їх прийняття, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча належним чином та у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, позивач не надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, а також апеляційним судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в апеляційному розгляді справи.

Вищевикладені обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають судовому розгляду справи за відсутності представника позивача.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення (збільшення) відповідачем позивачу зобов'язання по податку на прибуток не перебуває у причинно - наслідковому зв'язку із заниженням сум валових витрат, оскільки таке заниження не може призвести до зменшення об'єкту оподаткування, а відтак до заниження зобов'язання по податку на прибуток.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, в тому числі у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду. Проте у даному випадку фізичні особи - працівники позивача не надавали кошти позивачу для придбання пального, а придбавали його за власні кошти та на суму придбаного палива за вказані кошти складали авансові звіти. Суми фінансової допомоги на придбання палива відповідач повертав в наступних податкових періодах. Тобто у позивача відсутня заборгованість перед фізичними особами по розрахунках з підзвітними особами, що відповідно не дає підстав стверджувати про факт отримання відповідачем сум поворотної фінансової допомоги.

Також, як зазначає суд першої інстанції, у випадку наявності заборгованості перед фізичними особами по розрахунках з підзвітними особами, така заборгованість не може являтися поворотною фінансовою допомогою, оскільки відсутні факти передачі грошових коштів від працівника відповідачу, та від відповідача працівникам. У зв'язку з наведеним, не є обов'язковим складання авансового звіту у строки, встановлені Положенням про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого постановою правлінням Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року, так як авансовий звіт складається як звіт за використані грошові кошти отримані під звіт, а у даному випадку кошти не були фактично отримані.

Крім цього, позивач 28 березня 2007 року уклав договір купівлі - продажу, згідно якого зобов'язувався продати напівпричіп «VANHOOL» 1994 року випуску та сідловий тягач «VOLVO» FH 12 - 42T, 1998 року випуску за 260 000 гривень, в тому числі - 43 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість. Проте відповідачем не було враховано, що в подальшому між позивачем та покупцем було укладено додаток до договору купівлі - продажу, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що вартість вищевказаного майна становить 230 000 гривень, в тому числі 38 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість і на виконання умов даного додатку позивач повернув покупцю 30 000 гривень. Тому повна оплата та часткове повернення отриманих коштів відбулося в межах одного звітного періоду, що за висновком суду першої інстанції підтверджує правомірність включення до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість податок на додану вартість у сумі 38 333 гривні 33 коп..

Оскільки відповідач прийшов до висновку про невключення позивачем до складу валового доходу суми отриманої поворотної фінансової допомоги, без належного дослідження первинних чи інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, та внаслідок помилкової правової оцінки матеріалів перевірки, а також неврахувавши, що в подальшому було укладено додаток до договору купівлі - продажу, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не дотримано вимог п. 1.7, пп. пп. 2.3.2, 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 щодо чіткого, об'єктивного та повного відображення виявлених порушень. Тому складений відповідачем акт та наведені у ньому висновки не можуть розглядатися як носії доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача спірних податкових повідомлень - рішень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, із 19 травня по 01 червня 2009 року відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої 04 червня 2009 року складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Семен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за №873/129/23 - 118/30274782. На підставі висновків перевірки відповідачем 17 червня 2009 року винесені податкові повідомлення - рішення: №001772300/0/14052, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 120 514 гривень 96 коп., з яких 71 805 гривень 94 коп. - за основним платежем та 48 709 гривень 02 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №001782300/0/14053, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - за основним платежем та 2 500 гривень - за штрафними санкціями.

Підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень були висновки перевірки про порушення позивачем п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 707 568 гривень 72 коп., що становить суму коштів, отриманих позивачем від працівників підприємства для придбання пального і яка поверталася в наступних звітних періодах. Окрім цього, підставою для донарахування позивачу зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафної санкції було порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із не включенням до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5 000 гривень цього податку. Зокрема, 28 березня 2007 року позивачем укладено із ТзОВ «ІТЕК» договір купівлі - продажу № 28/03 - 7 автотранспортних засобів, згідно якого, позивач зобов'язувався продати, а ТзОВ «ІТЕК» відповідно зобов'язувалося придбати напівпричіп «VANHOOL» 1994 року випуску та сідловий тягач «VOLVO» FH 12 - 42T, 1998 року випуску за ціною 260 000 гривень в тому числі 43 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість. Транспортні засоби були передані покупцю 03 квітня 2007 року згідно акту прийому - передачі і покупцем було сплачено обумовлену договором суму. Згідно укладеного 16 квітня 2007 року між сторонами договору додатку до договору купівлі - продажу № 28/03 - 7 від 28 березня 2007 року, сторони дійшли згоди, що вартість вищевказаного майна становить 230 000 гривень в тому числі 38 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість. Згідно умов договору позивач платіжним дорученням №133 від 19 квітня 2007 року повернув покупцю 30 000 гривень.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Крім цього, у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону валовий дохід також включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Законом України «Про податок на додану вартість» було визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно із п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь - які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь - яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої доводи та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що визнаючи нечинним податкове повідомлення - рішення №001782300/0/14053, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - за основним платежем та 2 500 гривень - за штрафними санкціями, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки відповідач при прийнятті рішення не врахував укладений між позивачем та покупцем 16 квітня 2007 року додаток до договору купівлі - продажу № 28/03 - 7 від 28 березня 2007 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди про вартість майна в розмірі 230 000 гривень в тому числі 38 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість. Згідно умов додатку до договору позивач повернув покупцю 30 000 гривень. У зв'язку із повною оплатою та частковим повернення отриманих коштів в одному звітному періоді, позивачем правомірно включено до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість 38 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість.

Разом з цим, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і заниження податку на прибуток в сумі 71 805 гривень 94 коп. колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним, так як судом було встановлено, що позивачем не включено до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 707 568 гривень 72 коп., яка поверталася у наступних звітних періодах. Крім цього позивачем не збільшувалася сума валових витрат на суму повернутої поворотної фінансової допомоги, що спричинило заниження суми валових витрат на загальну суму 1 420 345 гривень. При цьому, такі висновки відповідають положенням ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а податкове повідомлення - рішення винесено згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно і висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 120 514 гривень 96 коп. є помилковим.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10 серпня 2005 року щодо чіткого, об'єктивного та повного відображення виявлених порушень, у зв'язку з чим складений акт та викладені висновки не є носіями доказової інформації і, відповідно не могли бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, так як вищезазначені посилання суду першої інстанції не заперечують факту порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і відповідно не спростовують висновків податкового органу.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №001772300/0/14052 від 17 червня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток враховані апеляційним судом, як обставини, що підтверджують правомірність цього податкового повідомлення - рішення. Разом з цим, не спростовують висновки суду першої інстанції викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо правомірності висновків про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки суд першої інстанції у оскаржуваній постанові в повній мірі дослідив обставини формування позивачем зобов'язання за вказаним платежем та викладені виклав висновки щодо доводів позивача з приводу цих обставин, з якими повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають порядок та підстави декларування валового доходу та валових витрат що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи у цій частині.

Тому постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, якою з урахуванням вищевказаних мотивів визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №001782300/0/14053 від 17 червня 2009 року.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року по справі №2а - 5643/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Семен» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №001782300/0/14053 від 17 червня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Семен» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

А. І. Рибачук

Постанову в повному обсязі складено 22 квітня 2014 року