Постанова № 38564417, 28.04.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2014 року м. Ужгород№ 807/4292/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцька Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Сологуб Д.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

представник позивача: Балог В.Ю.,

представник відповідача: Горінецький О.Й.,

представник третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів, третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій та повернення зайво сплачених митних платежів, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28 квітня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 травня 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопської митниці, третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій та повернення зайво сплачених митних платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та компанією ANTON DURBECK GmbH 12.11.2012 року було укладено контракт № 47 щодо поставок свіжих фруктів на загальну суму 500 000,00 євро. 15.06.2013 року позивач з метою митного оформлення товару придбаного за вищезазначеним контрактом, подав до митного органу митну декларацію за № 305090000/2013/009701 та інші необхідні товаросупровідні документи, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору). Однак, відповідачем, за зазначеною декларацією, було відмовлено у митному оформленні з підстав невірного визначення митної вартості товару та винесено Рішення про коригування митної вартості товару № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року, яким визначено митну вартість товару у розмірі значно вищому ніж задекларовано позивачем. Посилаючись на дане Рішення, відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 305090000/2013/00013 від 15.06.2013 року. З метою недопущення псування товару, позивач був змушений подати товар до митного оформлення за ВМД №305090000/2013/009714 від 15.06.2013 року, в якій вимушено скоригував митну вартість, розрахувавши її на підставі неправомірного рішення відповідача за шостим (резервним) методом. В подальшому щоразу при наступних поставках товару та поданні позивачем до митного оформлення документів, з визначенням митної вартості товару за першим (основним) методом, відповідач відмовляв позивачу в митному оформленні товару, приймаючи картки відмови з таких же підстав - невірного проведення розрахунку митної вартості і методу визначення митної вартості товару та неврахування винесеного рішення № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач зайво сплатив митні платежі у вигляді податку на додану вартість у розмірі 271812,11 грн. На підставі наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, а також стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав та надав суду додаткові письмові пояснення, де зазначив, що позивачем було обґрунтовано задекларовану митну вартість товару за першим методом, застереження щодо застосування основного методу, визначені у ч.1 ст.58 Митного кодексу України - відсутні. Крім того, представник позивача зазначає, що відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. На підставі наведеного, представник позивача просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що у зв`язку із непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана. На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів. Метод 1 не застосовувався у зв`язку із наявністю у митного органу інформації щодо недостовірності заявленої митної вартості товару, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально та не визначені достовірно. У зв`язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв`язку із неподанням документів що підтверджують рівень митної вартості товарів митним органом було правомірно винесено оскаржувані картки відмови. А безпідставність вимоги щодо стягнення з держбюджету сплачених митних платежів, слідує з правомірності та обґрунтованості митної вартості, яка була застосована при митному оформленні. На підставі наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа заперечень на позов не надала, в судове засідання представник третьої особи не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та компанією ANTON DURBECK GmbH 12.11.2012 року було укладено контракт № 47 щодо поставок свіжих фруктів на загальну суму 500 000,00 євро.

15.06.2013 року позивач з метою митного оформлення товару - продукти рослинного походження: їстівні плоди, банани свіжі, сорту «EXCELBAN» врожай 2013 року, вирощені в Еквадорі, столові, для споживання людиною, не розфасовані для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки, придбаних за вищезазначеним контрактом, подав до митного органу митну декларацію за № 305090000/2013/009114 та інші необхідні товаросупровідні документи, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору).

Митним органом, за зазначеною декларацією, було відмовлено у митному оформленні з підстав невірного визначення митної вартості товару та винесено Рішення про коригування митної вартості товару № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року. Посилаючись на дане Рішення, відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 305090000/2013/00013 від 15.06.2013 року.

З метою недопущення псування товару, позивач подав товар до митного оформлення за ВМД №305090000/2013/009714 від 15.06.2013 року, в якій скоригував митну вартість, розрахувавши її на підставі рішення відповідача за шостим (резервним) методом. В подальшому щоразу при наступних поставках товару та поданні позивачем до митного оформлення документів, з визначенням митної вартості товару за першим (основним) методом, відповідач відмовляв позивачу в митному оформленні товару, приймаючи картки відмови з таких же підстав - невірного проведення розрахунку митної вартості і методу визначення митної вартості товару та неврахування винесеного рішення № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивач зайво сплатив митні платежі у вигляді податку на додану вартість у розмірі 271812,11 грн., так як відповідач прийняв протиправне Рішення про коригування митної вартості товару № 305090000/2013/000002/2 від 06.06.2013 року, і на підставі останнього приймав протиправні Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.06.2013 до митного оформлення була подана електронна митна декларація № 305090000/2013/009114 на товар: «Продукти рослинного походження: їстивні плоди, банани свіжі, сорту «EXCELBAN» врожай 2013 року, вирощені в Еквадорі, столові, для споживання людиною, не розфасовані для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки».

Митна вартість товару, самостійно визначалась декларантом за 1-м (основним) методом визначення митної вартості - у розмірі 227739,03 грн. (тобто за рівнем митної вартості 1,1130 євро за 1 кг (1,4545 дол.США/кг.).

Після прийняття митної декларації у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості. Так, по-перше, за наявною у митного органу цінової інформації митне оформлення товару «банани» здійснювалось, зокрема, за рівнем митної вартості 1,52 - 1,58 дол.США за 1 кг.

У зв`язку із тим, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, у посадових осіб митниці виникли обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості.

Також відомості, які містились у поданому позивачем до митного оформлення пакеті документів містили розбіжності, які не дозволяли достовірно визначити митну вартість товару.

Так, позивачем до митного оформлення було подано копію платіжного доручення №136 від 04.06.2013, бенефіціар у платіжному дорученні вказаний «ANTON DURBERCK Gmbh», а в контракті №47 від 12.11.2012 в розділі 12 «ANTON DUEBRCK Gmbh».

Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості.

У зв`язку із вказаним, посадовою особою митного органу, відповідно до ст.53 МК України було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та\або інформація біржових організацій про вартість товару; інші наявні документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару представником суб'єкта ЗЕД надані не були, що позивачем визнається.

У зв`язку із викладеним митним органом було винесено оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305090000/2013/000002/2, відповідно до якого було визначено митну вартість товару «банани» на рівні 1,1665 євро за 1 кг. (1,52 дол.США за 1 кг.)

Згідно ст.49 Митного кодексу України, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів ч.1. та ч.3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має, зокрема, право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.57 МК України , визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу (тобто з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).)

Відповідно до ч.2 ч.3 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно; у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи

Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв`язку із непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів.

Метод 1 не застосовувався у зв`язку із наявністю у митного органу інформації щодо недостовірності заявленої митної вартості товару, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально та не визначені достовірно.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено перелік причин, коли не може бути застосовано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) - зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року (ГААТ). Згідно статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Посилання позивача на митну вартість яка значно відрізнялась від цінової інформації, яка міститься в базі даних ДМСУ вказує на ознаки відсутності визначеної Генеральною угодою з тарифів і торгівлі умови повної конкуренції, що вказує на необхідність додаткового обґрунтування заявленої митної вартості.

Однак, як вказують матеріали справи додаткові документи для підтвердження митної вартості позивачем надані не були, зокрема не були надані висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (в.т. торгово-промисловими палатами відповідно до повноважень встановлених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Метод 2 не застосовувався у зв`язку із відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару (зокрема відсутності інформації щодо визначених ст.59 МК України критеріїв - якості та репутації на ринку).

Метод 3 не застосовувався у зв`язку із відсутністю інформації щодо вартості подібного товару (зокрема відсутності інформації щодо визначених ст.60 МК України критеріїв - якості та репутації на ринку).

Метод 4 не застосовувався у зв`язку із відсутністю інформації необхідної для застосування віднімання вартості.

Метод 5 не застосовувався у зв`язку із відсутністю інформації необхідної для застосування додавання вартості.

Відповідно до ч.8 ст.57 та ст.64 Митним органом було застосовано 6 резервний метод у зв`язку із наявністю у митного органу цінової інформації (ЄАІС ДМСУ та у відповідності до результатів проведеної консультації з декларантом ).

При цьому, у відповідності до п.4 ч.2 ст.55 МК України, у рішенні про коригування митної вартості зазначено обґрунтування числового значення митної вартості товарів.

Так, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація митного органу (ЄАІС ДМСУ) з урахуванням умов поставки (FCA).

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості, 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до п.1 ч.11 ст.264 МК України, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до п.11 ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв`язку із неподанням документів що підтверджують рівень митної вартості товарів митним органом було правомірно винесено оскаржувані картки відмови.

Що стосується вимоги щодо стягнення з держбюджету сплачених митних платежів, то безпідставність даної вимоги випливає з правомірності та обґрунтованості митної вартості, яка була застосована при митному оформленні.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305090000/2013/000002/2 та карток відмови у здійсненні митного оформлення, а тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно ст.94 КАС України та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", з позивача слід стягнути, з врахуванням ставки збору (встановленої пп.1 п.3. ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір") та суми сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (згідно платіжного доручення від 26.11.2013 року № 2023) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4129,00 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів, третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій та повернення зайво сплачених митних платежів - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2а, код ЄДРПОУ - 32076238) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4129,00 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень 00 коп.)

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.Д. Маєцька