Ухвала суду № 38558710, 23.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2062/13-к

Номер провадження 11-кп/786/28/14

Категорія: ч.2 ст. 309 - СТ.

Головуючий у 1-й інстанції Сегет Я. С.

Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.,

суддів: Томилка В.П., Маліченка В.В. ,

з участю секретаря Войтенко Є.М.,

прокурора Гринь А.О.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180230000451 за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області Пєвнєва О. на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, -

засуджено за:

- ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі,

- ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 24.09.2012 р. і остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України у Полтавській області на рахунок № 31252272210055 ГУДК у Полтавській області, КОД ЄДРПОУ - 25574067, МФО 831019 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 586,80 грн..

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 6.09.2013 року приблизно 18 год. 30 хв. у приміщенні туалету Лохвицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 у м. Лохвиці на балці виявив поліетиленовий пакунок з канабісом, який поклав до кишені своєї куртки та переніс до своєї квартири АДРЕСА_1, де зберігав вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб без мети збуту.

Того ж дня працівниками міліції під час проведення огляду квартири у якій проживає ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину - 107,944 г. та саморобну конструкцію із поліетиленових пляшок для куріння коноплі на внутрішніх поверхнях якої виявлено нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, масою в перерахунку на суху речовину - 0,069 г..

Крім того, вечором 6.09.2013 року ОСОБА_3 надав приміщення квартири АДРЕСА_1 для незаконного вживання наркотичного засобу - канабісу, шляхом куріння ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи правильність кваліфікації та доведеності вини обвинуваченого, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі , ч. 1 ст. 317 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Прокурор вказує на те, що судом першої інстанції не враховано того, що ОСОБА_3 вчинив злочин в період іспитового строку.

Зазначає апелянт, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 317 КК України безпідставно застосував ст. 69 КК України, оскільки судом не встановлено декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідача; доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та дав детальні показання щодо їх вчинення.

Оскільки фактичні обставини провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювались, інші докази відповідно до вимог ст. 349 КПК України стосовно цих обставин суд не досліджував.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України та ч. 1 ст. 317 КК України кваліфіковано правильно і не оскаржуються.

Покарання призначено ОСОБА_3 з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, якими суд визнав його щире каяття, визнання ним вини, молодий вік та виключно позитивну характеристику. Разом з цим суд зважив на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Судом також було враховано, що злочин ОСОБА_3 вчинив в період іспитового строку, тому доводи прокурора у цій частині є безпідставними.

Доводи прокурора про безпідставне призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті Особливої частини КК України може бути застосовано за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Із змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що призначаючи ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд першої інстанції навів відповідні мотиви. Зокрема, суд за обставини, які пом'якшують покарання визнав вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України у молодому віці, його щире каяття, визнання ним вини, а також наявність позитивної характеристики відносно нього, що відповідає положенням ч. 1 та ч. 2 ст. 66 КК України.

За таких обставин та з урахуванням конкретних обставин провадження, відсутності обставин, що обтяжують покарання колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 69 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Пєвнєва О. залишити без задоволення, а вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

С У Д Д І :

Корсун О.М. Томилко В.П. Маліченко В.В.

/підпис/ /підпис/ /підпис/

З оригіналом згідно: