Постанова № 38556176, 25.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року Справа № 803/720/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Гальчика Сергія Миколайовича про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04.11.2013 року.

Ухвалою суду від 25.04.2014 року замінено неналежного відповідача заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Гальчика Сергія Миколайовича на належного - Відділ державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції (далі - ВДВС Нововолинського МУЮ).

Позов обґрунтовано тим, що 31.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ в якій просив надати йому, як боржнику при примусовому виконанні виконавчого листа Нововолинського міського суду №2-710 від 11.08.2010 року про стягнення солідарно з нього та з ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 152 071,93 грн. боргу за договором про надання споживчого кредиту №11037607000 від 11.09.2006 року, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження. При ознайомленні з даними матеріалами він виявив постанову ВП №22770856 від 04.11.2013 року про стягнення з нього, як з боржника, виконавчого збору у розмірі 15 207,19 грн., яку він отримав 31.03.2014 року.

Вважає, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04.11.2013 року не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з порушенням строків та не направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією. Вказує, що держвиконавцем при винесенні даної постанови порушені майнові та процесуальні права боржника передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», не надано йому можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документа в зв'язку з неналежним його повідомленням про стягнення виконавчого збору від 04.11.2013 року, яку він отримав 31.03.2014 року. З врахуванням викладеного позивач просить скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04.11.2013 року.

Позивач в судовому засіданні вимоги, зазначені в позовній заяві підтримав повністю та просив їх задоволити. Додаткового суду пояснив, що постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Нововолинського міського суду про стягнення з нього боргу в користь банку за договором споживчого кредиту отримав ще в 2010 році. Підтвердив, що в цій постанові йому, як боржнику було запропоновано в добровільному порядку виконати виконавчий документ про стягнення боргу в сумі 152 071,93 грн. до 30.11.2012 року. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04.11.2013 року отримав лише 31.03.2014 року, тому просить її скасувати оскільки вона не вручена йому належним чином.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, надіслав суду письмову заяву від 23.04.2014 року за вх. №5284/14 про розгляд справи за відсутності їх представника, а також надіслав письмові заперечення від 16.04.2014 року та додаткові заперечення від 23.04.2014 року. Щодо позовних вимог заперечили в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З частини 5 статті 181 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.

Судом встановлено, що 23.11.2010 року заступником начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Гальчиком С. М. відкрито виконавче провадження №22770856 з виконання виконавчого листа №2-710 виданого 11.08.2010 року Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 152 071,93 грн. згідно кредитного договору №11037607000 від 11.09.2006 року.

Також для примусового виконання до відділу було пред'явлено ще один виконавчий документ, а саме: виконавчий лист Нововолинського міського суду №2-710 від 11.08.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, малого приватного підприємства «Берізка» в користь АТ «УкрСиббанк» 692 687,67 грн. боргу за договором кредиту №11104249000 від 22.12.2006 року. Оскільки на виконанні у відділі знаходилось кілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, 02.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №29987411. 25.01.2011 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яке належить ОСОБА_1, а саме автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 2», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. По зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем накладено арешт на нерухоме, рухоме майно, належне боржнику, тобто проводились виконавчі дії спрямовані на виконання рішення суду. На підставі статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» 10.10.2013 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - для участі у виконавчому провадженні.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що належний йому автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 2», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був вилучений в нього виконавчою службою для реалізації, про результати реалізації йому на даний час невідомо.

Крім того, в зв'язку з тим, що боржником не виконано виконавчий лист у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, державним виконавцем 04.11.2013 року на підставі ст. 28 вказаного Закону винесено постанову ВП №22770856 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 15 207,19 грн.

З копії супровідного листа від 04.11.2013 року №17306 оглянутого в судовому засіданні вбачається, що оскаржувана постанова була надіслана простою кореспонденцією 04.11.2013 року.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлює, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 3 вищеназваного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 19 даного Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 5 даної статті передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 46 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Отже, підставами для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова прийнята у зв'язку із невиконанням у строк, визначений для добровільного виконання, виконавчого листа №2-710 виданого 11.08.2010 року Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 152 071,93 грн. згідно кредитного договору №11037607000 від 11.09.2006 року. Провадження з виконання зазначеного виконавчого документа відкрито 23.11.2010 року постановою ВП №22770856. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2010 року встановлено строк для добровільного виконання постанови, що відповідно до Закону № 606-XIV не може перевищувати семи днів. Боржник попереджений про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Оскільки на виконанні у відділі знаходилось кілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, то 02.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №29987411.

Згідно зі статтею 24 Закону № 606-XIV копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Порядок надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження визначений статтею 27 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), а саме: копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам факсимільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

З матеріалів справи та з пояснень позивача в судовому засіданні слідує, що постанова від 23.11.2010 року ВП №22770856 про відкриття виконавчого провадження надіслана за адресою боржника, яка отримана останнім 06.12.2010 року, що позивач підтвердив в судовому засіданні. Відтак, суд вважає, що відповідачем дотримано порядку, визначеного статтею 27 Закону № 606-XIV щодо доведення до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 30 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено: «Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження».

Оскільки постанова від 23.11.2010 року ВП №22770856 про відкриття виконавчого провадження отримана ОСОБА_1 06.12.2010 року, тому семиденний строк для добровільного виконання рішення закінчився 13.12.2010 року. Доказів звернення до відповідача із заявою про поновлення строку для добровільного виконання рішення відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV позивач суду не надав. Крім того, позивач не надав ні суду, ні відповідачу доказів повного добровільного виконання рішення у встановлений для добровільного виконання рішення строк - державним виконавцем акт про це, який є підставою для закінчення виконавчого провадження, не складався. Позивач в судовому засіданні підтвердив, що виконавче провадження продовжується.

Згідно зі статтею 30 Закону № 606-XIV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Таким чином, Законом № 606-XIV і Інструкцією про проведення виконавчих дій було передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена протягом часу від закінчення строку для добровільного виконання рішення до закінчення виконавчого провадження.

Суду не надано доказів про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Нововолинського міського суду №2-710 від 11.08.2010 року, що було відкрите постановою від 23.11.2010 року ВП №22770856 або фактичного виконання у зведеному виконавчому провадженні, чи повернення виконавчого документа без виконання за заявою стягувача.

За правилами статті 46 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі: 1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення; 2) смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім або ліквідації стягувача - юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача. З наведеного слідує, що ініціатором скасування постанови про стягнення виконавчого збору є боржник, який звертається із відповідною заявою до органу державної виконавчої служби про скасування такої постанови, зокрема, у зв'язку із поверненням виконавчого документа без виконання на заяву стягувача.

Докази, що виконавчий документ повернуто без виконання за заявою стягувача та про звернення стягувача із такою заявою відсутні.

Також відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином державним виконавцем 04.11.2013 року винесено постанову ВП №22770856 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Крім того суд зазначає, що згідно із статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на даний час) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. А тому, у державного виконавця не було підстав для надіслання боржникові постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.11.2013 року ВП №22770856 рекомендованою кореспонденцією.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 181 КАС України позивачем не пропущено.

Так, частинами 1, 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04.11.2013 року позивач отримав 31.03.2014 року, що вбачається із його заяви до ВДВС Нововолинського МУЮ про надання цієї постанови. Інших доказів отримання оскаржуваної постанови позивачем, ВДВС Нововолинського МУЮ не надано. За таких обставин позивач не пропустив десятиденний строк звернення до суду.

За правилами статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на час винесення оскаржуваної постанови та виникнення відносин між позивачем і відповідачем у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Нововолинського міського суду №2-710 від 11.08.2010 року, доказів, наданих сторонами у справі з власної ініціативи та на вимогу суду, суд не знаходить підстав для скасування постанови від 04 листопада 2013 року ВП №22770856 про стягнення з боржника виконавчого збору. З поданих письмових заперечень відповідачем доведено, що при прийнятті оскаржуваної постанови він діяв в межах повноважень, у спосіб та на підставі закону, чинного на час вчинення ним цих дій, оскільки позивач вказаний вище виконавчий лист не виконав у строк, визначений для добровільного виконання. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 3, 17, 19, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 46 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №22770856 від 04 листопада 2013 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 30 квітня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич