Рішення № 38561830, 10.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13784/13 10.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер"до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1про розірвання договорів про відступлення права вимоги від 31.03.2008 року та стягнення 51 604 111,10 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (директор)від відповідача Сердюк Б.Л. (дов. № 09/05-109 від 04.03.2014 року)від третьої особиОСОБА_1

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10 квітня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейдер" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (надалі по тексту - відповідач) про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року та стягнення 42 534 666,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року було передано право вимоги ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейдер". У зв'язку з чим, позивач, звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 42 534 666,38 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейдер" заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що стосовно діяльності відповідача приймаються судові рішення, які свідчать про наявність в нього суттєвих боргових зобов'язань, фінансово-економічні показники діяльності відповідача мають сталу тенденцію до погіршення.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13784/13 та призначено справу до розгляду на 15.08.2013 року.

15.08.2013 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.

15.08.2013 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про розірвання договорів відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу № 910/13784/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 року суддею Стасюком С.В. прийнято справу №910/13784/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 17.09.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 17.09.2013 року, у зв'язку виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу № 910/13784/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/13784/13 до свого провадження та призначено до розгляду відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 року.

В судовому засіданні 17.09.2013 року судом оголошено перерву по справі № 910/13784/13 на 01.10.2013 року.

25.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.10.2013 року судом оголошено перерву по справі № 910/13784/13 на 29.10.2013 року.

28.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли доповнення до пояснень до відзиву на позовну заяву.

29.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 29.10.2013 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та оголошено перерву до 19.11.2013 року.

18.11.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача заперечення на пояснення позивача, відповідно до яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

18.11.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 42 534 666,38 грн. Просить розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_6, згідно якого відповідач передав ОСОБА_6 право вимоги заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 20703 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_7; розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_6, згідно якого відповідач передав ОСОБА_6 право вимоги заборгованості в сумі 2 426 282,37 грн. за Договором про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

Відповідно до 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 42 534 666,38 грн. та розірвати договори про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року.

Враховуючи викладене, суд розцінює подану позивачем заяву як пояснення по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року справу № 910/13784/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/13784/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.01.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

08.01.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/13784/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/13784/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/13784/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/13784/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 09.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року було залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу - громадянина України ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 20.02.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року справу № 910/13784/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/13784/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2014 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року справу № 910/13784/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/13784/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 20.02.2014 року.

У судовому засіданні 18.03.2014 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 47 566 255,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року відкладено розгляд справи на 10.04.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2014 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 51 604 111,10 грн.

Надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 10.04.2014 року представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, надав пояснення по суті спору.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.04.2014 року надав письмові пояснення, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 року між ОСОБА_1 (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейдер" (цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань (далі по тексту - Договір 1).

Відповідно до пункту 1.2. Договору 1 боргові зобов'язання - право цедента до боржника випливають з:

1.2.1. Незаконного списання боржником 29.05.2009 року депозиту цедента в сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у боржника на умовах Договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року.

1.2.2. Незаконного списання боржником 01.07.2009 року депозиту Українського консорціуму "Екосорб" в сумі 1 000 000,00 грн., розміщеному у боржника на умовах Договору банківського вкладу (депозиту) №19/04 від 23 квітня 2009 року. Український консорціум "Екосорб" відступив право вимоги цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 30.05.2013 року.

1.2.3. Невиконання боржником своїх обов'язків щодо передачі ОСОБА_6 за договорами відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року прав вимоги:

- заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн. за Договором про надання споживчого кредиту від 02.02.2007 року №20703, що був укладений між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_7.

- заборгованості в сумі 2 426 282,37 грн. за договором про надання кредиту від 02.02.2007 року №702-04, що був укладений між Акціонерним банком "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

ОСОБА_6 відступила право вимоги погашення заборгованості боржником у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків за зазначеними договорами відступлення цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 03.06.2013 року.

1.2.4. Безпідставного користування грошовими коштами в сумі USD 1 500 000,00 помилково перерахованими відповідачу компанією East Star Consultants FZE (Об'єднані Арабські Емірати) 18.09.2008 року (TELEX TRANSFER 338447341). Компанія East Star Consultants FZE відступила право вимоги цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 року.

1.2.5. Безпідставного отримання боржником від цедента грошових коштів на загальну суму 320 651,13 доларів США, яка складається з:

- безпідставно сплаченої цедентом боржнику суми 194 068,85 доларів США в якості відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди в договорі про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між цементом та боржником;

- безпідставно отриманої боржником від цедента суми 126 582,28 доларів США, яка була внесена цедентом 27.03.2009 року на банківський транзитний рахунок № 37396912 з метою направлення на погашення власного кредиту цедента згідно договору про відкриття кредитної лінії №20733 від 31.08.2007 року, укладеному між боржником та цементом, проте внаслідок помилки вказана сума була перерахована з транзитного рахунку боржника № 37396912 на погашення кредиту Ронена Дагона на позичковий рахунок № 22028603590201 на підставі договору застави майнових прав від 28.03.2008 року, укладеному між боржником та цементом, який станом на 27.03.2009 року був вже припинений сторонами у зв'язку з заміною забезпечення по кредитному договору Ронена Дагона (згідно Договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року), а депозит цедента, відповідно, розблокований.

Згідно з пунктом 1.3. Договору 1 опис боргових зобов'язань - заборгованість боржника станом на 25.06.2013 року складається з:

- заборгованість за п.1.2.1. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 8 444 711,25 грн.

- заборгованість за п.1.2.2. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 1 848 949,47 грн.

- заборгованість за п.1.2.3. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 17 688 541,18 грн.

- заборгованість за п.1.2.4. за офіційним курсом НБУ складає 11 989 500,00 грн.

- заборгованість за п.1.2.5. за офіційним курсом НБУ складає 2 562 964,48 грн.

Всього: 42 534 666,38 грн.

Пунктом 2.1. Договору 1 сторони погодили, що цедент передає цесіонарію боргові зобов'язання, вказані в цьому Договорі, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та у строки, встановлені в Додатку 1 до цього Договору.

Право на боргові зобов'язання, визначені цим Договором, у цесіонарія виникає з моменту підписання цього Договору (пункт 3.1. Договору 1).

Згідно з пунктом 5.1. Договору 1 цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним або до моменту його скасування.

31.03.2008 року між Акціонерним банком "Енергобанк" (цедент) (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_6 (цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі по тексту - Договір 2).

Пунктом 1.4.Договору 2 сторони погодили опис боргових зобов'язань - сума заборгованості, що залишилась непогашеною за Договором про надання споживчого кредиту від 02.02.2007 року № 20703, що укладений між цедентом та ОСОБА_7 станом на 31.03.2008 року:

- заборгованість за кредитом 2 828 580,01 грн.

- заборгованість за відсотками 202 816,69 грн.

- пеня 20 024,73 грн.

Всього - 3 051 421,43 грн.

Згідно пункту 2.1. Договору 2 цедент зобов'язується передати боргові зобов'язання, вказані в цьому договорі цесіонарію, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. Договору 2 сторони погоджується, що вартість боргових зобов'язань, уступка яких здійснюється за цим Договором становить 3 051 421,43 грн.

31.03.2008 року між Акціонерним банком "Енергобанк" (цедент) (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_6 (цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі по тексту - Договір 3).

Пунктом 1.4. Договору 3 сторони погодили опис боргових зобов'язань - сума заборгованості, що залишилась непогашеною за Договором про надання кредиту від 02.02.2007 року № 702-04, що укладений між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС" станом на 31.03.2008 року:

- заборгованість за кредитом 2 155 000,00 грн.

- заборгованість за відсотками 252 503,05 грн.

- пеня 18 779,32 грн.

Всього - 2 426 282,37 грн.

Згідно пункту 2.1. Договору 3 цедент зобов'язується передати боргові зобов'язання, вказані в цьому договорі цесіонарію, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. Договору 3 сторони погоджується, що вартість боргових зобов'язань, уступка яких здійснюється за цим Договором становить 2 426 282,37 грн.

03.06.2013 року між ОСОБА_6 (цедент) та ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі по тексту - Договір 4), згідно умов якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за Договором 2 та Договором 3 та право вимоги цедента до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" у зв'язку з нанесенням збитків цеденту шляхом залучення позики відповідно до угоди від 03.02.2008 року, укладеної цедентом та громадянином Ezzat Awad Labib Kaldas.

Зважаючи на вищевказане, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні 10.04.2014 року, обґрунтованої збільшенням кількістю днів для нарахування відсотків, збільшенням індексу інфляції за 2014 рік та зміною офіційного курсу НБУ гривні відносно долара США, просить суд стягнути з відповідача 51 604 111,10 грн.

В подальшому право вимоги за Договором 4 було передано позивачу, згідно Договору 1.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_6, згідно якого відповідач передав ОСОБА_6 право вимоги заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 20703 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" та ОСОБА_7; розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_6, згідно якого відповідач передав ОСОБА_6 право вимоги заборгованості в сумі 2 426 282,37 грн. за Договором про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

В обґрунтування вищевказаних позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач своїх обов'язків за вказаними договорами відступлення права вимоги не виконав - не здав боргові зобов'язання, не вніс змін в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо підстав обтяження предмету іпотеки. Також, позивач зазнає, що при укладенні вищезазначених договорів сторонами не дотримано нотаріальної форми.

У поданому відзиві та наданих поясненнях відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано переконливих доказів, які б свідчили про безпідставність перерахування банком грошових коштів за кредитними договорами на які посилається позивач у позові.

Окрім того, відповідач вказує на те, що підстави для відшкодування збитків на які посилається позивач у заявлених вимогах та їх розмір є необґрунтованим, недоведеним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях позивача, які не підтверджуються жодними доказами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про незаконне списання відповідачем 29.05.2009 року депозиту ОСОБА_1 в сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах Договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20 березня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем та ОСОБА_1, як майновим поручителем, укладено договір застави майнових прав від 31.03.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року в частині суми 3 400 000,00 грн.

ОСОБА_1 виступав майновим поручителем за Договором від 31 березня 2008 року про відкриття кредитної лінії № 20816 між Акціонерним банком "Енергобанк" та ОСОБА_10.

У зв'язку із несплатою ОСОБА_10 кредитної заборгованості банк 29.05.2009 року у повній відповідності до умов договору застави списав грошові кошти у сумі 3 400 000,00 грн. з депозитного рахунку ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу.

Слід зазначити, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі № 2604/11707/12 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання договору застави майнових прав від 31.03.2008 року в позові відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.07.2013 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2012 року залишено без змін.

Отже, доводи позивача щодо незаконного списання відповідачем 29.05.2009 року депозиту ОСОБА_1 в сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах Договору банківського вкладу "Комфорт" №011327 від 20 березня 2008 року не беруться судом до уваги як такі, що підтверджені належними доказами.

Як на підставу заявлених вимог позивач також посилається на незаконне списання відповідачем 01.07.2009 року депозиту Українського консорціуму "Екосорб" в сумі 1 000 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах Договору банківського вкладу (депозиту) №19/04 від 23 квітня 2009 року. Український консорціум "Екосорб" відступив право вимоги ОСОБА_1 згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 30.05.2013 року.

Проте, вищезазначені доводи позивача спростовуються наступним.

Як слідує з матеріалів справи, 28 березня 2008 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та фізичною особою Дагон Роненом було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 20815 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 375 000,00 доларів США на строк з 28.03.2008 року по 25.09.2009 року на поточні потреби, а боржник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредитні кошти у встановлений договором строк.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору, між банком та Українським консорціумом "Екосорб" укладено договір застави майнових прав від 23.04.2009 року. Відповідно до даного договору заставодавець передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу № 19/04 від 23.04.2009 року в сумі 1 000 000,00 грн.

У зв'язку із несплатою Дагон Роненом кредитної заборгованості, банк 01.07.2009 року у повній відповідності до умов договору застави списав грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. з депозитного рахунку Український консорціум "Екосорб" в рахунок погашення боргу.

Також, позивач посилається на безпідставне користування відповідачем грошовими коштами в сумі 1 500 000,00 доларів США помилково перерахованими відповідачу компанією East Star Consultants FZE (Об'єднані Арабські Емірати) 18.09.2008 року. Компанія East Star Consultants FZE відступила право вимоги ОСОБА_1 згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 року.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, доводи позивача щодо безпідставного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 1 500 000,00 доларів США спростовуються наступним.

21 квітня 2006 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 604-08. Відповідно до даного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2 135 000,00 доларів США на строк з 25.05.2006 року по 20.05.2010 року.

Банк у повній відповідності до вимог закону виконав "платіжне доручення" East Star Consultants FZE, а саме 19.09.2008 року грошові кошти у сумі 1 499 965,00 доларів США було зараховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" (в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія меморіального ордеру № 1701736 від 19.09.2008 року).

У зв'язку з тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" існувала заборгованість згідно з кредитним договором, то банк 19.09.2008 року у відповідності до пункту 3.7 Договору про відкриття кредитної лінії № 604-08 від 21.04.2006 року списав вказані грошові кошти з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" в рахунок сплати кредитної заборгованості, що підтверджується копією меморіального ордеру №1 від 19.09.2008 року.

З позовної заяви слідує, що однією з підстав для задоволення позову є безпідставно сплачена ОСОБА_1 на користь відповідача сума в розмірі 194 068,85 доларів США в якості відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди в Договорі про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та відповідачем та безпідставно отриманої відповідачем від ОСОБА_1 суми в розмірі 126 582,28 доларів США, яка була внесена ОСОБА_1 27.03.2009 року на банківський транзитний рахунок № 37396912 з метою направлення на погашення власного кредиту ОСОБА_1, згідно Договору про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між відповідачем та ОСОБА_1, проте внаслідок помилки вказана сума була перерахована з транзитного рахунку боржника № 37396912 на погашення кредиту Ронена Дагона на позичковий рахунок № 22028603590201 на підставі Договору застави майнових прав від 28.03.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_1

Водночас, ОСОБА_1 з часу укладення вищевказаного кредитного договору і по дату виникнення заборгованості сплачував відсотки по даному договору і жодних зауважень, заперечень щодо розміру відсоткової ставки у останнього не було, що підтверджується копіями банківських виписок наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 року № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, надані відповідачем банківські виписки по особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом.

Судом встановлено, що 20.03.2008 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу "Комфорт" № 011327 (надалі - Депозитний договір). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 розміщує в банку строковий іменний депозит на суму 1 476 475 грн. із правом внесення додаткових внесків на депозитний рахунок, а банк зобов'язався сплачувати відсотки по депозиту у розмірі 16,5 процентів річних.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року, який було укладено між Акціонерним Банком "Енергобанк" та Дагон Ронен, ОСОБА_1 передав в заставу банку майнові права за Договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року у сумі 1 000 000,00 грн. на підставі Договору застави майнових прав від 28.03.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.03.2008 року на депозитному рахунку № 263545447763 обліковувалось 4 919 575,00 грн. Цього ж дня ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення депозиту у сумі 1 519 575,00 грн., залишок коштів становив 3 400 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконанням Дагон Роненом умов Договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року, ОСОБА_1, як майновий поручитель, вніс 27.03.2009 року 126 582,28 доларів США на погашення боргу вищевказаного позичальника.

Факт внесення ОСОБА_1 коштів на погашення боргу Дагон Ронена підтверджується заявкою на переказ готівки № 606517 від 27.03.2009 року де в графі "призначення платежу" зазначено - "погашення кредиту зг. Дог. Дагон Ронен. № 20815 від 28.03.2008 року". (належним чином засвідчена копія заяви на переказ готівки № 606517 наявна в матеріалах справи).

Окрім того, слід зазначити, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2012 року по справі № 2604/8517/2012, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року недійсним. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2012 року по справі № 2604/8517/2012 залишено без змін.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, наведені норми права передбачають відступлення права дійсної вимоги, тобто такої, яка підтверджується належними доказами, а також передбачають при відступленні права вимоги передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на Договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року, предметом якого є боргові зобов'язання, що фактично випливають із незаконних, на думку цедента, дій Публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Водночас, незаконність дій Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про що зазначено у пунктах 1.2.1 та 1.2.2 Договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року, тобто дій вчинених з порушенням чинного законодавства, не встановлена у судовому порядку, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, самі лише припущення сторін Договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року про незаконність та безпідставність відповідних дій відповідача, що є предметом вказаного договору (боргові зобов'язання) не можуть бути підставою для задоволення позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" грошових коштів у розмірі 51 604 111,10 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, як і не підтверджено такі обставини належними та допустимими доказами, водночас, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року в розмірі 51 604 111,10 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У відповідності до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

З огляду на викладене вбачається, що позов про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_6 фактично пред'явлено в тому числі до фізичної особи (ОСОБА_6, як учасника оспорюваних правочинів), яка не може бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача, а спір в цій частині виник не з корпоративних чи приватизаційних відносин, тому він не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, провадження у справі в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_6 підлягає припиненню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приймаючи до уваги те, що провадження в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року припинено, а також те, що позивачем не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер", у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/13784/13 в частині позовних вимог про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_6, припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" -відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2014 року.

Суддя С.В. Стасюк