Рішення № 38560651, 06.05.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 р. Справа № 909/396/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З. при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія", вул. Торгова, 6, м. Долина, Івано-Франківська область,77500

до відповідача: Управління освіти Коломийської міської ради вул. Кобринського, 10,Коломия,Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості в сумі 99841,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Медвідь О.І.-представник, довіреність від 14.08.13р.

від відповідача: Буджак О.М.-юрист інформаційно-методичного центру управління освіти, доручення № 162/01-17/05 від 23.04.14р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" подано позов до Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 99841,94 грн., в тому числі 95446,19 грн. основного боргу, 196,12 грн. 3% річних та 4199,63 грн. інфляційних.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задоволити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву №560/01-16/07 від 05.05.14, в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення 95446,19 грн. основного боргу та 196,12 грн. 3% річних, заперечував відносно 4199,63 грн. інфляційних, оскільки вважає, що вони нараховані неправильно. Несплату боргу мотивує відсутністю коштів та відповідних кошторисних призначень.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На виконання умов договору На закупівлю товарів №1/210 від 01.03.13 позивач протягом листопада 2013 року - січня 2014 року поставив відповідачу товари (соки фруктові та овочеві) на загальну суму 324628.61 грн. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи розхідними накладними, а також актом розрахунків станом на 25.03.14 та визнається відповідачем.

Враховуючи часткову оплату відповідачем боргу в сумі 229182,42 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 95446,19 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом:

- оплати замовником після пред"явлення учасником накладної на оплату товару;

- або поетапної оплати замовником поставлених товарів.

Оплата товарів здійснюється по мірі надходження бюджетних коштів (п.4.2. договору).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом:

- оплати замовником після пред"явлення учасником накладної на оплату товару;

- або поетапної оплати замовником поставлених товарів.

Оплата товарів здійснюється по мірі надходження бюджетних коштів (п.4.2. договору).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №2 від 20.03.14, яка вручена відповідачу 01.04.14, про що свідчить відтиск печатки відповідача, однак останній залишив її без задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 95446,19 грн. заборгованості за поставлену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 196,12 грн. 3% річних та 4199,63 грн. інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3 % річних та інфляційні за період з 20.03.14 по 14.04.14.

Так як термін оплати договором сторін чітко не встановлений, з врахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України відповідач отримав право нараховувати 3 % річних та інфляційні з 09.04.14 (претензія №2 від 20.03.14 вручена відповідачу 01.04.14).

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, право на нарахування інфляційних втрат ще не виникло, а тому в їх стягненні належить відмовити.

Суд самостійно здійснив перерахунок 3 % річних за період з 09.04.14 по 14.04.14 , обгрунтований розмір яких становитиме 39,22 грн. (розрахунок здійснений в ІПС "Законодавство" додається). В решті стягнення 3 % річних належить відмовити.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача в порядку ст.44 ГПК України, витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. по розгляду даної справи в господарському суді Івано-Франківської області, про що свідчать наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги №54 від 08.04.14, акт прийому-передачі наданих послуг від 14.04.14, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14.04.14 про оплату наданих послуг на суму 3000 грн. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача та стягнути на користь позивача 1500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Враховуючи часткове задоволення позову суд вважає за правильне понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката віднести на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1434,55 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1909,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення 99841,94 грн. боргу - задоволити частково.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код 02143442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія", вул. Торгова, 6, м. Долина, Івано-Франківська область,77500, код 34535868) - 95446 (дев"яносто п"ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 19 коп. основного боргу, 39 (тридцять дев"ять) грн. 22 коп. 3% річних, 1909 (одну тисячу дев"ятсот дев"ять) грн. 71 коп. судового збору та 1434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 55 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 07.05.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

____помічник судді Шунтов О. М. 07.05.14