Ухвала суду № 38563874, 07.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1828/13-к Провадження №11-кп/773/171/14 Головуючий у 1 інстанції:Галушка Олександр Григорович Категорія:ст.186 ч.2 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Опейди В.О., Пазюка О.С.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, освіта професійно-технічна, не працює, неодружений, судимий вироком Нововолинського міського суду від 03 грудня 2012 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням щомісячно із суми заробітку в дохід держави 10 відсотків, -

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду від 03 грудня 2012 року, у відповідності до вимог ст.72 КК України, та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Початок строку відбуття покарання визначено рахувати з 08 січня 2014 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід залишений попередній - тримання під вартою.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, 11 лютого 2013 року, близько 15.15год., поблизу магазину «Маяк», що по вул.Маяковського, 13, в м.Нововолинську, з метою незаконного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, повторно відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «HTC RADAR C110E» вартістю 2000 гривень разом із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10 гривень, який спочатку взяв у останнього для здійснення телефонного дзвінка, а потім на вимогу потерпілого не повернув даний телефон, залишивши при собі. Такими своїми діями ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2010 гривень.

У поданій апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що судом не надано правову оцінку всі доказам в сукупності, вирок суду не мотивований, а докази обвинувачення належним чином не перевірені. Вважає, що органами досудового слідства неправильно кваліфіковано, цієї ж помилки і припустився суд першої інстанції, дії обвинуваченого, оскільки наявний склад шахрайства, а не грабежу. Просить вирок суду першої інстанції змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України, призначивши відповідне покарання.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказує, як можна зрозуміти зі змісту самої скарги, взагалі на відсутність в його діях складу злочину, оскільки потерпілий добровільно надав йому мобільний телефон у користування на невизначений термін.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, підтримали свої апеляційні скарги з викладених у них підстав та просили перекваліфікувати дії на ст.190 ч.2 КК України, прокурора, яки заперечив скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність вчинення ОСОБА_2 в відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що дійсно під час зустрічі з ОСОБА_2 останній попросив у нього для здійснення дзвінка мобільний телефон на що він погодився і передав свій мобільний телефон. Після здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_2 сказав дати йому 500 гривень, так як він не мав таких грошей при собі, то відмовив у цьому ОСОБА_2 і попросив повернути йому мобільний телефон. Однак, незважаючи на його прохання ОСОБА_2 не віддав йому телефон і пішов від нього. Ніякого строку повернення телефону він з обвинуваченим не обумовлював. Дані показання є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема довідкою про вартість телефону та іншими доказами, яких піддавати сумніву в суду підстав немає.

Окрім того, дано належну оцінку судом першої інстанції і показанням обвинуваченого стосовно способу заволодіння майном.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в п.17 постанови №10 від 06.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Суд першої інстанції дотримався роз'яснень даної постанови.

Таким чином, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно відкрито викрав чуже майно, а не заволодів ним шляхом обману чи зловживанням довірою.

Обґрунтовано, з урахуванням обставини що пом'якшує покарання, призначене ОСОБА_2 мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ст.186 ч.2 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 України.

Доводи захисника та обвинуваченого, які наведені в апеляційних скаргах, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, , а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді