Рішення № 38562001, 06.05.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

06.05.2014

справа № 2/489/851/14

Рішення

Іменем України

06 травня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача Статкевської І.С.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Миколаєва цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, третіх осіб - Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» (далі - ЖКП ММР «Південь») та Служби в справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про виселення без надання іншого житлового приміщення та зустрічний позов ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком ММР), третьої особи - Служби в справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням

встановив:

У лютому 2014 року Виконком ММР звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив виселити відповідача ОСОБА_2, разом із малолітніми дітьми - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1, яка належить до комунальної власності, без надання іншого житлового приміщення.

У обґрунтування позовних вимог вказано, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 Через відсутність спадкоємців, спадщину, до складу якої входила спірна квартира, рішенням Ленінського районного суду від 23.12.2012 визнано відумерлою та передано квартиру до територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. У ході перевірки встановлено, що в квартирі без законних підстав на умовах тимчасових мешканців проживає відповідач з дітьми, внаслідок чого вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом до Виконкому ММР в якому просила визнати за нею право користування квартирою, який прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 16.04.2014.

У своєму позові відповідач вказала, що з дня народження проживала у квартирі АДРЕСА_2 разом із своїми батьками, які зловживали спиртними напоями. Після зникнення батька та матері, останню рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.06.2006 оголошено померлою, єдиною близькою людиною залишилася хрещена матір ОСОБА_7, яка мешкала в цьому ж будинку в квартирі АДРЕСА_1

У 2002 році в віці 14 років ОСОБА_7 забрала її до себе. Де фактично вони мешкали однієї сім'єю, а квартиру АДРЕСА_2 здавали в оренду. Однак, через хворобу хрещеної вимушена була квартиру батьків продати, а отримані кошти витратила на лікування ОСОБА_7 та побутові потреби.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на її квартиру. Для встановлення факту спільного проживання відповідач зверталася до суду, але в задоволенні її зави було відмовлено рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20.10.2010, а в грудні 2010 року в судовому порядку спадщину визнано відмерлою та передано квартиру до територіальної громади міста.

Вказуючи на постійне проживання у спірній квартирі з 2002 року по теперішній час як член сім'ї наймача, відповідач вважає себе такою, що набула право постійного користування квартирою, оскільки іншого житла немає.

У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримала та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач, її представник та представник третьої особи - Служби в справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради у задоволенні первісного позову просили відмовити, а зустрічний - задовольнити.

Представник іншої третьої особи в судове засідання не з'явилася, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.12.2010 по справі № 2-о-224/10 спадщину, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1, визнано відмерлою та передано квартиру до територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Рішенням Виконкому ММР від 27.05.2011 № 557 вирішено квартиру АДРЕСА_1 списати з гр. ОСОБА_7, якій вона належала на праві приватної власності, та прийняти нерухоме майно до комунальної власності із зобов'язання ЖКП ММР «Південь» взяти квартиру на баланс.

Згідно довідки форми № 3 ЖКП ММР «Південь» від 12.03.2014 № 1198 та виписки з будинкової книги в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 з 26.05.2009 та її діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.02.2011 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 03.01.2013.

Родинні відносини між ОСОБА_2 та дітьми підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Із змісту позову та пояснень представника первісного позивача слідує, що відповідач ОСОБА_2 з дітьми проживають в спірній квартирі без законних на те підстав. Тому, як тимчасові мешканці, підлягають виселенню з квартири в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Заперечуючи проти первісного позову представник відповідача пояснив, що відповідач в спірній квартирі мешкає з 2002 року із дозволу попереднього власника ОСОБА_7, а власну квартиру здавала в оренду, а 29.05.2009 вимушена була продати.

Так як відповідач вселилася до спірної квартири із дозволу попереднього власника, якій фактично була членом сім'ї, постійно проживає в цій квартирі тривалий час та немає заборгованості з оплати комунальних послуг представник відповідача вважає відповідача та її дітей такими, що набули право користування спірною квартирою.

Між тим, факт проживання відповідача із ОСОБА_7 однією спростовуються рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.10.2010 по справі № 2-о-115/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16.02.2011, яким ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_7 через недоведеність її вимог.

Отже, встановлені вказаним рішенням обставини є преюдиціальними фактами і не підлягають доказуванню при розгляді даної справи (частина третя статті 61 ЦПК України).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в спірній квартирі ОСОБА_2 зареєструвалася 26.05.2009, тобто незадовго після продажу власної квартири АДРЕСА_2 та смерті ОСОБА_7, а листами Виконкому ММР від 11.03.2011, 26.12.2011 підтверджується, що відповідач була обізнана про необхідність звільнення спірного житлового приміщення, в якому проживала безпідставно.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

У силу частини третьої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статей 98, 99 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення на правах тимчасового мешканця, самостійного права на займане жиле приміщення не набувають, незалежно від часу їх проживання і підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Із аналізу положень статті 29 ЦК України слідує, що право дитини щодо місця проживання, а відповідно і користування житлом, є похідним від відповідного права батьків або одного з них, з ким дитина проживає.

За таких обставин, проживання відповідачів у спірній квартирі має всі ознаки тимчасових мешканців відповідно до статті 98 ЖК України, так як вони не набули самостійного права на спірну квартиру, а відтак на підставі статті 99 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

У зв'язку із цим, первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити. Крім того, задоволення первісного позову повністю виключає можливість задоволення зустрічного позову.

Доводи представника відповідача про реєстрацію відповідача та дітей в квартирі на постійній основі суд до уваги не приймає, оскільки як роз'яснено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 № 2 «Про застосування Конституції України при здійсненні право суддя» наявність або відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У даному випадку, правове значення має правомірність проживання відповідачів у спірній квартирі, яка не залежить від їхньої реєстрації.

Також не можуть прийняті до уваги твердження представника відповідача, які гуртуються на положеннях статті 116 ЖК України, так як підставами первісного позову є виселення відповідачів з інших підставах, ніж передбачені цією нормою.

Так як первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено, відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок шість гривень 60 коп.).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третьої особи - Служби в справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

Повний текст рішення

Підписано 07.05.2014.