Ухвала суду № 38553494, 29.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р.Справа № 820/827/14

Головуючий 1 інстанції: Шевченко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 820/827/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000021702 від 09.01.14 р. про збільшення зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 11062,51 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 5531,26 грн. та рішення № 0000031702 від 09.01.14 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 438,37 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.14 р. по справі № 820/827/14 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.14 р. по справі № 820/827/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкового повідомлення-рішення № 0000021702 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000031702 є акт №1805/1702/3217317274 від 09.12.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», в якому були зафіксовані порушення позивачем вимог п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_1 у періоді з 01.09.12 р. по 30.09.12 р. з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що за інформацією, отриманою від ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у ТОВ «ПГ «Інтерпласт» відсутній об'єкт оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період з 01.09.12 р. по 30.09.12 р., які підпадають під визначення п. 134.1.1 ст. 134, п. 135.1.2 ст. 135, п. 138.1 ст.138 ПК України, що свідчать про те, що укладені вказаним суб'єктом господарювання договори, відповідно п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність в діях позивача порушень положень ПК України та, відповідно, відсутність факту завищення валових витрат та заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а також зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а висновки відповідача викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

В обґрунтування даних висновків суд першої інстанції дослідив рахунок-фактуру № 12509 від 25.09.12 р., наданий ТОВ «ПГ «Інтерпласт» (продавець) ФО-П ОСОБА_1 (покупець) (а.с. 49), який вміщує перелік ТМЦ, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (розміри товару і т.д.), а також відомості про постачальника і одержувача (труба ПЕ 100, SDR 17д=355 (10 атм). Факт придбання позивачем у ТОВ «ПГ «Інтерпласт» зазначеного вище товару підтверджується видатковою накладною, а згідно ТТН доставка товару здійснювалась автотранспортним підприємством - ПП ОСОБА_5, за замовленням ТОВ «ПГ «Інтерпласт» вантажним автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2 (а.с. 56). Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента - ТОВ «ПГ «Інтерпласт», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 57-61), у зв'язку з чим ТОВ «ПГ «Інтерпласт» були виписані ФО-П ОСОБА_1 податкові накладні (а.с. 50-54).

Письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, також підтверджено, що після отримання позивачем у ТОВ «ПГ «Інтерпласт» ТМЦ, вони були реалізовані позивачем ПП «Будівельна компанія «Ікон», про що свідчать надані до суду першої інстанції рахунок-фактура № 04-2009 від (а.с. 45), податкові накладні (а.с. 46-48), копії платіжних доручень (а.с. 58-59, 61). Наявність у позивача перелічених документів на час проведення перевірки відповідач не спростовував.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Крім того, порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недотриманням його контрагентом порядку нарахування та перерахування до бюджету власних податкових зобов'язань. Проте обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено, а відповідачем по справі не спростовано того, що надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми або змісту, що в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, висновок суду щодо в діях позивача порушень положень податкового законодавства та, відповідно, відсутність факту завищення валових витрат та заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а також зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є правомірним. Доводи, викладені відповідачем в апеляційний скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.14 р. по справі № 820/827/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.14 р. по справі № 820/827/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.14 р. по справі № 820/827/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.