Постанова № 38553901, 29.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 914/183/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Дубник О.П.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'', м.Дніпропетровськ № б/н від 12.03.14 року

на рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року

у справі № 914/183/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ,,УКР-ПОЛІМЕР'', с.Воля-Ковельська, Ковельський район, Волинська область

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'', м.Дніпропетровськ

до відповідача 2: фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м.Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гал-Транс'' , с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Управляюча компанія Гранд ІМПЕКС'', м.Донецьк

про: стягнення 604 748,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Байло І.С. - представник на підставі довіреності від 02.01.14 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: Лазор С.О.- представник на підставі довіреності від 11.12.2012 року;

від третьої особи 2: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. у справі №914/183/14 (суддя Король М.Р.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ,,УКР-ПОЛІМЕР'' до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'' та фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гал-Транс'' та товариства з обмеженою відповідальністю ,,Управляюча компанія Гранд ІМПЕКС'' про: стягнення 604 748,23 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року у справі №914/183/14, відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'' - подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що оплата за товар на підставі Договору здійснювалась на умовах 100 % попередньої оплати (п. 2.1. Договору), проте поставка, в свою чергу, протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів на поточний рахунок позивача. Як зазначає скаржник, поставка по 2 спірним ТТН (від 20.09.2013 року та 24.09.2013 року) була позадоговірною. Строків такої оплати не було визначено сторонами. Тобто апелянт повинен був сплати за товар лише протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, а нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватися лише зі спливом 7 днів. На думку скаржника, суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що підпис особи в ТТН (від 20.09.2013 року та 24.09.2013 року) відрізняється від підписів на інших ТТН, при тому, що оригінал ТТН від 24.09.2013 р. у позивача відсутній.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 27.02.14 року скасувати та відмовити у позові. Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/183/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С.. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.04.14 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці за вагітністю та пологами судді Малех І.Б. та судді Кузя В.Л. у складі іншої судової колегії , у склад колегії для розгляду справи № 914/183/14 замість суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л. введено суддів- Марка Р.І. та Дубник О.П..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 29.04.14 року представники позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача з'явились, проти апеляційної скарги заперечили, рішення господарського суду Львівської області від 27.02.14 року вважають законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін-апеляційну скаргу без задоволення. Позивачем через канцелярію суду також подано письмовий відзив на заявлену апеляційну скаргу (вх. № 01-04/2312/14 від 28.04.14 року).

Представники скаржника, відповідача 2, та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання 29.04.14 року не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 05.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (за договором-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Виробничий Альянс" (за договором- покупець) укладено договір купівлі-продажу № 79, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Товаром за цим договором є поліетилен, поліпропілен, поластирол (п.1.2 договору). Оплата за товар на підставі Договору здійснювалась на умовах 100 % попередньої оплати (п. 2.1. Договору), а поставка, в свою чергу, протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач 2 відповідає перед позивачем за порушення зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю - "Всеукраїнський Виробничий Альянс" на підставі договору поруки від 05.09.2013 року.

Відповідач 1 отримав від позивача за період з 09.09.2013 року по 24.09.2013 року товар згідно договору № 79 від 05.09.2013 року на загальну суму 953130 грн., про що свідчать видаткові накладні: № 1459 від 09.09.2013 року на суму 31600 грн., № 1465 від 10.09.2013 року на суму 15800 грн., № 1486 від 11.09.2013 року на суму 165505 грн., № 1516 від 17.09.2013 року на суму 160000 грн.; № 1545 від 20.09.2013 року на суму 350625 грн., № 1560 від 24.09.2013 року на суму 229600 грн.. У відповідності до п. 1.3 даного договору, ціна товару за цим договором вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.

02.04.2012 року позивач (за договором- замовник) уклав договір № 2-т про надання транспортних послуг із ТзОВ "Гал-Транс" (за договором- виконавець), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався доставити автомобільним транспортом в обумовлені строки ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (за договором- вантажоодержувачу), а замовник зобов'язався оплатити надані йому послуги. На підставі товарно-транспортної накладної від 20.09.2013 року ТзОВ „Гал-Транс" здійснив перевезення вантажу на суму 350625 грн. Перевезення відповідачу вантажу на суму 229600 грн. підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.09.2013 року за участю автопідприємства ТзОВ „Управляюча компанія Гранд - імпекс". Посилання скаржника на відсутність у позивача оригіналу зазначеної товарно-транспортної накладної не спростовує факту поставки зазначеного товару.

Загальна сума отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс" складає 580225 грн. Товар, перелік якого визначено у договорі № 79 від 05.09.13 року поставлено на підставі видаткових накладних № 1545 від 20.09.2013 року на суму 350625 грн. та № 1560 від 24.09.2013 року на суму 229600 грн., про що зазначено у вищезазначених товарно-транспортних накладних. Видаткові накладні №1545 від 20.09.2013 року та №1560 від 24.09.2013 року направлені для підпису відповідачу 1, однак не повернуті позивачу. Відповідач 1 не здійснив розрахунок за отриманий товар, в зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 580225грн. Докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Твердження апелянта зазначені у апеляційній скарзі про наявності у нього сумнівів щодо справжності підписів відповідних осіб на двох накладних не доведені у встановленому порядку належними доказами та не спростовують факту наявності у відповідної особи повноважень на їх підписання.

Щодо посилань скаржника на позадоговірний характер поставки, оскільки така була здійснена без отримання передбаченої договором передоплати, то висновки суду першої інстанції відповідають закону. Так, згідно із ч. 1 ст. 207 ГПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відтак, оскільки волевиявлення сторін щодо поставки даного товару на відповідно змінених умовах договору щодо оплати підтверджено письмовими доказами, інші договори між сторонами відсутні, поставлений товар відповідає умовам договору, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про здійснення спірної поставки в межах умов договору.

З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом також підставно нараховано 19593,59 грн. пені та 4521,59 грн. - 3% річних.

При винесенні рішення суд першої інстанції підставно керувався ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити зприписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р.).

Крім того, згідно листа вих. №07/12 від 17.12.2013 р. за підписом фінансового директора, відповідач 1 визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 580 225 грн.. Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків. Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день.

Згідно із п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання ТзОВ "Всеукраїнський Виробничий Альянс" зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного договору між кредитором та боржником: договору №79 купівлі-продажу від 05.09.2013 року, за умовами якого кредитор зобов'язується передати у власність боржника товар, а боржник зобов'язується прийняти і оплати його на умовах визначених договором, надалі - основний договір. Згідно п.1.2. договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач - 2 у своєму відзиві (вх. 6894/14 від 17.02.2014 року) визнав суму боргу перед позивачем в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Крім того, ухвалою суду від 31.03.2014 року скаржника було зобов'язано здійснити доплату судового збору в розмірі 5444,08 грн. до 29.04.14 року та надати суду докази сплати та зарахування останнього до спеціального фонду Держбюджету.

Проте, станом на момент винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом, доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі суду надано не було. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення судового збору у розмірі 5444,08 грн. із апелянта за розгляд поданої ним скарги Львівським апеляційним господарським судом, зазначивши про це у резолютивній частині постанови від 29.04.14 року у справі № 914/183/14.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. у справі № 914/183/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'', м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. у справі № 914/183/14 - без змін.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Всеукраїнський виробничий Альянс'' (проспект Калініна, буд.68, м.Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 35906767) в доход Держбюджету - 5444 грн.08 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційний господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.05.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Дубник О.П.