Рішення № 38564287, 05.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2014 року Справа № 913/715/14

Провадження №17/913/715/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ», м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Каліущенко Д.М., довіреність № б/н від 20.01.2014;

від відповідача - Зубова Л.І., довіреність № 01-026-2330 від 25.12.2013.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 9765811,31 грн., за договором поставки №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013.

У судовому засіданні 28.04.2014, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 05.05.2014 на 11 год. 00 хв.

Представник позивача 05.05.2014 надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 10287337,82 грн.

Крім того, у судовому засіданні 05.05.2014 представником позивача було надано пояснення до заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач зазначив, що при розрахунку суми позову було помилково враховано оплату за актом №9687 від 02.01.2014 у розмірі 521526,51 грн. В результаті звіряння розрахунків було встановлено, що вказана сума в якості оплати за зазначеним актом не надходила, що не спростовується відповідачем. У зв'язку з цим, позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та чітко зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість утворилися на підставі раніше зазначених в позові наступних актів приймання-передачі вугільної продукції від 02.01.2014 № 9687 на суму 976219,46 грн., від 03.01.2014 № 9688 на суму 927252, 36 грн., від 04.01.2014 № 9689 на суму 908681,69 грн., від 06.01.2014 № 9690 на суму 807859,38 коп., від 18.01.2014 № 9906 на суму 953989,02 грн., від 19.01.2014 № 9907 на суму 999395,33 грн., від 20.01.2014 № 9908 на суму 967755,72 грн., від 21.01.2014 № 9934 на суму 1014982,48 грн., від 22.01.2014 № 9957 на суму 1011935,06 грн., від 23.01.2044 № 9958 на суму 945117,94 грн., від 24.01.2014 № 9993 на сум 774149,38 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача 14.04.2014 надав суду відзив на позовну заяву №026-16пн/14 від 11.04.2014, в якому зазначив, що позивачем до позовної заяви додано акти приймання-передачі вугільної продукції на загальну суму 10287337,82 грн., проте не зрозуміло із невиконання яких саме зобов'язань склалась сума первинних позовних вимог у розмірі 9765811,31 грн.

Крім того, представник відповідача 05.05.2014 надав суду заяву №026-16ш/14 від 30.04.2014 про розстрочення виконання рішення, в якій просить суд при прийнятті рішення у даній справі розстрочити його виконання строком на 6 місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» (позивач у справі), як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (відповідач у справі), як Покупцем, 01.04.2013 був укладений договір поставки №АМК-672-2013-пст з підписаним обома сторонами протоколом розбіжностей (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Товар у кількості та за ціною зазначеною у Додатках, Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, відповідно умов цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість, відповідно умов цього Договору.

Як зазначено у п. 1.3 Договору, Товар буде постачатися на підставі додатків, специфікацій, у яких будуть обумовлюватися строки поставки.

Розрахунки за товар здійснюються за цінами, які зазначені у Специфікаціях, доданих до цього Договору. (п. 2.3. Договору).

Розрахунок Покупця з Постачальником за отриманий товар здійснюється банківським переказом грошових коштів у сумі, яка дорівнює вартості отриманої партії на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання платіжних документів на оплату. (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п 8.5 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 17.12.2013, строк дії Договору визначений до 31.12.2014.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі Договору поставив відповідачу товар на суму 10287337,82 грн. Однак, відповідач оплату товару на даний час не здійснив, борг відповідача перед позивачем складає 10287337,82 грн., який позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач визнав позов у сумі 10287337,82 грн. та просив застосувати розстрочку строком на 6 місяців.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10287337,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції (а.с.15,17,19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35). Згідно реєстрів передання документів на ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», підписаних обома сторонами та доданих до матеріалів справи, відповідачу були передані рахунки, акти приймання-передачі вугільної продукції, свідоцтва про якість, листи про власність на вугілля та накладні (а.с.16,18,20,22,24,26,28,30,32,34,36).

Відповідачем вказану продукції оплачено не було. Таким чином, факт наявності боргу в сумі 10287337,82 грн. за актами приймання-передачі вугільної продукції від 02.01.2014 № 9687, від 03.01.2014 № 9688, від 04.01.2014 № 9689, від 06.01.2014 № 9690, від 18.01.2014 № 9906, від 19.01.2014 № 9907, від 20.01.2014 № 9908, від 21.01.2014 № 9934, від 22.01.2014 № 9957, від 23.01.2044 № 9958 та від 24.01.2014 № 9993 підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 10287337,82 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Заява відповідача, у якій він просить розстрочити виконання рішення, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою розстрочення виконання рішення. Крім того, відповідачем взагалі не надано належних доказів виключності обставин для розстрочення виконання рішення та доказів на підтвердження неможливості його виконання.

Розстрочення виконання рішення передбачає наявність графіку погашення існуючої суми боргу з чітким визначенням строків, дат та сум погашення боргу. Водночас, у наданій відповідачем заяві такі відомості відсутні.

Все вказане унеможливлює надання розстрочення виконання рішення, а тому у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.

З огляду на вказане позов задовольняється в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача, на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, буд. 4, ідентифікаційний код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ», м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, буд. 102, ідентифікаційний код 37967910, борг у сумі 10287337,82 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 07.05.2014.

Суддя О.С. Фонова