Рішення № 38565406, 15.04.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1912/1813/2012 Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/789/254/14 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представника апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Будсервіс плюс", третя особа - приватний нотаріус Підволочиського нотаріального округу про визнання недійсним правочинів та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 08.05.1982 р. по 26.07.2012 р. перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі за час якого набули певне спільне майно.

Позивачка зазначила, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 27.07.2012 року затверджено між ними мирову угоду про поділ спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку АДРЕСА_3, земельної ділянки площею 0,077 га за вказаною адресою та земельної ділянки площею 0,0312 га АДРЕСА_1

Проте, після постановлення даної ухвали їй стало відомо про наявність іншого спільного майна подружжя, яке зареєстровано за ОСОБА_2, а саме восьми транспортних засобів: автомобіля марки ВАЗ 2104, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 20 225 грн., автомобіля марки ГАЗ 2104,2001 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 32 360 грн.; автомобіля марки ВАЗ 2103, 2000 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 40 450 грн.; автомобіля марки ГАЗ 33021, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 40450 грн; автомобіля марки ЗИЛ 5301 АО, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_6 вартістю 40 450 грн.; автомобіля марки ВАЗ 21120, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_7 вартістю 40 050 грн; автомобіля марки ГАЗ 33021, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 40 050 грн; автомобіля марки Ford Kuga Trend, 2009 року випуску д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 226 520 грн.

В зв'язку з цим, просила провести поділ цього майна, стягнувши в її користь компенсацію вартості його 1/2 частини, що становить суму 240677 грн.

Також, просила визнати недійсними: договори дарування від 29.01.2008 року земельної ділянки площею 0,1766 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та 1/4 частини адміністративно-торгового будинку за цією ж адресою, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; договори купівлі-продажу цього майна, укладені 26.11.2008 року між ОСОБА_3 та ПП "Будсервіс плюс"; скасувати державну реєстрацію права власності на це майно і визнати за нею право власності на 1/2 його частину, посилаючись на відчуження її колишнім чоловіком ОСОБА_2 цього спільного майна подружжя без її згоди.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково.

"Залишено у власності відповідача ОСОБА_2 рухоме майно, а саме належний йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 від 23 вересня 2004 року транспортний засіб марки ВАЗ 21120, 2003 року випуску, сірого кольору, н.з. НОМЕР_7, № кузова НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11, вартістю 39 565 гривень.

Стягнуто з відповідача в справі ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 19 782,50 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено".

Додатковим рішенням цього ж суду від 13.02.2014 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 оплачені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині незадоволених її позовних вимог змінити та задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника цивільного процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, зокрема заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до змісту ч. 1, 2, 4 ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжю грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Судом встановлено, що з 08 травня 1982 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2012 року.

За час шлюбу подружжя набуло спільне майно, частину якого, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,077 га за вказаною адресою, а також земельну ділянку площею 0,0312 га АДРЕСА_1 розділили добровільно, про що свідчить ухвала Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2012 року про затвердження мирової угоди.

Про поділ іншого спільного майна, а саме восьми транспортних засобів: автомобіля марки ВАЗ 2104, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 20 225 грн., автомобіля марки ГАЗ 2104,2001 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 32 360 грн.; автомобіля марки ВАЗ 2103, 2000 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 40 450 грн.; автомобіля марки ГАЗ 33021, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 40450 грн; автомобіля марки ЗИЛ 5301 АО, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_6 вартістю 40 450 грн.; автомобіля марки ВАЗ 2120, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_7 вартістю 40 050 грн; автомобіля марки ГАЗ 33021, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 40 050 грн; автомобіля марки Ford Kuga Trend, 2009 року випуску д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 226 520 грн. ОСОБА_1 в грудні 2012 року звернулася з позовом до суду.

Суд першої інстанції частково задовольнив такі вимоги позивачки, визнав спільним майном подружжя лише три автомобіля: ГАЗ 33021, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 40450 грн., ЗИЛ 5301 АО, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_6 вартістю 40 450 грн. та ВАЗ 2120, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_7 вартістю 40 050 грн., однак компенсацію позивачці присудив лише за останній автомобіль, пославшись на відчуження ОСОБА_2, після розірвання шлюбу, двох інших транспортних засобів та відсутності вимог позивачки про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих автомобілів.

Проте, з такими висновками суду, в повному обсязі, не може погодитись суд апеляційної інстанції.

Зокрема, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду: 1) про визнання спільним майном подружжя лише трьох транспортних засобів, які зазначені вище і не визнання спільним майном подружжя інших транспортних засобів, з тих підстав, що позивачкою, відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, не представлено належних і допустимих доказів реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на це майно та 2) про поділ між подружжям одного з цих автомобілів (шляхом стягнення грошової компенсації половини його вартості в користь одного співвласника), який сторонами не оскаржується.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції, які послужили підставою відмови у поділі двох інших транспортних засобів.

Так, відповідно до роз'яснень, даних в п. 19 постанови №11 від 21.12.2007 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

За вказаних обставин, відчуження ОСОБА_2, після розірвання шлюбу без згоди колишньої дружини ОСОБА_1, двох автомобілів, які були спільною сумісною власністю колишнього подружжя, дає підстави для стягнення з відчужувача в користь позивачки половини їх вартості, яка ним не оспорюється і становить суму 41803 грн. 50 коп. (83607 грн. : 2).

Зокрема, згідно довідки ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" вартість транспортного засобу марки ЗИЛ 5301 АО, 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний НОМЕР_6 становить 47 159 грн., а транспортного засобу марки ГАЗ 33021, 2003 року випуску, білого кольору становить 36 448 грн.

Відповідно підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1, з суми 19782 грн. 50 коп. на суму 61586 грн. (19782 грн. 50 коп. + 41803 грн. 50 коп.), а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.

Щодо вимог позивачки про визнання недійсними договорів дарування від 29.01.2008 року спірного майна подружжя, які укладені між ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 та подальших договорів від 26.11.2008 року відчуження цього майна останнім в користь ПП "Будсервіс плюс", а також визнання за нею права власності на 1/2 його частину, з підстав порушення вимог закону при укладенні первинного договору дарування, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність таких вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 88, 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2013 року в частині стягнення грошової компенсації та додаткове рішення цього ж суду від 13.02.2014 року змінити, збільшивши суму грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 з 19 782 грн. 50 коп. до 61 586 грн., а суму судового збору з 243 грн. 60 коп. до 615 грн. 90 коп.

В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський