Рішення № 38561878, 05.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2014 Справа № 920/599/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Балицькому В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/599/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Суми

до Сумського державного університету, м.Суми

про стягнення 659,47 грн.,

встановив:

До господарського суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Сумського державного університету про стягнення 659,47 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Від відповідача 30.04.2014р. до суду надійшло заперечення щодо позовних вимог в якому він просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи Головне управління державного казначейства України у Сумській області та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень Сумський державний університет посилається на те, що ним виконано всі зобов'язання перед позивачем, але фактичне перерахування коштів на рахунок позивача входить до компетенції органу державного казначейства. Тому, на думку відповідача, ним не допущено порушення взятих на себе договірних зобов'язань.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення органу державного казначейства до участі у справі в якості третьої особи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області не має жодного стосунку до договірних взаємовідносин сторін.

Орган державної казначейської служби в даному випадку не є власником грошових коштів, що є предметом позову, а лише фактично виконує функції обслуговуючого банку відповідача, а також інші функції покладені на казначейство чинним законодавством України.

Тому, враховуючи вимоги статті 27 ГПК України, суд не вбачає правових підстав та необхідності для залучення органу державної казначейської служби до участі у даній справі в якості третьої особи.

Позивач в судовому засіданні надав суду оригінали документів доданих до позовної заяви, після чого суд звіривши відповідність копій документів долучених до справи їх оригіналам, здійснив засвідчення даних копій (а.с.8-10, 12, 14).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив наступне.

03 липня 2013 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір надання послуг №1070 (а.с.8-9).

Відповідно до п.п.1.1 договору надання послуг №1070 виконавець зобов'язався надати послуги щодо виготовлення сертифікатів у кількості 8 штук (вартістю 600 грн. -75 грн./шт.).

Згідно з п.п.2.3.1 договору надання послуг №1070 замовник зобов'язався прийняти та оплатити належно надані послуги.

Пунктом 3 договору надання послуг №1070 встановлено, що сума договору становить 600 грн. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування суми на рахунок виконавця. Оплата послуг здійснюється протягом 7 днів з моменту підписання сторонами акту приймання -передачі надання послуг та надання рахунку.

Позивачем було надано відповідачу послуги згідно договору надання послуг №1070, що підтверджується копією акту №1070 від 08.07.2013р. здачі - прийому робіт (надання послуг) підписаного сторонами (а.с.10).

Однак відповідач у відповідності до умов договору не оплатив надані позивачем послуги.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором надання послуг №1070 у сумі 600 грн.

Суд наголошує, що саме подання відповідачем до органу державної казначейської служби реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 15.07.2013р. №424, в тому числі щодо перерахунку позивачу 600 грн., не може вважатися належним доказом виконання Сумським державним університетом своїх зобов'язань за договором надання послуг №1070 та фактичного перерахування коштів позивачу у відповідності до п.п. 3.2 та 3.3 договору надання послуг №1070.

Факт неперерахування коштів по договору надання послуг №1070 було визнано відповідачем 31.12.2013р. про що свідчить підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків (а.с.12).

Тому, суд критично оцінює доводи відповідача викладені у запереченнях від 30.04.2014р. про належне виконання університетом своїх зобов'язань, сплату боргу позивачу та надання на підтвердження цього копії реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 15.07.2013р. №424. Оскільки у вищезазначеному акті звірки та у відзиві на претензію позивача від 21.03.2014р. №05.03/06-05/1228 Сумський державний університет визнав наявність заборгованості перед позивачем у сумі 600 грн. по договору надання послуг №1070 та мотивував утворення боргу затримкою платежів органом казначейської служби.

Тобто, станом на 21.03.2014р. відповідачеві було достеменно відомо про непроходження його платежів ФОП ОСОБА_1 за договором надання послуг №1070 та затримку здійснення платежів Головним управлінням державної казначейської служби України в Сумській області (а.с.14).

Відтак, відповідач фактично посилається на перешкоджання здійснення ним платежів органом казначейської служби і в той же час протягом восьми місяців (з 15.07.2013р. по 21.03.2014р.) не вживає жодних заходів щодо фактичного виконання своїх зобов'язань та припинення, на думку відповідача, протиправної бездіяльності органу казначейської служби (звернення зі скаргами до правоохоронних органів та з позовами до суду щодо неправомірних діянь казначейства).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг №1070 у сумі 600 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї суми підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.п.4.3 договору про надання послуг №1070 в разі порушення строків оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договору про надання послуг №1070, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39,35 грн. пені, 7,20 грн. інфляційних збитків, 12,92 грн. трьох відсотків річних - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Головне управління державного казначейства України у Сумській області - відмовити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Сумського державного університету (40007, м.Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, ід. код 05408289) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40031, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) заборгованість за договором про надання послуг №1070 від 03.07.2013р. у розмірі 659,47 грн., в тому числі: 600 грн. основного боргу, 39,35 грн. пені, 7,20 грн. інфляційних збитків, 12,92 грн. трьох відсотків річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07.05.2014р.

Суддя В.В. Рунова