Рішення № 38553809, 29.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 905/1387/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційної компанії «Транс-Магістр», м. Київ

до відповідача : Приватного підприємства «Гелікон», Донецька область, с.Богоявленка,

про стягнення 152426,07грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Редько І.С. (довіреність №2403/1 від 24.03.2014р.);

від відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр», м. Київ (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Гелікон», Донецька область, с.Богоявленка, про стягнення суми основного боргу у розмірі 135000грн.00коп., пені у розмірі 9028грн. 83коп. та 3% річних у розмірі 2083грн.58коп., що разом становить 146112грн. 40коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання інформаційних послуг № 21/СЛ від 07.05.2012р. щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг.

25.03.2014р. позивач звернувся до суду з заявою вих. №129 від 20.03.2014р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 135000грн., пеню у розмірі 14521,76 грн. та 3% річних у розмірі 2904грн.31 коп., що загалом становить 152426,07грн. Тобто фактично позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Збільшення позовних вимог обґрунтовано перерахунком пені та 3% річних.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. У разі збільшення розміру позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд приймає до розгляду заяву позивача вих. №129 від 20.03.2014р. про збільшення розгляду позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

14.04.2014р. позивач надав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог вих.№166 від 08.04.2014р., відповідно до якої посилаючись на ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу у розмірі 135000грн.

Виходячи зі змісту ч.4 ст. 22 ГПК України, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Оскільки у даному випадку у позові заявлено вимога про стягнення суми боргу, вимога про стягнення пені, вимога про стягнення 3% річних, разом з цим позивач у заяві вих.№166 від 08.04.2014р. не змінив розмір позовної вимоги в частині стягнення суми основного боргу, не визначився з розміром вимог в частині стягнення пені та 3%річних, при цьому не надавши суду одночасно письмову відмову від позовних вимог в частині пені та 3% річних, тому вказана заява не може бути розцінена судом як зменшенням розміру позовних вимог.

17.04.2014р. позивач через канцелярію суду звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9028грн.83коп. та 3% річних у розмірі 2083грн.58коп., внаслідок чого просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 135000,00грн.

Ухвалою суду від 17.04.2014р. строк розгляду справи в порядку ст.69ГПК України був продовжений за клопотанням позивача.

29.04.2014р. позивач через канцелярію суду надав заяву про відмову позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних в сумі 2904грн.31коп., внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 132500грн.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням неодноразово відкладалась, востаннє на 29.04.2014р., але відповідач участь своїх представників у жодному судовому засіданні не забезпечив, про поважність відсутності суду не повідомлений, вимоги ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції по суті спору, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялись Приватному підприємству «Гелікон» (код ЄДРПОУ 32267955) за адресою, вказаною у позові, договорі надання інформаційних послуг №21/СЛ від 07.05.2012р. та яка підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців Серії АГ № 981843 станом на 04.03.2014р.: - 85643, Донецька обл., Мар'їнський район, село Богоявленка, вулиця Щорса, буд. 56. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Факт обізнаності відповідача про час розгляду справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвал господарського суду, що унеможливлює порушення процесуальних прав сторони в цій частині.

Представник позивача в судове засідання 29.04.2014р. з'явився, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 132500грн., прийняти відмові від позовних вимог в частині стягнення пені у розмір 14521грн.76коп. та 3% річних у сумі 2904грн.31коп.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.04.2014р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Відсутність представників відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 135000грн., пені у розмірі 14521,76грн. та 3% річних у розмірі 2904грн.31 коп., що загалом становить 152426,07грн..

В матеріалах справи наявний договір від 07.05.2012р. про надання інформаційних послуг № 21/СЛ (далі - договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційною компанією «Транс-Маністр» (виконавець) та Приватним підприємством "Гелікон" (замовником), згідно з яким замовник доручає, виконавець приймає на себе зобов'язання на надання йому спеціальної інформації, що відповідає умовам даного договору, а замовник зобов'язаний прийняти дані послуги та оплатити їх п.1.1. договору.

Згідно п. 5.1 договору, замовник оплачує виконавцю вартість наданих послуг за ставками, зазначених у протоколі узгодження ставок (Додаток №1). Протокол є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, строки оплати протягом 5-тиробочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт або з дати, не пізніше якої акт здачі-приймання виконаних робіт повинен бути підписаний сторонами у відповідності з п. 7.3 договору.

Відповідно до п.7.1 договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі акту здачі-прийому виконаних робіт.

У п. 7.2 договору сторони дійшли згоди, що до акту здачі-приймання виконаних робіт виконавцем за попередній місяць робіт включаються всі вагони, за яким надійшли замовлення замовника протягом даного місяця.

Як визначено п. 7.3 договору, сторони зобов'язані підписати акти звірки на послуги виконавця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги виконавцю. У випадку не підписання замовником актів та не надання представнику виконавцю аргументованої відмови від їх підписання в зазначений строк, виконавець здійснює остаточной розрахунок вартості наданих замовнику в попередньому місяці послуг самостійно, за даними, що є у нього. В цьому випадку сума, розрахована виконавцем, є остаточною. Недоплачена замовником, за рахунками виконавця, сума підлягає безперечному її віднесенню виконавцем на заборгованість замовника в наступному місяці або стягненню зазначеної суми заборгованості з замовника в судовому порядку.

Звірка виконаних робіт здійснюється щомісячно, відповідно до п. 7.4 договору.

Відповідно до п. 9.7 договору строк його дії до 31.12.2012р.

З урахуванням п.9.8 дія договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна зі сторін в письмовому вигляді не заявить про його розторгнення за 30 днів до закінчення дії договору.

Дослідивши під час розгляду справи оригінал договору № 21/СЛ від 07.05.2012р. суд встановив, що у розділі "реквізити сторін" договір зі сторони ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» підписаний директором Цуркан С.В. та скріплений печаткою вказаного товариства, у розділі "реквізити сторін" договір зі сторони директора ПП «Гелікон» Бутенко Д.В. не підписаний, разом з цим міститься відтиск печатки юридичної особи ПП «Гелікон».

В матеріалах справи також наявний у якості Додатку № 1 до вказаного договору Протокол узгодження ставок, дослідивши оригінал якого під час розгляду справи суд встановив, що протокол зі сторони ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» підписаний директором Цуркан С.В. та скріплений печаткою товариства, а зі сторони директора ПП «Гелікон» Бутенко Д.В. підпис відсутній, проте наявний відтиск печатки юридичної особи ПП «Гелікон» на вказаному протоколі.

У Протоколі узгодження ставок відображено перелік послуг, та їх вартість.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальними правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується печатками на документі, що має письмову форму.

Таким чином, суд вважає, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних послуг №1 від 28.05.2012р. та №3 від 31.07.2012р. з посиланням на договір № 21/СЛ від 07.05.2012р., які підписані директором ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» Цуркан С.В. та директором ПП «Гелікон» Бутенко Д.В., скріплені печатками обох сторін без будь-яких заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач своїми подальшими діями з отримання у позивача обумовлених договором № 21/СЛ від 07.05.2012р. інформаційних послуг за вказаними актами здачі виконаних робіт, оформлених за договором № 21/СЛ від 07.05.2012р., схвалив укладений договір з позивачем.

Зокрема, як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, відповідач здійснював часткову оплату послуг з посиланням на договір № 21/СЛ від 07.05.2012р., податкові накладні за спірними послугами оформлювалися позивачем з посиланням на вказаний договір. Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків станом на 08.04.2014р. за підписом директора ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» Цуркан С.В., всі спірні акти за бухгалтерським обліком позивача значаться за договором № 21/СЛ від 07.05.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 21/СЛ від 07.05.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 21/СЛ від 07.05.2012р. позивач зобов'язується надати відповідачу інформаційні послуги, в свою чергу відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити отримані послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В позовній заяві позивач посилається на те, що у період з травня по жовтень 2012р. на виконання умов договору № 21/СЛ від 07.05.2012р. надав відповідачу за актами здачі-приймання виконаних послуг: №1 від 28.05.2012р. на суму 45291грн.60коп.; №2 від 30.06.2012р. на суму 45044грн.40коп.; №3 від 31.07.2012р. на суму 53642грн.40коп., №4 від 30.08.2012р. на суму 64132грн.80коп., №5 від 26.09.2012р. на суму 48930грн., №6 від 30.09.2012р. на суму 48930грн., №6 від 26.10.2012р. на суму 131269грн.20коп. послуги на загальну суму 437240грн.40коп., однак послуги були оплачені відповідачем лише частково в сумі 302240грн. 40коп., внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 135000грн.

Дослідивши оригінали доданих до позову актів, суд встановив наступне:

- акти №1 від 28.05.2012р. та №3 від 31.07.2012р. зі сторони ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» підписані директором Цуркан С.В., зі сторони ПП «Гелікон» підписані директором Бутенко Д.В., вказані акти скріплені печатками обох сторін;

- акт №2 від 30.06.2012р. зі сторони ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» підписаний директором Цуркан С.В. та скріплений печаткою товариства, а зі сторони директора ПП «Гелікон» Бутенко Д.В. підпис на вказаному акті відсутній, разом з цим акт №2 від 30.06.2012р. скріплений печаткою ПП «Гелікон»;

- акти №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р. зі сторони ТОВ ТЕК «Транс-Магістр» підписані директором Цуркан С.В. та скріплені печаткою товариства, зі сторони ПП «Гелікон» на вказаних актах відсутній підпис директора Бутенко Д.В. та відсутня печатка підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Пунктом 6.1 договору № 21/СЛ від 07.05.2012р. передбачені наступні строки оплати - протягом 5-тиробочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт або з дати, не пізніше якої акт здачі-приймання виконаних робіт повинен бути підписаний сторонами у відповідності з п. 7.3 договору.

Приймаючи до уваги, що акти здачі-прийняття виконаних послуг №1 від 28.05.2012р. та №3 від 31.07.2012р. були у двосторонньому порядку підписані сторонами ще у 2012 році, то з урахуванням умов 6.1 договору № 21/СЛ від 07.05.2012р, строк здійснення остаточного розрахунку за послуги, отримані за вказаними актами, вже наступив для відповідача та почалося прострочення виконання зобов'язання.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 7.3 договору № 21/СЛ від 07.05.2012р. сторони зобов'язані підписати акти на послуги виконавця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги виконавця. У випадку не підписання замовником актів та не надання представнику виконавцю аргументованої відмови від їх підписання в зазначений строк, виконавець здійснює остаточной розрахунок вартості наданих замовнику в попередньому місяці послуг самостійно, за даними, що є у нього. В цьому випадку сума, розрахована виконавцем, є остаточною. Недоплачена замовником, за рахунками виконавця, сума підлягає безперечному її віднесенню виконавцем на заборгованість замовника в наступному місяці або стягненню зазначеної суми заборгованості з замовника в судовому порядку.

За письмовими поясненнями позивача, які надані суду 28.04.2014р., спірні акти здачі-приймання виконаних робіт надсилалися відповідачу ще у 2012році, але відповідні докази у товариства не збереглися.

Як стверджував позивач під час судових засідань, акти здачі-приймання виконаних робіт: №2 від 07.05.2012р., №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р. повторно надсилалися на адресу відповідача для їх підписання разом з претензією, у підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи претензія вих.. №579 від 15.11.2013р., опис вкладення до цінного листа зі штемпелем органу поштового зв'язку від 15.11.2013р., фіскальний чек від 15.11.2013р. та рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу (особисто директору Бутенко) поштового відправлення 23.11.2013р.

В матеріалах справи також наявні докази направлення відповідачу актів здачі-прийняття виконаних послуг №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 08.04.2014р.

Разом з цим, представник позивача стверджував, що від відповідача не надходили будь-які заперечення відносно виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з надання послуг за спірними актами та їх вартості.

У виконання вимог ухвал суду від 04.03.2014р., від 27.03.2014р., від 17.04.2014р. відповідачем не надано суду будь-яких письмових обґрунтованих пояснень з приводу не підписання актів здачі-прийняття виконаних послуг № 2 від 30.06.2012р., №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р.

Замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань, інше не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до двостороннього акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.10.2013р. вбачається, що всі наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних послуг, в тому числі акти №2 від 30.06.2012р., №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р. відображені в бухгалтерському обліку ПП «Гелікон» за сумою послуг, яка у них вказана. Вказаний акт скріплений печатками обох сторін.

Оскільки акти №2 від 30.06.2012р., №4 від 30.08.2012р., №5 від 26.09.2012р., №6 від 30.09.2012р., №6 від 26.10.2012р. за наявними в матеріалах доказами були отримані особисто директором ПП «Гелікон» ще 23.11.2013р., то приймаючи до уваги п. 7.3 договору, а також відсутність в матеріалах справи жодної вмотивованої відмови з боку відповідача від їх писання, суд вважає що строк оплати послуг за вказаними актами за умовами п. 6.1 договору вже настав.

Наразі загальна вартість наданих послуг становить 437240грн.40коп., в свою чергу матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати послуг у розмірі 302240грн.40коп., що в свою чергу значно перевищує загальний розмір вартості послуг за актами №1 від 28.05.2012р. та №3 від 31.07.2012р., які погоджені у двосторонньому порядку сторонами.

Враховуючи, що докази погашення боргу в сумі 135000грн. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, вмотивовані підстави з боку відповідача здійснити оплату грошових коштів в сумі 135000грн. в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 135000грн.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати наданих послуг позивач, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних у розмірі 2904грн.31коп.

29.04.2014р. позивач через канцелярію суду звернувся до суду з заявою про відмову позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних в сумі 2904грн.31коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині стягнення пені та 3% річних подана за підписом уповноваженого на ці дії представника позивача Редько І.С. за довіреністю №2403/1 від 24.03.2014р. та у встановленій діючим законодавством формі.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних у сумі 2904грн.31коп., відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй Постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних в сумі 2904грн.31коп., судові витрати, сплачені позивачем у відповідній частині, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 63, 509, 525, 526, 530, 901, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційної компанії «Транс-Магістр», м. Київ до Приватного підприємства «Гелікон», Донецька область, с.Богоявленка в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 135000грн.00коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Гелікон» (85643, обл. Донецька, Мар'їнський район, село Богоявленка, вул. Щорса, буд. 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр», (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, оф. 412) суму основного боргу у розмірі 135000грн.00коп., судовий збір у розмірі 2700грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення пені у розмірі 14521грн.76коп. та 3% річних в сумі 2904грн.31коп., у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова