Рішення № 38564156, 06.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2014 року Справа № 913/799/14

Провадження №23/913/799/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» (м. Київ)

до Сєвєродонецької міської ради (м. Сєвєродонецьк, Луганська область)

про стягнення 139281 грн. 65 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Секретар судового засідання Сідорова О.А.

У засіданні брали участь:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

в с т а н о в и в:

27.03.2014 до господарського суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» до Сєвєродонецької міської ради про стягнення суми боргу за договором про закупівлю товарів № 56 від 19.07.2013 у розмірі 130000 грн. 00 коп., пені у розмірі 6292 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1696 грн. 77 коп., 3% річні у розмірі 1292 грн. 88 коп.

18.04.2014 позивачем заявлено про уточнення позовних вимог та надано нові розрахунки сум пені та інфляційних втрат. Зазначена заява про уточнення позовних вимог судом розцінена як заява про зменшення розміру позовних вимог та прийнята до розгляду. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором про закупівлю товарів № 56 від 19.07.2013 у розмірі 130000 грн. 00 коп., пені у розмірі 6250 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 1690 грн. 00 коп., 3% річні у розмірі 1292 грн. 88 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» до Сєвєродонецької міської ради мотивовані неповною оплатою відповідачем отриманого за договором № 56 від 19.07.2013 товару – машини обчислювальні, частини та приладдя до них (код 26.20.1 ДК 016:2010 – персональні комп’ютери).

Так, за доводами позивача, він 23.07.2013 поставив відповідачу весь перелік товару за додатком № 1 до договору № 56 від 19.07.2013 на суму 164777 грн. 58 коп.

05.11.2013 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 0411/4 від 04.11.2013 щодо погашення всієї суми заборгованості за договором у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги. 13.11.2013 відповідач вказану вимогу отримав, отже, повинен був погасити всю суму заборгованості до 20.11.2013.

19.11.2013 та 20.11.2013 на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшли 24777 грн. 58 коп. та 10000 грн. 00 коп. відповідно. При цьому залишок боргу склав 130000 грн. 00 коп.

Позивач вказав, що відповідач заборгованість визнав, про що зазначив у листі № 9047 від 29.11.2013 та обіцяв найближчим часом повністю погасити кредиторську заборгованість. Проте, станом на 21.03.2014 сума боргу у розмірі 130000 грн. 00 коп. відповідачем не погашена.

Вказана обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» до господарського суду з позовними вимогами до Сєвєродонецької міської ради.

Відповідач проти вимог позивача заперечив у повному обсязі. Заперечення Сєвєродонецькою міською радою мотивовані тим, що відповідачем були здійснені заходи по перерахуванню коштів за договором шляхом реєстрації в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Сєвєродонецьк Луганської області договору № 56 від 19.07.2013 та самого бюджетного зобов’язання. Проте, держказначейство не здійснило перерахування коштів, у зв’язку з чим відповідач вважає, що відсутній причинний зв’язок між діями Міської ради та невиконанням зобов’язання за договором № 56 від 19.07.2013 та відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

19.07.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товарів № 56. За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором купівлі продажу.

Відповідно до п. 1.1. договору, учасник (позивач) зобов’язався у 2013 році поставити замовникові (відповідач) машини обчислювальні, частини та приладдя до них (код 26.20.1 ДК 016:2010 – персональні комп’ютери), а замовник – прийняти і своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, ціна та кількість товару зазначені у додатку № 1 «Специфікація», який є невід’ємною частиною договору № 56 від 19.07.2013 (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, сума цього договору становить 164777 грн. 58 коп.

Строк поставки товару – 7 днів з дати підписання договору, місце поставки (передачі) товару – каб. 67, вул. Леніна, 32, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, України (V розділ договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, форма розрахунку по факту надходження товару згідно рахунку та накладної.

На виконання умов договору № 56 від 19.07.2013 позивач поставив відповідачу обумовлений в договорі та специфікації до нього товар, що підтверджується накладною № 2921 від 23.07.2013 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки строк оплати товару сторонами у договорі та накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з продавцем після отримання товару.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що в договорі та в накладній сторони не визначили строки розрахунку та керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач надіслав відповідачу вимогу № 0411/4 від 04.11.2013 про оплату товару у семиденний строк з дня отримання зазначеної вимоги. Крім того, позивач здійснив нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу спираючись на вказаний у вимозі строк оплати.

Проте, загальні положення частини 2 статті 530 цього Кодексу не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За отриманий товар відповідач у передбачений законом строк повністю не розрахувався у зв’язку з чим виник борг у розмірі 130000 грн. 00 коп.. Наявність боргу у вказаній сумі відповідачем не заперечується. Оскільки відповідач доказів погашення вказаного боргу не надав, в цій частині позов судом визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За порушення відповідачем грошового зобов’язання позивачем нараховано на суму боргу та заявлено до стягнення з відповідача 3% річні за період прострочення з 21.11.2013 по 21.03.2014 у розмірі 1292 грн. 88 коп. та інфляційні втрати за період прострочення з 21.11.2013 по 21.03.2014 (до розрахунку інфляційних втрат позивачем узяті індекси інфляції за місяці: грудень 2013 року, січень, лютий 2014 року) у розмірі 1690 грн. 00 коп. Судом встановлено, що вказані розрахунки позивача є арифметично вірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ч 2 зазначеної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

В п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, заперечення відповідача щодо нарахованих позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом відхиляються, вимоги позивача в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач, помилково вважаючи, що обов’язок відповідача оплатити отриманий товар виник з дня отримання вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування пені на суму боргу за період прострочення з 21.11.2013 по 04.04.2014. Проте, оскільки, як вже зазначалось вище, положення статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, днем, коли зобов’язання мало бути виконане є 23.07.2013, тобто день отримання товару за накладною № 2921 від 23.07.2013. Таким чином, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня має бути нарахована за період, починаючи з 24.07.2013 за 6 місяців до 23.01.2013 включно. Таким чином нарахована та заявлена позивачем сума пені підлягає частковому задоволенню за період з 21.11.2013 по 23.01.2013, за розрахунком суду у розмірі 2963 грн. 29 коп.

Заперечення відповідача проти нарахованої до стягнення суми пені судом також відхиляються, оскільки за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012, Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012).

З урахуванням викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 130000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1292 грн. 88 коп., інфляційних втрат у розмірі 1690 грн. 00 коп. та пені у розмірі 2963 грн. 29 коп. У задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2718 грн. 92 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32, ідентифікаційний код 26204220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР» (04116, м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, ідентифікаційний код 23704614) борг у розмірі 130000 грн. 00 коп., 3% річні у розмірі 1292 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1690 грн. 00 коп., та пеню у розмірі 2963 грн. 29 коп., судовий збір у розмірі 2718 грн. 92 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Рішення підписано – 08.05.2014.

Суддя В.Д. Воронько