Постанова № 38556202, 11.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 804/9313/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Голубєвої А.О.,

представника відповідача Тронько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «КВАНТ» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «КВАНТ» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої являється - Новомосковська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000692202 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 20241,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо складання угод між ТОВ «НВФ КВАНТ» та контрагентом - ТОВ «Ліга» без мети настання реальних наслідків є помилковими, оскільки ґрунтуються виключно на висновках, викладених в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 №7199/22-4/24609852 про результати перевірки ТОВ «Ліга». Також, товариство вказує на те, що під час проведення перевірки ним відповідачу були надані всі передбачені законодавством первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга». Зауваження до форми і змісту податкових накладних чи інших наданих підприємством первинних документів в акті перевірки відсутні. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «НВФ КВАНТ» і ТОВ «Ліга» не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, оскільки податкові ограни не наділені правом визнавати угоди нікчемними. З огляду на викладене, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000692202 незаконним та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач - Новомосковська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив податковий кредит з ПДВ на суму 13494,37 грн., у т.ч. за січень 2012 року на суму 6271,87 грн. та за лютий 2012 року на суму 7222,50 грн., оскільки правочин, укладений з ТОВ «Ліга» не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ліга», який відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, та згідно якого встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікацію та інше, що свідчить про нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів з ТОВ «НВФ КВАНТ».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «КВАНТ» (далі - ТОВ «НВП КВАНТ») (код ЄДРПОУ 37029989) зареєстровано 15.04.2010 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.04.2010 р. № 12291020000001190 та перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків і зборів з 16.04.2010 р. за № 2279.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем в період з 31.05.2013 р. по 05.06.2013 р. на підставі наказу ОДПІ від 29.05.2013 р. № 235 та відповідно до пп.78.1.1 пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВФ КВАНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга » за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 12.06.13 №215/222/37029989 (а.с. 17-35).

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.36 і п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з ПДВ на суму 13494,37 грн, к т.ч. за січень 2012 року на суму 6271,87 грн., за лютий 2012 року на суму 7222,50 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з урахуванням матеріалів акту позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Ліга», складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за №7199/22-4/24609852 від 21.12.2012 р., якою встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кофепродакшн», ТОВ «Пасифік», БПП «Сура» - ТОВ «Ліга» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства, наслідком чого є відсутність як бази, так і об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Враховуючи визнання угод, укладених ТОВ «Ліга» у 2011 - 2012 роках, недійсними, ОДПІ стверджує про безтоварність та нереальність операцій позивача з ТОВ «Ліга», проведених у січні 2012 року та завищення податкового кредиту в розмірі 13494,37 грн.

Враховуючи висновки проведеної відносно позивача перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000692202 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 20241,56 грн. (а.с.7-8).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 13494,37 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами у січні 2012 р. з ТОВ «Ліга».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: Договір поставки від 25.01.2012 р. № 1225011, укладений між позивачем та ТОВ «Ліга»; Договір перевезення вантажу від 09.01.2012 року б/н з ТОВ «Гергель»; банківські виписки від 25.01.2012 р., рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, за якими товар (лист 25мм ст17 Г1С) від ТОВ «Ліга» протягом січня 2012 року був поставлений позивачу (а.с. 152-170).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ліга» укладений договір від 25.01.2012 р. № 1225011, відповідно до якого ТОВ «Ліга» - постачальник зобов'язується поставити, а позивач - покупець прийняти та оплатити товар (металопродукцію, перелік якої вказується в рахунках, складених постачальником). Оплата товару покупцем здійснюється шляхом банківського переведення на рахунок постачальника в розмірі 100% передоплати. Умовами поставки є EXW (за правилами Інкотермс)- перевезення товару здійснюється покупцем (а.с. 152).

Відповідно до умов договору перевезення вантажу від 09.01.2012 року б/н, укладеного між ТОВ «Гергель» (Перевізник) та ТОВ «НВФ «КВАНТ» (Відправник), в порядку та на умовах, визначених цим договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу (а.с. 162-164).

Як вбачається з видаткових накладних № РН - 0025013 від 25.01.2012 р. і № РН-0025014 від 25.01.2012 р. та товарно-транспортної накладної від 25.01.2012 р. № 8343812 (а.с.37,39, 161), ТОВ «Ліга» протягом січня 2012 р. були поставлені, а позивачем були прийняті товари на виконання договору від 25.01.2012 р. № 1225011 на суму 80966,24 грн., в тому числі ПДВ 13494,37 грн. ТОВ «Ліга», яке на дату здійснення вказаної господарської операції мав статус платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, на суму поставленого на адресу позивача товару виписані податкові накладні № 69 і № 70 від 25.01.2012 р. (а.с.38,40), які відображені ТОВ «НВФ «КВАНТ» у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.80,92). Судовим оглядом зазначених податкових накладених, встановлено, що вони за змістом, формою та порядком їх заповнення відповідають вимогам, встановленим ст. 201.1 ст. 201 ПК України, Формі та Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженими Наказом ДПА України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Міністарстві юстиції України 29.12.10 №1401/18696 (чинним на час їх складання). Відповідно до п.201.6, 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Як вбачається з підсумкової виписки по розрахунковому рахунку позивача, отримані від контрагента на підставі договору від 25.01.2012 р. № 1225011 товари оплачені позивачем в повному розмірі (а.с.159), що також встановлено і посадовими особами МДПІ під час перевірки та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Зазначений факт, як і вище зазначені видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортна накладна, що підтверджують факт отримання позивачем товарів від контрагента - ТОВ «Ліга», вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліга» на підставі договору від 25.01.2012 р. № 1225011.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на наведені положення Податкового кодексу, враховуючи фактичність здійснення позивачем та ТОВ «Ліга» спірних господарських операцій, наявність відповідних первинних документів, порушень в оформлені яких та невідповідність вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом не встановлено, а відповідачем чітко не зазначено, а також податкових накладених, оформлених відповідно до вимог ст. 201 ПКУ, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за договором від 25.01.2012 р. № 1225011, а відтак включення позивачем суми ПДВ за відповідними податковими накладеними в розмірі 13494,37 грн. до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за січень 2012 р. в розмір 6271,87 грн. та до Декларації з ПДВ за лютий 2012 р. в розмірі 7222,50 грн., є правомірним.

Суд також звертає увагу на той факт, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Ліга», відповідають характеру господарської діяльності позивача, тобто пов'язані з його господарською діяльністю, якою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є неспеціалізована оптова торгівля (а.с.127-128).

З огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, суд не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки від 21.12.2012 р. №7199/22-4/24609852, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ліга». Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.13 р. по справі №804/1269/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р., визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ «Ліга» в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку (а.с.111-115, ).

Щодо викладення в акті перевірки від 12.06.2013 року № 215/222/37029989 висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст. 215, ч. 1 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд відмічає, що фактів, за наявністю яких законодавець визначає правочин нікчемним, наведених зокрема в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України, податковим органом в обґрунтування своєї позиції не наведено.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визначений судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначаючи про не спрямованість правочину між позивачем та ТОВ «Ліга» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Між тим, рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентом «Ліга» недійсним ОДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином, а відображення податковим органом в акті перевірки висновків про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є безпідставним.

З приводу посилання податковим органом на факт неукладення позивачем та ТОВ «Ліга» договору поставники товарів суд зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статті 655-657, 712 ЦК України (норми про договір поставки та купівлі-продажу) не передбачають обов'язкового укладення договору в письмовій формі. Також, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження транспортування товару та оприбуткування придбаного товару позивачем, оскільки матеріалами справи вказані обставини спростовані.

Як зазначено вище, судом встановлено, що фактичне виконання Договору позивача з ТОВ «Ліга» підтверджується матеріалами справи (рахунками, накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, податковими накладними (а.с. 153-161). Також матеріалами справи підтверджується, що в подальшому товар, придбаний у ТОВ «Ліга» протягом спірного періоду, знаходився на зберіганні в складських приміщеннях позивача (а.с.172-174).

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Ліга», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «Ліга».

Також суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведені чіткі пояснення та не надані належні та допустимі докази з приводу невідповідності первинних документів позивача, на підставі яких ним сформовано податковий кредит в розмірі 13494,37 грн., вимогам Закону № 996 та приписам ПК України. За відсутності точних відомостей та пояснень з суб'єкта владних повноважень - відповідача суд схильний віддати перевагу поясненням та доводам позивача зі спірного питання.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ліга», правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000692202 від 18.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20241,56 грн. ( в тому числі за основним платежем - 13494,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 6749,19 грн.) прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

За викладених обставин, позовні вимоги ТОВ ««Науково-виробнича фірма «КВАНТ»» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0000692202 від 18.06.2013 року - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «КВАНТ» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000692202 від 18.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20241,56 грн. (в тому числі за основним платежем - 13494,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 6749,19 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 37029989, адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, буд. 2) витрати по оплаті судового збору в розмірі 202,42 грн. (двісті дві грн. 42 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева