Постанова № 38557767, 24.04.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 1328/5004/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 року Шевченківський районний суд

в складі:

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Пришляк З.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківський районного суду м. Львова справу за адміністративним позовом Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування розпорядження № 2130 від 22.12.05 року «Про оформлення права власності на будівлі по вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження цієї ради № 2130 від 22.12.05 року «Про оформлення права власності на будівлі по вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові»

У своїй позовній заяві прокурор посилається на те, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради приймаючи оспорюване розпорядження від 22 грудня 2005 року №2130 порушила вимоги чинного законодавства, оскільки оформила зазначеним розпорядженням право власності за виробничим підприємством «Мисливець» на будівлі і споруди, що належать Міністерству оборони України та перебували в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційної частини району Прикарпатського військового округу, а земельна ділянка, на якій розташовані зазначені вище приміщення відносилась на даний час за своїм цільовим призначенням до категорії земель оборони та вважає дане рішення нечинним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

При набутті самостійності Українською державою 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ організацій, та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України, відповідно до ст. 1 Закону України від 10.09.1991 року за №1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Згідно ст. 4 ЗУ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Отже розподільчий акт від 03.02.1994 року про перехід майна та фінансових ресурсів військово-мисливського товариства збройних Сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації до товариства військових мисливців та рибалок України не може бути доказом того, що зазначене товариство є власником майна по вул.. Єрошенка 34, оскільки це було рішення щодо зміни власника і цей акт затверджений головою Центральної Ради Загальноармійського мисливського товариства, тобто з порушенням статті 4 Закону України від 10.09.1991 за №1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Так в ході проведеної перевірки військовою прокуратурою Західного регіону України щодо законності використання земель Міністерства оборони України товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України встановлено що, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 8 лютого 1985 року №3-С «Об установлении границ земельних городков на територии г. Львова» квартирно-експлуатаційні частині району Прикарпатського військового округу КЕВ м. Львова надано у користування земельну ділянку загальною площею 17.30 га у м. Львові по вул. Варшавській.

Відповідно до акту від 26 лютого 1996 року «прийомки і експлуатації будинків і споруд військового містечка №67 і військового містечка №367/1,2,3 по вул.. Коперника, 27 і стрільбища на «Картумовій горі» в районі вул. Варшавської за товариством військових мисливців Прикарпатського військового округу, а також опису №1 «Будинків і споруд, передаваємих товариству мисливців по військовому містечку № 67 в м. Львові по вул. Коперника, 27 та військовому містечку № 368 по вул. Варшавській - Картумова гора і опису №2 «Закріплення за товариством мисливців земельних ділянок військового містечка 76-0,3 га, військового містечка 368 - 17,3 га в м. Львові» Львівська квартирно-експлуатаційна частина району передала товариству військових мисливців Прикарпатського військового округу земельну ділянку загальною площею 17,3 га військового містечка №368 разом із будинками та спорудами, що були розташовані на даній земельні ділянці. Зокрема товариству військових мисливців було передано 7 будівель, розташованих на території військового містечка №368 загальною площею 956 м.кв.

Документом, яке подали представники виробничого підприємства «Мисливець» у Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради для оформлення права приватної власності на будівлі, що знаходились по вул. Єрошенка, 34 у м. Львові було рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25 січня 1964 року № 30 «Про відвід земельної ділянки Окружній Раді все армійського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу під стрілковий стенд в м. Львові урочище Картумова гора, згідно якого виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів відвів військово-мисливському товариству Прикарпатського військового округу земельну ділянку в урочищі «Картумова гора» площею 7.00 га. Що означає, що будівлі і споруди, право власності на які оформлено за виробничим підприємством «Мисливець» відповідно до розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 грудня 2005 року №2130 «Про оформлення права власності на будівлі на вул. Єрошенка В., 34 у м. Львові» знаходиться на території військового містечка № 368 загальна площа якого становить 17.30 га.

Дана інформація підтверджується повідомленням управління Держкомзему у м. Львові від 06.04.010 року вих. №40/7/25 з якого вбачається, що згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка площею 17.3000 по вулиці Варшавській у м. Львові знаходяться у користуванні військового містечка № 368. З цих даних видно, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради приймаючи оспорюване розпорядження від 22 грудня 2005 року №2130 порушила вимоги чинного законодавства, оскільки оформила зазначеним розпорядженням право власності за виробничим підприємством «Мисливець» на будівлі і споруди, що належали Міністерству оборони України та перебували в оперативному управлінні квартирно-експлатаційної частини району Прикарпатського військового округу, а земельна ділянка, на якій розташовані зазначені вище приміщення відносилась та відноситься по даний час за своїм цільовим призначенням до категорій земель оборони.

Прокурор вважає, що рішення Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.12.05 року № 2130 «Про оформлення права власності на будівлі на вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові» є незаконним і просить це рішення скасувати.

Представник МО України в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю, з мотивів викладених в позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове з'явився. Проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2005 року Шевченківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради за наслідками розгляду листа та поданих документів виробничого підприємства «Мисливець» товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України видано розпорядження №2130 «про оформлення права власності на будівлі на вул. Єрошенка 34 у м. Львові згідно якого за вищевказаним виробничим підприємством оформлено право приватної власності на будівлі, які знаходяться по вул. Єрошенка, 34 у м. Львові.

Суд вважає, що дане рішення відповідачем прийнято в порушення вимог чинного законодавства.

При прийнятті розпорядження №2130 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради було проігноровано вимоги чинного земельного законодавства, оскільки нерухоме майно на яке оформлено право власності за виробничим підприємством «Мисливиць» знаходилась та знаходиться на земельній ділянці, яка за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель оборони.

Так, порушено 77 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони», згідно яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, підприємств та організацій ЗС України, які надаються їм для виконання покладених на них функцій та завдань у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України . Згідно Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» - землі оборони при розмежуванні земель не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Згідно статті 13 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності належить до повноважень КМУ. Також ст.2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачає, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади та інших органів уповноважених управляти державним майном , самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції КМУ, однак вказаним органом державної влади будь-яких рішень про вилучення з державної власності будівлі на вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові на користь і передання у власність виробничому підприємству «Мисливець» не було.

Також, згідно ст. 14 ЗУ «Про збройні Сили України» земля, води та інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами і військовими навчальними закладами, є державною власністю і належить їй на праві оперативного управління. Так, з ст.ст. 3,5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Міністерство оборони України, як орган державного управління у Збройних Силах України несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання бойових завдань

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами те, що розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 2130 від 22.12.05 року «Про оформлення права власності на будівлі на вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові» є незаконне та підлягає скасуванню.

На підставі ст.ст. 13,77 Земельного Кодексу України, та керуючись ст.ст. 17,18,60,61,71,100,102,159,160,161,163КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 2130 від 22.12.05 року «Про оформлення права власності на будівлі на вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові» - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 2130 від 22.12.05 року «Про оформлення права власності на будівлі на вул.. Єрошенка, 34 у м. Львові»

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя Р. Б. Єзерський