Постанова № 38561932, 24.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа № 5010/653/2011-3/24

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Новосад Д.Ф.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" від 17.01.2014 р. вих. №26

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2013р.

у справі № 5010/653/2011-3/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", м.Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Калуш, Івано-Франківська обл.

про стягнення заборгованості за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.07р. на загальну суму 933 201,55 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2013р. у справі №5010/653/2011-3/24 (суддя Фрич М.М.) частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Український промисловий банк", стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) на користь позивача 681289,77 грн. заборгованості за кредитним договором та 6985,19 грн. судового збору. В частині стягнення заборгованості по процентах, комісії та пені на загальну суму 251911,78 грн. позов залишено без розгляду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що сума основної заборгованості за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, а щодо правильності визначення позивачем сум заборгованості по процентах, комісії та пені у суду виникли сумніви. Нез'явлення представника позивача в судові засідання з метою з'ясування всіх спірних питань по розрахунку вказаних сум, як це вимагалось ухвалами суду, стало підставою для часткового залишення позову без розгляду.

Дане рішення оскаржило ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал». Після подання скаржником доказів переходу до нього прав та обов'язків кредитора за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.2007р., Львівський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 20.03.2014р. замінив ТзОВ «Укрпромбанк» його правонаступником - ТзОВ «Інвестиційною компанією «ІФГ Капітал».

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати в частині залишення позову без розгляду та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити. На думку апелянта, з матеріалів справи, умов кредитного договору, норм чинного законодавства та розрахунку заборгованості вбачається як обов'язок відповідача сплатити проценти, комісію та пеню, так і розмір вказаних сум. Зважаючи на це, суд безпідставно залишив в цій частині позов без розгляду.

Відповідач вимог ухвал суду від 14.02.2014р. та 06.03.2014р. не виконав, відзиву на апеляційну скаргу та доказів звіряння з позивачем сум заборгованості та процентів за кредитним договором не подав.

ТзОВ «Укрпромбанк», ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 14.02.2014р. за їхніми адресами (а.с. 138, 139, том 2). Поштове відправлення, скероване ФОП ОСОБА_2, повернулось до суду із довідкою ВПЗ із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 140, том 2), хоча було направлене за місцезнаходженням, відомості про яке відповідач подав під час розгляду даної справи та за яким отримував процесуальні документи. Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та враховуючи положення ст.75 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

24.07.2007 р. між ТзОВ "Український промисловий банк" (банком) та ФОП ОСОБА_2 (позичальником) було укладено кредитний договір №106/КВ-07 про відкриття відновлюваної мультивалютної лінії (надалі - кредитний договір, а.с.10-18, том 1), відповідно до якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі еквівалентному 160000,00 доларів США із валютою кредиту в доларах США, євро та гривні, процентною ставкою 14% річних для долара США, 12% річних для євро та 18,5% річних для гривні. Строк кредитної лінії визначений сторонами з 24.07.2007р. по 23.07.2012р., мета використання коштів - купівля нежитлових приміщень та поповнення обігових коштів.

Додатковими договорами №1 від 29.02.2009р. та №2 від 23.09.2009р. сторони вносили зміни до кредитного договору в частині коригування графіку повернення заборгованості, порядку нарахування та сплати процентів і комісії за договором (а.с.19-24, том 1).

На виконання умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредит на суму 846616,13 грн. та 12000,00 доларів США, проте позичальник, в порушення умов кредитного договору, своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів та комісії належним чином не виконував, внаслідок чого в нього перед банком виникла заборгованість. Вказані обставини підтверджуються меморіальними ордерами, платіжним дорученням та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с. 46-86). Так, зокрема, із вказаних документів вбачається, що станом на 14.01.2011р. відповідач сплатив 165326,36 грн. та 12000,00 доларів США в погашення кредиту та повністю погасив проценти за кредит в доларах США. Разом з тим, проценти та комісію за гривневим кредитом відповідач сплатив не в повному обсязі.

Листами №17421 від 17.11.2010р. та №138 від 12.01.2011р. (а.с. 69, 70, том 1) позивач повідомив відповідача про існуючу заборгованість за процентами та комісією (станом на 11.11.2010р. вона визначена позивачем в сумі 201452,37 грн., станом на 11.01.2011р. - 225851,94 грн.) та вимагав від відповідача погасити її, а також своєчасно сплачувати платежі за кредитом та процентами.

Відповідач кредитних коштів не повернув, прострочив сплату процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 681289,77 грн. заборгованості за кредитом, 183242,91 грн. заборгованості за процентами, 39155,92 грн. заборгованості за комісією. 5593,35 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченої комісії та 23919,50 грн. пені за несвоєчасне погашення прострочених відсотків.

Судова колегія, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід частково скасувати, виходячи з наступного:

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п.2.2 кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 24.07.2007р. по 16.12.2008р. банком було надано позичальнику кредит на суму 846616,13 грн. та 12000,00 доларів США.

Відповідно до п.6.1. договору позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.4.1. кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору (23.07.2012р.). У випадках порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредит вважається простроченою та переноситься банком на рахунок для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Додатком №1 до договору (17-18, том 1), який застосовується до відносин між сторонами з огляду на додатковий договір №2 від 23.09.2008р., встановлено мінімальний розмір повернення кредиту на кінець кожного місяця починаючи з 29.02.2008р. по 30.06.2012р., який складає 2970,00 доларів США.

Як зазначено вище, відповідач з метою погашення кредиту сплатив 165326,36 грн. та 12000,00 доларів США, чим порушив умови договору та графік погашення кредиту. Непогашеною залишилась сума 681289,77 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не подав доказів повернення позивачу спірних коштів та не заперечив розміру основної заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 681289,77 грн.

Стосовно залишення без розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах, комісії та пені на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у зв'язку із неявкою позивача у судове засідання, то дана позиція суду першої інстанції не ґрунтується на обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості позовних вимог із зазначенням в ньому вихідних даних, які брались за основу для такого розрахунку (а.с. 25-30 , том 1), наявні докази, на підставі яких можна перевірити обґрунтованість такого розрахунку (кредитний договір, додаткові договори, меморіальні ордери, банківські виписки), наявні письмові заперечення іншої сторони із покликанням на допущені позивачем порушення при проведенні розрахунку заборгованості.

Вказаних документів є достатньо для перевірки обґрунтованості позовних вимог, а тому, в силу положень ст.43 ГПК України, місцевий господарський суд повинен був надати оцінку поданим доказам, а не залишати частину позовних вимог без розгляду у зв'язку із неявкою позивача.

Відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно залишив без розгляду позов у певній частині, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.2 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році - при нарахуванні процентів у гривнях. Комісія за управління кредитною лінією нараховується щомісячно за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

Нарахування процентів та комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3 договору).

Сплата позичальником процентів та комісії здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У випадку порушення позичальником строків сплати, сума несплачених в строк процентів та комісій вважається простроченою (п.4.4 договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту, судова колегія дійшла висновку про його правильність.

При цьому, заперечення відповідача про те, що при розрахунку процентів і комісії позивачем не було враховано сум процентів і комісії, оплачених ОСОБА_2, є необґрунтовані. В таблицях розрахунку заборгованості містяться поля «Сума погашених процентів» та «Сума погашеної комісії», відомості з яких впливають на поля «Сума непогашених процентів» та «Сума непогашеної комісії». Дані з відповідних полів підтверджуються банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, з нього слід стягнути 183242,95 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 39155,92 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до п.1. ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді справи судом першої інстанції, відповідач подав дві заяви від 10.05.2011р. про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів та комісії (а.с. 102, 105, том 1).

Зважаючи на те, що вимоги позивача про стягнення пені судом першої інстанції по суті не розглядались і рішення про їх задоволення чи відмову в їх задоволенні не приймалось, беручи до уваги положення ч.3 ст. 267 ЦК України та ст.99 ГПК України, колегія суддів при перегляді оскаржуваного рішення вважає за необхідне взяти до уваги заяви відповідача про застосування позовної давності.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині оплати процентів та комісії в позивача виникли підстави для стягнення пені із вказаних сум. Враховуючи ч.6 ст.232 ГК України та п.1. ч. 2 ст. 258 ЦК України, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені та визначила, що до стягнення з відповідача підлягають 6641,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 1257,91 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - прийнятим із порушенням норм процесуального права та таким, що підлягає частковому скасуванню відповідно до ст.104 ГПК України.

В порядку ст.49 ГПК України, при частковому скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат; судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача та відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2013р. у справі №5010/653/2011-3/24 скасувати в частині залишення без розгляду позову про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, комісією і пенею на загальну суму 251911,78 грн.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 4-А, ідентифікаційний код 36645230) 911587,93 грн. заборгованості за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.2007р., процентів, комісії та пені, а також 9115,88 грн. державного мита та 230,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити».

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 4-А, ідентифікаційний код 36645230) 2302,98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 05.05.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Новосад Д.Ф.