Постанова № 38556123, 25.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 804/712/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - представника відповідача - Ліфлянчика С.І. Курпай Г.В розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральноукраїнське фінансово - промислове товариство» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001592203.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, податковим органом на підставі акту перевірки від 12 грудня 2013 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001592203, яким позивачу донараховано податок на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 8 958, 00 грн. З висновків акту перевірки, податковий ревізор -інспектор дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, а саме зазначено, що ТОВ «Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство» реалізує на експорт продукцію не власного виробництва, згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій виступає одночасно вантажовідправником і декларантом даної продукції та діяльність з реалізації купованої продукції (Лецитин харчовий) є нетиповою для даного підприємства, основним видом діяльності якого є оптова торгівля хімічними продуктами.

Проте, позивач вважає висновки відповідача непідтвердженими та необґрунтованими, оскільки ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» здійснило придбання товару (харчова добавка - Лецитин (Е322)), з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства, а відповідно має законне право на віднесення до податкового кредиту суму податків нарахованих ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» за договором поставки № 17/11 від 01 вересня 2011 року.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Відповідач заперечив проти адміністративного позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що ТОВ «ЦФПТ» здійснювало операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб - не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у товариства належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки платником не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання. Отже, головною метою позивача є одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет.

З огляду на викладене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на адміністративний позов та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що фахівцями податкового органу у період з 18.11.2013р. по 29.11.2013р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за липень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 1132/223/20236199 від 29.11.2013 р.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» порушено п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1 і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 167, 00 грн., в тому числі за липень 2013 року у сумі 7 167, 00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 12 грудня 2013 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001592203, яким ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» донараховано податок на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 8 958, 00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» реалізує на експорт продукцію не власного виробництва, згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій виступає одночасно вантажовідправником і декларантом продукції. Діяльність з реалізації купованої продукції лецитин харчовий є нетиповою для даного підприємства, основним видом діяльності якого є оптова торгівля хімічними продуктами.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «НВЦ «Дніпротехнології» (Постачальник) та ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» (Покупець) укладено Договір поставки № 17/11.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію «Харчова добавка лецитин Е322», «Дієтична добавка до раціону харчування» та «Добавка кормова - лецитин», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до умов укладеного договору покупець оплатив продукцію у повному обсязі, на умовах передбачених договором, на загальну суму 254 095, 00 грн., що підтверджується: - платіжним дорученням № 9 від 10 січня 2013 року (на суму 80 010, 00 грн., в т. ч.ПДВ 13 335,00); - платіжним дорученням № 28 від 07 лютого 2013 року (на суму 43 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 166,67 грн.); - платіжним дорученням № 50 від 12 березня 2013 року (на суму 131 085, 00 грн., в т.ч. ПДВ 21 847,50 грн.).

Відповідно до специфікації № 7 від 30.05.2013 року постачальник здійснює поставку, а покупець купує лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількістю 5500 кг, на загальну суму 247 500,00 грн. (в т. ч. ПДВ 41 250,00 грн.).

Відповідно до видаткової накладної № 101 від 08 липня 2013 року постачальник поставив на склад покупця лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількість 5500 кг, на загальну суму 247 500,00 грн. (в т. ч. ПДВ 41 250,00 грн.).

По зазначеному договору ТОВ «НВЦ «Дніпротехнології» - постачальник оформив відповідні податкові накладні, зокрема: - податкова накладна № 8 від 10.01.2013р. на суму 80 010,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 13 335,00 грн.; - податкова накладна № 5 від 07.02.2013р. на суму 43 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 7 166, 67 грн.; - податкова накладна № 9 від 12.03.2013р. на суму 131 085,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 21 847, 50 грн.

Відповідно до видів діяльності, ТОВ ««Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство» займається:

- код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

- Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний);

- Код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами;

- Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

- Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

У подальшому, придбаний лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількість 5500 кг, був використаний у межах господарської діяльності в оподатковуваній операції.

Дослідивши вказані операції позивача та його контрагентів податковий орган дійшов висновку, про те що операції з купівлі-прожажу (експорту) «Лецитину харчового» невластиві (нетипові) для позивача, оформлення операції з «придбання» продукції та її «реалізації» на експорт здійснювалося підприємством з метою одержання безпідставної податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно, несплати податку на додану вартість. Діяльність з придбання «нетипового» товару та його експорт є нетиповою для позивача, зазначені операції виходять за межі господарської діяльності позивача і не викликали реальних змін його майнового стану, тобто не є господарською діяльністю для позивача в розумінні статті 3 Господарського кодексу України. У зв'язку з цим зроблено висновки, що первинні документи щодо придбання нетипових для позивача «Лецитину харчового» від його контрагентів, в тому числі податкові накладні, з врахуванням статей 1, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», не є первинними документами та не могли бути підставою для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

В акті перевірки також зазначено, що позивач здійснював операції із закупівлі «Лецитину харчового» із ставкою податкового кредиту ПДВ 20% та подальшої передачі її для реалізації на експорт із ставкою 0% без мети реального настання правових наслідків.

Однак, з таким висновком відповідача, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.)

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Під витратами, згідно з приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, Податкового кодексу України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до ПК України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту. При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено: - активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;- економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, з вищевикладених термінів слід розуміти, що господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, то, відповідно, податок на додану вартість у розмірі 7166,67 грн. не включено позивачем до складу витрат.

Відвантаження товару ТОВ «НВЦ Дніпротехнології» на користь ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» здійснено 08.07.2013 p., що підтверджується видатковою накладною № 101.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» виникло в момент отримання товару від ТОВ «НВЦ Дніпротехнології», а саме - 08.07.2013 p., що знайшло своє відображення у податковій накладній ТОВ «НВЦ Дніпротехнології» № 5 від 07.02.2013 р.

Сума податку на додану вартість за вищезазначеною податковою накладною обґрунтовано та законно включено до податкового кредиту ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» і зафіксовано у податковій декларації за липень 2013 року.

З метою реалізації придбаного товару 22 жовтня 2012 року між ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» (Продавець) та MASTE OVERSEAS L.P., Шотландія, Великобританія укладено контракт № 41.

Відповідно до додатку 4 від 29 травня 2013 року до контракту № 41 ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» зобов'язалось відвантажити MASTE OVERSEAS L.R, Шотландія, Великобританія товар на наступних умовах:

- виробник товару - ТОВ «НВЦ «Дніпротехнології»;

- вид товару - харчова добавка - Лецитин (Е322)

- кількість товару - 5500, 00 кг;

- умови поставки - FCA м. Дніпропетровськ, Україна;

- ціна - 26 620, 00 доларів США.

На виконання умов контракту № 41 від 22.10.12р. та додатку №4 від 29.05.2013р. здійснено відвантаження даного товару, на що оформлено вантажну митну декларацію № 221009 від 08.07.2013р. (електронне декларування).

12 липня 2012 року між ТОВ «ПВК-Карацупа» (Постачальник) та ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» (Покупець) укладено договір поставки № 06/07, відповідно до якого ТОВ «Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство» придбало картонні коробки (гофрокомплекти) в кількості 22 шт.

Відповідно до умов укладеного договору покупець оплатив продукцію у повному обсязі, на умовах передбачених договором, на загальну суму 3245, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 21 червня 2012 року.

По зазначеному договору ТОВ «ПВК-Карацупа» оформив відповідну податкову накладну № 88 від 21.06.2013 року на суму 3245,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 540, 83 грн.

28.05.2013р. між ТОВ «Склад сервіс Київ» (Продавець) та ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу на придбання 11 шт. піддонів полімерних. Відповідно до умов укладеного договору покупець оплатив продукцію у повному обсязі, на умовах передбачених договором, на загальну суму 2336, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 29 травня 2013 року. По зазначеному Договору ТОВ «Склад сервіс Київ» оформив відповідну податкову накладну № 67 від 29.05.2013 року на суму 2336,40 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 389, 40 грн.

Згідно акту № ОУ-0000206 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.07.2013 року ТОВ «Інкомсервіс груп» (Виконавець) надані послуги митного оформлення ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» (Замовник), зокрема, оформлення ВМД № 221009, на суму 204, 00 грн. (в т.ч. ПДВ (20%) - 34,00 грн.). ТОВ «Інкомсервіс груп» (Виконавець) оформив за фактом надання послуги відповідну податкову накладну № 12 від 08.07.2013 року на суму 240,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 34,00 грн.

Статтею 193 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з пп. 195.1.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Отже, ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» здійснило придбання товару (харчова добавка - Лецитин (Е322)), з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства, а відповідно має законне право на віднесення до податкового кредиту суму податків нарахованих ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» за Договором поставки № 17/11 від 01 вересня 2011 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з урахуванням порядку передбаченого нормами Податкового кодексу України, ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» правомірно здійснило визначення суми ПДВ за липень 2013 року як різницю між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту, отриманого згідно податкової накладної № 5 від 07.02.2013р.

Таким чином, висновок відповідача стосовно того, що до складу ціни на експорт не включено податок на додану вартість, сплачений продавцем за придбаний товар, є безпідставним, оскільки чинне податкове законодавство України передбачає нульову ставку податку за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Крім того, висновок відповідача про те, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуги, пов'язані з реалізацією, фінансовим результатом від проведених експортних операцій є збиток є безпідставним, оскільки відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України суми податку на додану вартість до складу витрат не включаються.

Для визначення прибутковості (збитковості) правочину позивача із урахуванням об'єкту оподаткування, слід провести наступні розрахунки: дохід: 212 773, 66 грн. (з урахуванням ПДВ за ставкою 0%) - отриманий на підставі контракту № 41 від 22 жовтня 2012 року між ТОВ «Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство» (продавець) та MASTE OVERSEAS L.P., Шотландія, Великобританія. Витрати (з урахуванням підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України): 206 250, 00 грн. - сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору поставки лецитину харчового № 17/11 укладеного 01 вересня 2011 року між ТОВ «НВЦ «Дніпротехнології» (постачальник) та ТОВ «Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство» (покупець); 1947, 00 грн. - сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору на придбання піддонів полімерних, укладеного із ТОВ «Склад Сервіс Київ»; 2704, 17 грн. - сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору поставки картонних коробок (гофрокомплекти) укладеного із ТОВ «ПВК - Карацупа»; 170, 00 грн. - сума з вирахуванням ПДВ, надання послуги митного оформлення ТОВ «Інкомсервіс». Таким чином, загальні витрати складають 211 071. 17 грн.

Прибуток (з урахуванням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України): 212 773, 66 грн.-211 071, 17 грн. = 1702. 49 грн.

Отже, прибуток ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство» від придбання «Харчової добавки - Лецитин Е322» та подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах діяльності платника податку складає 1702, 49 грн.

Зазначене вище, свідчить про те, що господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача спрямовані на отримання прибутку.

Також, суд зазначає, що під господарською діяльністю розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Отже, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, Податковий кодекс не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Враховуючи вищевикладене, висновки викладені в акті перевірки податкового органу, щодо завищення податкового кредиту у липні 2013 року на суму ПДВ 7 167, 00 грн. не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його підставі є передчасним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення. Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральноукраїнське фінансово - промислове товариство» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001592203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральноукраїнське фінансово - промислове товариство» судові витрати у розмірі 172,06 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 31 березня 2014 року.

Суддя О.С. Луніна