Ухвала суду № 38565947, 07.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8022/13-ц

Провадження № 22-ц/779/710/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П. І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України в оскаржуваному рішенні не дав оцінку доводам відповідача ОСОБА_3, що він дійсно продав ОСОБА_4 автомобіль згідно доручення, за що отримав кошти в сумі 45000 грн. При цьому судом не взято до уваги наявні в матеріалах справи письмові докази, які підтверджують факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля, а саме розписку ОСОБА_3 від 18.09.2008 року, написану ним власноручно в присутності двох свідків, та не дано правової оцінки письмовим поясненням цих свідків.

Також апелянт вказує, що судом безпідставно не взяті до уваги його доводи про те, що довіреності на автомобіль є удаваними правочинами, які були укладені з метою приховання договору купівлі-продажу транспортного засобу, всупереч роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 25 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. А тому в даному випадку суд повинен був застосувати положення ст.ст. 205, 208, 328, 638, 639, 655, 656 ЦК України, які регулюють відносини сторін при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу.

На думку апелянта, висновки суду не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до яких якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Фактично ОСОБА_3 уникав переоформлення автомобіля на нього та не наполягав на такому, що було зроблено ним з метою приховання інформації про накладення арешту та розшуку даного автомобіля, а факт належного виконання ним умов договору купівлі-продажу підтверджується оплатою коштів за автомобіль та отримання автомобіля у його повне володіння, користування та розпорядження. Також, він, як власник автомобіля, з 2008 року постійно користувався даним автомобілем, за власні кошти здійснював поточні ремонти автомобіля, проводив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, переобладнав автомобіль із фургона малотоннажного на легковий пасажирський.

Крім того, апелянт стверджує, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги і той факт, що 30.08.2013 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ Бойком М.І. було винесено постанову про передачу на відповідальне зберігання спірного автомобіля йому, а не відповідачу ОСОБА_3

З наведених підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги визнав.

Представник відповідача ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 вересня 2008 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважив останнього представляти його інтереси при здійсненні правочинів по продажу та з питань експлуатації, а саме: керувати, а також розпоряджатись (продати, обміняти, здавати в оренду) автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI, білого кольору, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №НОМЕР_2, належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківська 18.11.2004 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 8).

21 липня 2011 року відповідач знову надав позивачу довіреність на керування з правом використання на території України та за її межами, а також розпорядження автомобілем марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI, 2000 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама, коляска) №НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

З 2008 року позивач використовував автомобіль для своїх потреб, однак з обліку в органах ДАІ його не зняв та не провів реєстрацію на себе (а.с. 17, 18, 19, 20).

Судом також встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2011 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 (а.с. 26).

Згідно постанови про розшук майна боржника від 28.02.2011 року автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, оголошено в розшук (а.с. 27).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не наведено суду підстав набуття ОСОБА_4 права власності на спірний автомобіль. Оскільки ОСОБА_4 не був та не є власником автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, оскільки не оформив належним чином право власності, то арешт на вказаний автомобіль накладено правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, визнаючи його законним та обґрунтованим.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

За змістом ч.ч. 3, 7 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції від 02.12.2010 року) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

За змістом п. 8 Порядку №1388, серед документів, які підтверджують правомірність придбання, є договори й угоди, укладені на товарній біржі, або інші документи, засвідчені в установленому порядку.

Таким чином, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, а тому видачу довіреності на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності.

За наведених обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта є не суттєвими і правильності рішення суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.