Постанова № 38560769, 02.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2014 р. справа № 820/14109/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.

Суддів - Бадюкова Ю.В., Сліденка А.В.,

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1 - не прибув,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мощонської Ірини Володимирівни, Державної реєстраційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами до відповідача 1 - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мощонської Ірини Володимирівни, відповідача 2 - Державної реєстраційної служби України та просила, з урахуванням клопотання від 02.04.2014р., скасувати рішення відповідача 1№ 8420580 від 28.11.2013р. щодо відмови у державній реєстрації права власності, зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 21.10.2013р. у Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області за реєстраційним номером 3495934.

В обґрунтування заявленого позову зазначила, що згідно судового рішення проведено перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1. За позивачкою визнано право власності на 55/100 частин будинку та виділено в натурі відповідну частину надвірних будівель.

21.10.2013р. представник позивачки звернулась в інтересах позивачки до Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області з заявою про державну реєстрацію прав щодо вказаного вище майна, проте рішенням відповідача 1 від 28.11.2013р. № 8420580 позивачці було відмовлено в державній реєстрації. Вказане рішення позивачка вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує її права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з урахуванням клопотання від 02.04.2014р., виходячи із доводів позовної заяви.

Представники відповідачів, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули, надавши письмові заперечення проти позову, згідно яких позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2013р. у справі № 2034/8117/2012, яке набрало чинності згідно Ухвали Апеляційного суду Харківської області від 09.09.2013р.проведено перерозподіл домоволодіння АДРЕСА_1; позивачці виділено в натурі на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою по житлових будівлях (квартира №1) - в будівлі «А-1» житлове приміщення № 1-5 та житлове приміщення № 1-4 загальною площею 23,8 кв.м., по надвірним спорудам - Ѕ частину сараю «В», що по житловій площі більше від ідеальної частки на 137,5 гривень, особисто побудовані будівлі та споруди: частина житлового будинку «А-1» площею 8,8 кв.м., веранда «а», прибудова «А1-1», прибудова «А2-1», прибудова «А4-1», тамбур «а1», ганок «а2», ганок «а3», льох «ап.», вбиральня « 3», сарай «К», літня кухня «Л», веранда «л1», сарай «Н», каналізаційна яма «М», каналізаційна яма «Я», ворота №3, паркан № 4, паркан № 6, всього приміщень і будівель на загальну суму 128316 грн. Також перерозподілено ідеальні частки в праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за вказаною адресою, визнано за позивачкою право власності на 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами замість Ѕ частини. Право власності на 45/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за вказаною вище адресою залишено відкритим, встановлено порядок користування земельною ділянкою, виділено позивачці земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 760 кв.м. з боку домоволодіння № 74.

Представник позивачки, який діяв у її інтересах, звернувся до Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області з заявою про державну реєстрацію права власності щодо вказаного вище нерухомого майна. Згідно оскаржуваного в даній справі рішення № 8420580 від 28.11.2013р. (а.с. 6) позивачці відмовлено в державній реєстрації її права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з посиланням на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 16,23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.

Судом встановлено, що доходячи висновку про відмову у державній реєстрації права власності, відповідачі виходили з того, що згаданим вище рішенням суду визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, які (будинок та господарські споруди) збудовано самочинно. Керуючись п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, відповідачі дійшли висновку, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно право власності визнано за рішенням суду, таке майно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Також було враховано, що відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

При йому відповідачі виходили з того, що оскільки нерухоме майно, на яке за позивачкою судом визнано право власності, як вони вважали, до експлуатації не приймалось, відсутніми є підстави для державної реєстрації права власності на це майно.

Суд з такими доводами не погоджується та зауважує, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстави для відмови у державній реєстрації перелічені у ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

В даній справі судом встановлено, що відповідачами в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтованих фактів, які свідчать про наявність підстав вважати подані позивачем до реєстрації документи, в тому числі судове рішення про визнання права власності на нерухоме майно, змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, відповідачами не вказано в зв'язку з чим ними встановлено самочинний характер будівництва житлового будинку та господарських споруд та чим цей факт підтверджено.

Так само, згідно наданих до суду заперечень відповідачі не навели доказів, які вказують, що будівлі та споруди, про реєстрацію прав щодо якої просив позивач, побудовані самочинно.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній нормі відповідачі, стверджуючи про правомірність оскаржуваного в даній справі рішення, не надали суду докази таких тверджень.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване в даній справі рішення відповідачі покладалися на власні припущення, без врахування дійсних обставин справи, що є достатнім для скасування такого рішення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів повторно розглянути заяву позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 21.10.2013р. у Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області за реєстраційним номером 3495934.

Суд вважає, що таке зобов'язання відповідає меті захисту порушених прав позивачки та забезпечує їх поновлення.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мощонської Ірини Володимирівни, Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни № 8420580 від 28.11.2013р. щодо відмови у державній реєстрації права власності;

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 21.10.2013р. у Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області за реєстраційним номером 3495934.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 68,82 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07 квітня 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова

Судді (підпис) Ю.В. Бадюков

(підпис) А.В. Сліденко