Рішення № 38554422, 25.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/3823/13-ц Провадження № 22-ц/772/1252/2014Головуючий в суді першої інстанції:Капуш І. С.Категорія: 25 Доповідач: Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді : Якименко М.М.,

суддів : Вавшка В.С., Колоса С.С.,

при секретарі: Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова група «ТАС» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, пені та інших виплат за несвоєчасне відшкодування по страховому зобов'язанню за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова група «ТАС» на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова група «ТАС» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, пені та інших виплат за несвоєчасне відшкодування по страховому зобов'язанню.

Позовні вимоги позивач мотивував наступним.

25.12.2012 року на 23 км+400 м автодороги Т-02-24 відбулась дорожньо транспортна пригода за участю автомобілів «КАМАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_3 та «КАМАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.01.2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У результаті ДТП автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС», у результаті чого у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої ДТП.

За наслідками зазначеного ДТП відповідачем було замовлено у ПП «ЕНДЦ «Експертиза» оцінку з визначення вартості матеріального збитку автомобіля «КАМАЗ» (державний знак НОМЕР_2), в результаті чого складено висновок експерта № 03Е-01, за яким вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 34685,37 грн.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8011800 ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду , заподіяну майну становить 50 000,00 гривень.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 просить стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 34685, 37 гривень, пеню у розмірі 2696,90 гривень, 3% річних в розмірі 732,67 гривень, 242,80 гривень боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 1614,06 гривень у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього на загальну суму 39971,80 гривень, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року позов було задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ПАТ «Страхова група «ТАС» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції,заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2012 року о 20,00 год. на 23 км+400 м автомобільної дороги Т 02-24 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «КАМАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_3 та «КАМАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом № АВ/8011800 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 13.10.2012 року до 12.10.2013 року з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду , заподіяну майну - 50000,00 гривень зі встановленим розміром франшизи 0 грн. (а.с.7)

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.01.2013 року винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було визнано ОСОБА_3 (а.с. 8)

Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «КАМАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_2) зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до висновку експерта ПП «ЕНДЦ «Експертиза» № 03Е-01 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34685,37 гривень. (а.с. 10-17)

10.01.2013 року ОСОБА_2 було подано на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку (а.с.9), однак в липні 2013 року ним було отримано повідомлення про відмову ПАТ «Страхова група «ТАС» у виплаті страхового відшкодування за № 7274 від 01.07.2013 року.

Внаслідок чого 13.08.2013 року ОСОБА_2 направив відповідачу заяву-претензію (а.с. 18-20) щодо виплати страхового відшкодування, однак у вересні він знову отримав відмову у виплаті страхового відшкодування від 20.09.2013 року № ГО 501/6765 (а.с. 24-25).

Станом на 01.11.2013 року страхове відшкодування ОСОБА_2 виплачено не було.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, виходячи з норм ст.ст.22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов страхового полісу, висновок районного суду про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування в судовому порядку є правильним.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Заява про страхове відшкодування була подана ОСОБА_2 10.01.2013 року, і, відповідно до закону, ПАТ СГ «ТАС» повинно було здійснити виплату страхового відшкодування до 10.04.2013 року. Оскільки останнім був порушений вказаний строк, а страхувальник звернувся за захистом свого права до суду, то розрахунок пені повинен здійснюватись з 10.04.2013 року по день надходження позовної заяви до суду, тобто по 01.11.2013 року.

З врахуванням вказаних обставин висновок суду про стягнення пені в розмірі 2696,90 гривень, є правильним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання, районний суд прийшов правильного висновку про стягнення з нього, крім іншого, боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 242,80 гривень та 3% річних від простроченої суми в розмірі 732,67 гривень.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача 1614,06 гривень у вигляді процентів за користування чужими коштами з огляду на наступне.

Ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що ані договором, ані нормами ЦК України та нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані іншими актами цивільного законодавства не передбачений такий вид відповідальності за неналежне виконання обов'язків страховика як стягнення відсотків, висновок суду в цій частині є неправильним.

Вирішуючи питання щодо компенсації відповідачем витрат на правову допомогу, районний суд не врахував положення ЗУ « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідно до якого розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді , що визначається у відповідному судовому рішенні.

Приймаючи до уваги, що по даній справі було проведено два судових засідання за участю адвоката тривалістю по 30 хвилин кожне, а інших розрахунків на підтвердження роботи адвоката по даній справі позивачем суду надано не було, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, яка була станом на грудень 2013 року ( 1218,00 гривень), а саме 730,00 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно від задоволених позовних вимог, підлягають компенсації і судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 383,58 гривень ( 1% від 38357,74 гривень).

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, рішення залишатися в силі не може та підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення процентів, судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, постановляючи рішення по даній справі, суд правильно застосував норми цивільного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, і дав їм належну правову оцінку .

Керуючись ст. ст. 536, 625, 992 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 314, 316,319 ЦПК України,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року в частині стягнення процентів, судових витрат та витрат на правову допомогу скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення процентів в розмірі 1614,06 гривень відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 383, 58 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 730, 00 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: