Постанова № 38566373, 28.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 2а/1270/2806/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, начальника сектору митного оформлення митного посту «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, начальника сектору митного оформлення митного посту «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 червня 2011 року між позивачем та фірмою «MIR Trade FG» укладено зовнішньоекономічний контракт № 86-МТ/2011 на поставку вугілля, на підставі якого та згідно додатку № 5 від 18.11.2011 позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту вказаний товар за ціною договору - 205 доларів США за одну тону та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006.

Луганська митниця карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2012 року відмовила позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №70200001/2012/000099/1 від 31.01.2012) згідно МКУ від 11.07.02 №92-ІV (ст.265, ст.273) та Постанови КМУ від 20.120.06 №1766».

З прийнятим рішенням відповідача позивач не погоджується та, посилаючись на норми ст.ст. 259, 260, 262, 266 Митного кодексу України, вказує, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України. Основним методом визначення митної вартості є метод визначення за ціною договору (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вугілля позивачем був наданий весь перелік документів, передбачених п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 № 1766. На думку позивача, достовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товару підприємством доведено правомірність визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товару, який імпортується.

Позивач вважає безпідставними вимоги відповідача про надання додаткових документів передбачених п. 11 Порядку, оскільки подані декларантом відомості щодо ціни на поставлений товар не визивали сумнівів у їх достовірності. Митний орган зазначив, що в зв'язку із ненаданням декларантом договорів на закупівлю товару з 3-ми особами, а також у зв'язку із наявністю цінової інформації щодо митної вартості на вугілля, яка значно вища, ніж заявлена ціна товару, застосування першого методу визначення митної вартості не можливо, тому митна вартість визначається за другим методом, на підставі інформації про ціну угоди ідентичного товару, митне оформлення якого здійснено із рахунку 205 доларів США.

На думку позивача, відповідачем не надані докази того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про визнання митної вартості товарів №702020001/2012/00099/1 від 31.01.2012, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00016 від 31.01.2012, визнати дії начальника сектору митного оформлення митного посту «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича протиправними щодо внесення до п.33 рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів та стягнути Державного бюджету 412716,89 грн. податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Луганської митниці - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду запереченнях проти позову та додаткових поясненнях, в яких зазначив, що при здійсненні контролю за заявленою декларантом митною вартістю товарів «Вугільний концентрат марки КС», заявленого до митного оформлення за вантажною митною декларацією від 13.01.2012 №702020001/2012/000113 відповідно до зазначених вище положень здійснювались наступні заходи:

13.01.2012 була надана ВМД № 702020001/2012/000113 (обсяг 4350,35 тн) на товар «Вугільний концентрат марки КС» відповідно до контракту від 30.06.2011 № 86-МТ/2011, додаток від 18.11.2011 № 5 за заявленою митною вартістю 205 дол.США/тн на умовах поставки DАР - ст. Комунарськ.

Разом з пакетом документів в якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані наступні документи:

- комерційний інвойс: від 26.12.2011 № 1893/11, №1894/11;

- платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства: від 02.12.2011 № 285 (на

суму 500000 дол. США), від 07.12.2011 № 286 (на суму 875000 дол. США), від 29.12.2011 №325 (на суму 1250000 дол. США);

- копія експортної ВМД від 28.10.2011 № 10608070/281011/0003803 (ціна на умовах DAF - Соловей становить 211 дол. США/тн;

- висновок Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 № 53 (із рівнем цін на концентрат

вугільний 186,0-220,0 дол. США/тн).

При опрацюванні наданих декларантом документів на виконання п. 2.1 Порядку контролю-339 та п. 1.2-1.8 розділу 2 Порядку роботи-602 встановлено наступне, що згідно контракту від 30.06.2011 № 86-МТ/2011 між ВАТ «Алчевськкокс» та швейцарською фірмою «MIR Trade FG» та додатку № 5 від 18.11.2011 до нього товар «Вугільний концентрат марки КС», виробник ТОВ ОФ «Анжерская» ввозиться на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, контрактна вартість товару складає 205 дол. США за тону, поставка товару здійснюється на умовах поставки DАР- станція Комунарськ (Україна).

Згідно умов контракту передбачалась 100% сплата за поставлений товар (п.3 Додатку №5 до контракту передбачає порядок та строки оплати за відвантажений товар).

Надані декларантом документи про оплату товару, а саме платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 02.12.2011 №285 на суму 500000 дол. США, від 07.12.2011 №286 (на суму 875000 дол. США) та від 29.12.2011 №325 (на суму 1250000 дол. США) не відповідають умовам контракту та не покривають 100% оплати за товар.

Експортна ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803 містить ціну, що є вищою за ціну зазначену в контракті (ціна на умовах DAF-Соловей становить 211 дол. США/тону, тобто ціна за якою здійснювався експорт товару від виробника є вищою за ціну зазначену в контракті з посередником.

ПАТ «Алчевськкокс» на підтвердження виконання умов договору від 30.06.2011 №86-МТ/2011 між ВАТ «Алчевськкокс» та швейцарською фірмою «MIR Trade FG» та додатку № 5 від 18.11.2011 до нього та підтвердження легітимності здійснення поставки з території Російської Федерації, а не з території Швейцарії, подає до митного оформлення вантажну митну декларацію країни відправлення, в якій ціна в той самий період поставки, що і визначений додатком № 5 від 18.11.2011 до договору від 30.06.2011 № 86-МТ/2011, становить 211 дол. США/тн.

Враховуючи той факт, що митний орган отримав від підприємства документи, що суперечили одне одним, а саме: експортна ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803, контракт та висновок Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 №53, відповідно до положень абзацу 2 статті 265 Митного кодексу України та п. 11 Порядку декларування (постанова КМУ 1766), посадовою особою митного органу з метою підтвердження рівня заявленої митної вартості у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості від 17.01.2012 № 702020001/2012/000113 у декларанта запрошено додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме декларанту було запропоновано надати:

- банківські документи, що підтверджують сплату за товар відповідно до умов контракту (відповідно до пункту 7 Порядку декларування - 1766 подання даних документів є обов'язковим при митному оформленні);

- договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

При цьому, банківські документи витребувались на виконання вимог контракту, а, саме, п.3 Додатку №5 до контракту, що передбачає порядок та строки оплати за відвантажений товар, згідно якого на час проведення митного оформлення дані рахунки або повинні бути сплачені, або повинна бути наявна заборгованість по сплаті.

Договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника запитувався (оскільки контракт посередницький) з метою встановлення факту того, чому ціна від відправника (виробника) є вищою, аніж посередницька.

Митниця дійшла висновку про існування договору на закупівлю товару з третіми особами та від виробника на підставі графи експортної ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803, в якій зазначено:

- гр. 2 Відправник - ТОВ ОФ «Анжерская»;

- гр.8 Отримувач - ПАТ «Алчевськкокс»;

- гр.31 товар - «Вугілля бітумінозне коксівне марки КС»;

- гр. 44 контракт МТ-SDS/КS/2011 від 14.04.2011

- гр.11 торгівельна країна за контрактом СН (Швейцарія).

Таким чином, з експортної ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803 можна побачити, що «Вугільний концентрат марки КС», виробник ТОВ ОФ «Анжерская» ввозиться на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, напряму з Росії на Україну через Швейцарського посередника за контрактом МТ-SDS/КS/2011 від 14.04.2011, який до митного оформлення позивачем не подавався, в той час, як сама експортна ВМД подається для підтвердження зовнішньоекономічної операції за контрактом між ВАТ «Алчевськкокс» та швейцарською фірмою «MIR Trade FG» та додатку № 5 від 18.11.2011 до нього.

Згідно зворотного боку декларації митної вартості декларантом було надано:

- платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 13.01.2012 №20 на суму 500 000 дол. США, від 17.01.2012 №226 на суму 125 000 дол. США, від 20.01.2012 №29 на суму 250 000 дол. США, від 23.01.2012 №39 на суму 250 000 дол. США, від 24.01.2012 №42 на суму 250 000 дол. США;

- журнал аналітичного видання «МЕТАЛЛ-Експерт», «Ринки вугілля» (енергетичне та коксівне вугілля, антрацит» №1 (42) січень, 2012.

В декларації митної вартості зазначено, що надати інші документи не має можливості, підпис декларанта.

При перевірці додатково наданих декларантом документів було встановлено наступне:

- невиконання умов оплати за товар, при цьому не надано жодного пояснення по факту

невиконання умов договору;

- у зв'язку із ненаданням договорів з третіми особами не можливо встановити факт

того, чому ціна зазначена в експортній ВМД (211 дол. США за тону) вище за ціну зазначену у договорі на закупівлю товару 205 дол. США за тону) і за яким фактично контрактом

відбувалась поставка товару.

Проведення митним органом порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією про рівні митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених по митній системі передбачено підпунктом 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів , затвердженого постановою КМУ від 09.04.09 №339 та п. 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.09 № 602.

Цінова інформація, яка містилась у митного органу про рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (рівні митної вартості подібних товарів (вугілля марки «КС»), оформлених найближчим часом складала 0,21 дол. США за кг, при цьому вона відповідала ціні зазначеній в експортній ВМД та вписувалась в ціну встановлену висновком Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 № 53.

В постанові Верховного суду України від 22.10.2013 суд дійшов висновку, що наявність інформації про іншу митну вартість ідентичних або подібних товарів є підставою для витребування додаткових документів. При цьому, якщо декларант не надає підтверджуючі документи, що є його обов'язком митниця правомірно має право застосовувати інший метод визначення митної вартості товару, аніж перший.

Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Товар, з яким здійснено порівняння оцінюваного товару відповідає параметрам визначення ідентичного товару, наведеним у статті 268 Митного кодексу України.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 31.01.2012 №702020001/2013/000099/1 було відкориговано митну вартість товарів лише за однією ВМД: №702020001/2012/000113. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів позивачем була подана ВМД від 31.01.2012 №702020001/2012/000570.

Інші ВМД, а саме: від 10.02.2012 №702020001/2012/000896, від 13.02.2012 №702020001/2012/000947, - подавались позивачем із самостійним визначенням митної вартості товарів за другим методом.

Рішення про коригування митної вартості товарів за зазначеними ВМД митним органом не приймались.

Декларант зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Право на відшкодування ПДВ з Державного бюджету України дає оформлення вантажної митної декларації (як податкової декларації).

У правовідносинах між митним органом та декларантом право останнього є порушеним у випадку письмової відмови митниці в митному оформленні товару за ціною, вказаною позивачем, та самостійного визначення митної вартості товару.

У разі добровільного внесення позивачем даних до ВМД він не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій Відповідача з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість порушення права, є безпідставним.

Таким чином, для поновлення порушеного права суд повинен встановити наявність рішення митного органу про відмову в митному оформленні товару та визначенні митної вартості товару.

У разі відсутності рішення митного органу про відмову в митному оформленні товару та визначенні митної вартості товару суд повинен відмовити в задоволенні позову.

Вказану правову позицію підтримано Вищим адміністративним судом України по справі №К/9991/76160/11.

Встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визнаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості».

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 17.12.2013 у справі №21-439а13.

На підставі викладеного, представник відповідача 1 росив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 - начальник сектору митного оформлення митного посту «Алчевськ» Луганської митниці Савостін Микола Миколайович в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача 3 - Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області - в судове засідання не з'явився, в раніше наданих суду запереченнях зазначив, що до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежі та податку на додану вартість. Просив відмовити у задоволенні позову повністю та розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», ідентифікаційний код 00190816 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

30 червня 2011 року між позивачем та фірмою «MIR Trade FG» укладено зовнішньоекономічний контракт № 86-МТ/2011 на поставку вугільного концентрату. Додатком до контракту від 18 листопада 2011 року № 5 сторонами визначено найменування, кількісні та якісні показники, ціна та загальна вартість вугільної продукції, що поставляється за контрактом. Так, додатком визначено поставку концентрату вугільного марки «КС», виробництва ТОВ ОФ «Анжерская», що підлягає відвантаженню у грудні 2011 року, складає 205,00 доларів США за 2 метричну тону.

Позивачем подано митну декларацію ВМД №702020001/2012/000113, якою заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар за ціною договору, а саме 205 доларів США за одну тону та необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, а саме:

- комерційний інвойс від 26.12.2011 № 1893/11; № 1894/11;

- платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 02.12.2011 №285 (на суму 500000 дол. США), від 07.12.2011 № 286 (на суму 875000 дол. США), від 29.12.2011 № 325 (на суму 1250000 дол. США);

- копія експортної ВМД від 28.10.2011 № 10608070/281011/0003803 (ціна на умовах DAF - Соловей становить 211 дол. США/тн;

- висновок Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 № 53 (із рівнем цін на концентрат вугільний 186,0-220,0 дол. США/тн).

Відповідно до положень Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Згідно ст. 45 Митного Кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Митного Кодексу.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України визначені постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого (далі - Порядок декларування).

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Митний орган, згідно ст. 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 № 339 (далі - Порядок контролю) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602 (далі - Порядок роботи).

Відповідно до положень Порядку роботи, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:

1.1. Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої

митної вартості товарів документах, а саме:

- декларації митної вартості (далі - ДМВ);

- вантажній митній декларації (далі - ВМД), графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару), 45;

- документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування.

1.2. Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості

документів, визначених Порядком декларування.

1.3. Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування.

1.4. Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

1.5. Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на

використання оцінюваних товарів.

1.6. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

1.7. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

1.8. Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

1.10. Вивчення маршруту транспортування товарів.

1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

1.12. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

1.13. Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що при опрацюванні наданих декларантом документів на виконання п. 2.1 Порядку контролю - 339 та п. 1.2 -1.8 розділу 2 Порядку роботи - 602 встановлено, що згідно контракту від 30.07.2011 № 86-МТ/2011 між ВАТ «Алчевськкокс» та швейцарською фірмою «МІR Trade AG» та додатку № 5 від 18.11.2011 до нього товар «Вугільний концентрат марки КС», виробник ТОВ ОФ «Анжерская» ввозиться на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, контрактна вартість товару складає 205 дол. США за тону, поставка товару здійснюється на умовах поставки DAP - станція Комунарськ (Україна). Згідно умов контракту передбачалась 100% сплата за поставлений товар (п. 3 Додатку №5 до контракту передбачає порядок та строки оплати за відвантажений товар).

Надані декларантом документи про оплату товару, а саме платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 02.12.2011 № 285 на суму 500000 дол. США, від 07.12.2011 № 286 (на суму 875000 дол. США) та від 29.12.2011 № 325 (на суму 1250000 дол. США), не відповідають умовам контракту та не покривають 100% оплати за товар.

Крім того, митним органом під час перевірки наданих позивачем документів для митного оформлення було встановлено, що експортна ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803 містить ціну, що є вищою за ціну зазначену в контракті (ціна на умовах DAF-Соловей становить 211 дол. США/тону), тобто ціна за якою здійснювався експорт товару від виробника є вищою за ціну зазначену в контракті з посередником.

Згідно висновку Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 №53 рівень цін на вугільний концентрат визначений в рамках 186,0-220 дол. США /тн, що є значним коливанням ціни.

Згідно абз. 2 ст. 265 Митного кодексу України та п. 11 Порядку декларування, посадовою особою митного органу з метою підтвердження рівня заявленої митної вартості у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості від 17.01.2012 №702020001/2012/000113 у декларанта запрошено додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме декларанту було запропоновано надати:

- банківські документи підтверджуючі сплату за товар відповідно до умов контракту (відповідно до пункту 7 Порядку декларування-1766 подання даних документів є обов'язковим при митному оформленні);

- договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

На думку суду, аналіз наведених норм, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачі 1 та 2 мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

Судом встановлено, що на вимогу митного органу декларантом було надано згідно зворотного боку декларації митної вартості банківські виписки та платіжні доручення на сплату продукції згідно Доповнення №5 до контракту № 20 від 13.01.2012, № 29 від 20.01.2012, № 42 від 24.01.2012, № 39 від 23.01.2012, № 226 на суму 125 000 дол. США та журнал аналітичного видання «Металл-Експерт», «Ринки вугілля» (енергетичне та коксівне вугілля, антрацит» №1 (42) січень, 2012.

Також, в декларації митної вартості зазначено, що надати інші документи не має можливості та підпис декларанта.

При перевірці додатково наданих декларантом документів було встановлено невиконання умов оплати за товар, а також у зв'язку із ненаданням договорів з третіми особами не можливо встановити факт того, чому ціна зазначена в експортній ВМД вище за ціну зазначену у договорі на закупівлю товару.

Проведення митним органом порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією про рівні митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених по митній системі передбачено підпунктом 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2009 №339 та п. 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.2009 № 602.

Цінова інформація, яка містилась у митного органу про рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (рівні митної вартості подібних товарів (вугілля марки «КС»), оформлених найближчим часом складала 0,21 дол. США за кг.

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість імпортних товарів значить вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Положення Угоди кореспондують норми глав 46 та 47 Митного кодексу України.

Враховуючи наведені вище норми, суд вважає, що митні орган мають право контролю заявленої митної вартості, право прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару.

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта надати на вимогу митного органу необхідні документи.

Відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати: вартість транспортування, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, комісійні, брокерські винагороди, вартість пакування тощо.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості, якщо використані декларантом відомості підтверджені документально та є достовірними.

Суд вважає, що відповідно до ст. 267 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів. У даному випадку митна вартість не піддається обчисленню та перевірці , так як були відсутні в повному обсязі платіжні документи, а ціна зазначена в експортній ВМД вище за ціну контракту, тобто є умови, що унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідачів 1 та 2 стосовно того, що заявлена декларантом митна вартість 205 дол. США за тону не є об'єктивною, тобто дійсною вартістю товару у розумінні положень ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) (ціна контракту нижче ціни контракту ідентичного товару, митне оформлення якого вже відбулося за джерелом інформації митного органу), та не піддається обчисленню й перевірці, що суперечить вимогам статей 264 та 267 Митного кодексу України. В даному випадку застосування першого методу визначення митної вартості є неможливим.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до положень статті 266 Митного кодексу України, з декларантом була проведена консультація з метою обґрунтування підстав для визначення митної вартості, про що зазначено у рішенні про корегування заявленої митної вартості товарів від 31.01.2012 №702020001/2012/000100/1 про визначення митної вартості у графі «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості».

Таким чином, при наявності інформації про ціни угод ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено та, які продані на експорт в Україну з тієї ж країни і, час експорту яких максимально наближений до часу експорту оцінюваного товару, митну вартість товару «Вугільний концентрат марки КС», виробник ТОВ ОФ «Анжерская» визначено за другим методом за ціною угоди щодо ідентичного товару, яка складає 218 дол.США/т на підставі додатку №4 від 31.10.2011 до контракту від 30.06.2011 № 86-МТ/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012 митним органом було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 702020001/2012/00099/1, в якому визначено вартість товару за другим методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів) згідно із додатком № 4 від 31.10.2011 до контракту від 30.06.2011 № 86-МТ/2011 із розрахунку 218 дол. США за тону.

У рішенні про визначення митної вартості товарів зазначено, що з урахуванням цінової інформації, яка міститься у митного органу, а саме: про рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (рівні митної вартості подібних товарів (вугілля марки «КС»), оформлених найближчим часом складають 0,21 дол. США за кг), наданих декларантом документів (платіжні доручення та витяг журналу «Ринки вугілля»), у зв'язку з відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договору на закупівлю товару з третіми особами; наявними сумнівами щодо заявленої митної вартості, а саме: згідно з експертною ВМД та відповідними рахунками ціна на умовах DAF-Соловей складає 211 дол. США/тн, тоді як заявлена митна вартість декларантом складає 205 дол. США/тн на умовах DAF-Тополі, яка перевищує ціну зазначену у договорі на закупівлю товару, невиконання умов оплати згідно із додатком № 5 від 18.11.2011, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, згідно статті 267 Митного кодексу України (за 1 методом визначення митної вартості) не можливо. За результатами проведеної консультації з декларантом згідно з вимогами статті 266 Митного кодексу України, митну вартість визначено відповідно до статті 268 Митного кодексу України за 2 методом згідно із додатком № 4 від 31.10.2011 до контракту від 30.06.2011 №86-МТ/2011 із розрахунку 218 дол. США/тн.

Відповідачем 1 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.01.2012 № 702020001/2/000167, в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості від 31.01.2012 № 702020001/2011/000099/1) згідно МКУ від 11.07.2002 №92-ІV (ст.ст. 265, 268) та постанови КМУ від 20.12.2006 №1766.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ч. 2 ст. 262 Митного кодексу України).

Пунктом 7 Порядку декларування, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 265 Митного Кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості дотримуючись процедури, встановленої законодавством.

Відповідно до п.11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

З викладеного слід, що зазначена вище норма не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому формулювання вказаної норми «можуть подаватися» вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідача 2 при здійсненні митного оформлення товарів виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

У зв'язку із ненаданням декларантом всіх перелічених документів, заявлена декларантом митна вартість товару не піддається обчисленню та перевірці, зокрема не можливо перевірити вартість прямих витрат, пов'язаних з виробництвом заявленого до митного оформлення товару.

Згідно п.14 Порядку декларування, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

В судовому засіданні підтверджено, що декларантом митному органу дійсно не було надано додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 2 проведено процедуру консультації з декларантом, в ході якої декларант не надав на вимогу митного органу усі платіжні доручення на підтвердження повної вартості вугілля та не надав договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача 2 стосовно внесення до п. 33 Рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 31.01.2012 № 702020001/2012/00099/1 відомостей, що не відповідають дійсності, а саме: відомостей про відмову позивача надати документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» зверталося до третіх осіб та до виробника з метою отримання договору для підтвердження митної вартості та не надав доказів отримання від них відмови від надання цих договорів. У разі надання позивачем при митному оформлені доказів неможливості надання договорів на закупівлю товару з третіми особами та від виробника, митний орган повинен був би на зворотному боці основного аркушу декларації митної вартості здійснити запис наступного змісту: «Затребувані документи надати не має можливості, у зв'язку з відмовою підприємства …». Однак, необґрунтоване ненадання позивачем витребуваних митним органом додаткових документів, правомірно розцінено відповідачем 1, як відмова, про що було зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркушу декларації митної вартості.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну та методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України. Крім того, данні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Для підтвердження митної вартості відповідачем проведено консультацію з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

З рішення про визначення митної вартості товару вбачається, що відповідачем застосовано другий метод визначення вартості товарів. Одночасно в рішенні відповідачем, відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України, зазначено обґрунтування неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Щодо обґрунтування методу визначення митної вартості за ціною угоди ідентичного товару суд прийшов до наступного.

Згідно статті 268 Митного кодексу України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Так, за основу для визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів взято ціну договору щодо ідентичних товарів згідно додатку №4 від 31.10.2011 до контракту від 30.06.2011 № 86-МТ/2011.

Марка, фракція, вміст сірки, золи виробник та країна походження тощо оцінюваного та порівнюваного товару повністю збігаються (вони є ідентичними). Таким чином, товар, з яким здійснено порівняння оцінюваного товару відповідає параметрам визначення ідентичного товару, наведеним у статті 268 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при застосуванні методу визначення митної вартості за цінової договору щодо ідентичних товарів положення статті 268 Митного кодексу України, а саме: «Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари» 1 та 2 відповідачем дотримані у повному обсязі.

Відповідно до ст. 80 Митного Кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Так, відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, з урахуванням наказу Державної митної служби України № 669 від 08.08.2007, у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 № 1227, який визначає механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Картка оформлюється в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.

Відповідачем на виконання вимог чинного законодавства було складено та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску від 31.01.2012 № 702020001/2/00016.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що митний орган отримав від позивача документи, що суперечили один одному, а саме: експортна ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803, контракт та висновок Укрпромзовнішекспертизи від 11.01.2012 №53, тому відповідно до положень абзацу 2 статті 265 Митного кодексу України та п. 11 Порядку декларування (постанова КМУ 1766), посадовою особою митного органу з метою підтвердження рівня заявленої митної вартості у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості від 17.01.2012 № 702020001/2012/000113 у декларанта запрошено додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме декларанту було запропоновано надати:

- банківські документи, що підтверджують сплату за товар відповідно до умов контракту (відповідно до пункту 7 Порядку декларування - 1766 подання даних документів є обов'язковим при митному оформленні);

- договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

Банківські документи витребувались на виконання вимог п.3 Додатку №5 до контракту, що передбачає порядок та строки оплати за відвантажений товар, згідно якого на час проведення митного оформлення дані рахунки або повинні бути сплачені, або повинна бути наявна заборгованість по сплаті.

Договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника запитувався (оскільки контракт посередницький) з метою встановлення факту того, чому ціна від відправника (виробника) є вищою, аніж посередницька.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 1 дійшов висновку про існування договору на закупівлю товару з третіми особами та від виробника на підставі графи експортної ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803, в якій зазначено:

- гр. 2 Відправник - ТОВ ОФ «Анжерская»;

- гр.8 Отримувач - ПАТ «Алчевськкокс»;

- гр.31 товар - «Вугілля бітумінозне коксівне марки КС»;

- гр. 44 контракт МТ-SDS/КS/2011 від 14.04.2011

- гр.11 торгівельна країна за контрактом СН (Швейцарія).

Судом встановлено, що з експортної ВМД від 28.10.2011 №10608070/281011/0003803 вбачається, що «Вугільний концентрат марки КС», виробник ТОВ ОФ «Анжерская» ввозиться на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, напряму з Росії на Україну через Швейцарського посередника за контрактом МТ-SDS/КS/2011 від 14.04.2011, який до митного оформлення позивачем не подавався, в той час, як сама експортна ВМД подається для підтвердження зовнішньоекономічної операції за контрактом між ВАТ «Алчевськкокс» та швейцарською фірмою «MIR Trade FG» та додатку № 5 від 18.11.2011 до нього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Луганська митниця при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів від 31.01.2012 № 702020001/2012/000099/1 та при складанні та видачі картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.01.2012 №702020001/2/00016 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України та законами з питань митної справи.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 05 травня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, начальника сектору митного оформлення митного посту «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення суми.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 травня 2014 року.

Суддя Т.С. Ушаков