Вирок № 38552387, 18.04.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 1-297/11

Провадження № 1/265/22/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Адамової Т.С.,

при секретарях - Хайтуловій Я.В., Скоробогатько Г.О.,

за участю прокурорів - Сєдих А.А., Тесленко Т.Ю.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

законного представника потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, руського, з середньо-технічною освітою, не одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2009 близько 15.00 години ОСОБА_5 умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи на території прилеглої до будинку АДРЕСА_2, підійшовши до раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин став утримувати потерпілого рукою за воріт футболки в області шиї ззаду, від чого ОСОБА_2 не встояв на ногах і впав, після чого ОСОБА_5 продовжуючи свої дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, надаючи тілу потерпілого поступальні рухи і продовжуючи утримувати неповнолітнього ОСОБА_2 в такому ж положенні, кілька разів вдарив його передньою частиною тіла об асфальтовану поверхню, в результаті чого своїми умисними діями спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: садна обличчя, шиї, подряпини правого плеча, які, як окремо, так і у своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що 25 серпня 2009 року біля 15.00 години він перебував у себе в майстерні з ремонту взуття, в нього в майстерні були присутні два клієнта: ОСОБА_13 та жінка, яка відмовилася давати свідчення. В момент прийняття заказу він почув на вулиці нецензурну брань. Виглянувши на вулицю, він побачив компанію підлітків, як справляли свої природні потреби біля майстерні, а один з них - прямо на сходи його майстерні. Вийшовши з майстерні, він почав обурюватися, та піднявся по сходах, щоб їх злякати, підлітки убігли, а він повернувся до майстерні. Приблизно через 40 хвилин він почув, як на вулиці під'їхала машина, і, вийшовши з майстерні, він побачив двох жінок та компанію підлітків, які справляли природні потреби біля його майстерні. Він підійшов до ОСОБА_7, який справляв природні потреби саме на сходи його майстерні, взяв останнього за грудки та почав йому роз'яснювати, що так неможна робити. У цей час жінки намагалися нав'язати, що він когось побив. Тоді він відпустив ОСОБА_7 та не став більш нічого говорити. Він спустився до себе в майстерню, а жінки, обурюючись, через деякий час поїхали. Зазначив, що тілесні ушкодження потерпілому не заподіював, можливо це зробив хтось інший.

Незважаючи на те, що підсудний свою вину не визнав, суд вважає, що його вина в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень підтверджується в повному обсязі, як показаннями потерпілого, законного представника, так і показаннями свідків, які були безпосередніми очевидцями злочину, та матеріалами кримінальної справи.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 25 серпня 2009 року біля 14.30 години він зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, разом вони гуляли на площі Перемоги. Потім вони вчотирьох вирушили в бік ЗО № 40 по стороні, де розташований парк «Веселка». Пройшовши кафе «Місце зустрічі» та проходячи мимо будинку АДРЕСА_2 біля 15.00 години вони побачили компанію підлітків приблизно їх віку, які втікали від чоловіка, яким є ОСОБА_5 Підсудний підбіг до нього, схопив до воріт футболки та почав кричати, щоб зупинилися решта підлітків, які убігли. Від його дій він впав на землю, ОСОБА_5 став піднімати його за воріт футболки таким чином, що воріт здавлював шию, та він спробував звільнитися. Потім ОСОБА_5 відпустив воріт, і він впав на живіт на асфальтовану поверхню, при цьому виставивши руки, щоб не вдаритися обличчям. Потім підсудний знову схопив його за воріт футболки, у зв'язку з чим в нього була передавлена шия, і почав розгойдувати його з боку в бік, внаслідок чого він вдарявся кілька разів об асфальт обличчям. Коли ОСОБА_5 зупинився, він сів навпочіпки, прикривши обличчя руками, оскільки воно боліло, і в цей момент підсудний ззаду наніс йому вдар рукою, стислою в кулак по голові в область потилиці, та ногою область куприка. Відчувши кров на обличчі, він почав її витирати, ОСОБА_5 в цей момент вже рядом не було, до нього підішли ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і вони разом пішли на роботу до його матері, яка працювала в магазині неподалік від площі Перемоги. Прийшовши до магазину, він розповів, що невідомий чоловік його побив та описав його. Начальниця його матері - ОСОБА_11, яка була присутня у магазині, сказала, що по описанню чоловік схожий на майстра з ремонту взуття, після чого вони разом з матір'ю та її начальницею поїхали до майстерні з ремонту взуття, розташованої в будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пішли до зазначеної майстерні пішки. ОСОБА_11 спустилася у майстерню, після чого з неї вийшло двоє чоловіків, один з яких був ОСОБА_5. В цей момент підійшли ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Підсудний підійшов до ОСОБА_7 і схопивши його за футболку почав його трясти так, що порвалася футболка. При цьому кричав, що ОСОБА_7 справляв нужду біля його майстерні, а матері пояснив, що його він побив випадкового, тому як переплутав з ОСОБА_7 та єдиного наздогнав. Після цього, підсудний повернувся до себе в майстерню, а вони поїхали в міліцію.

У ході відтворення обстановки та обставин події, на місці скоєння злочину потерпілий ОСОБА_2 в присутності понятих показав, де саме і яким чином підсудний ОСОБА_5 побив його і заподіяв тілесні ушкодження (т.1 а.с. 42-45).

Допитана в судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_3 пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 доводиться їй сином. Наприкінці серпня 2009 року, точну дату вона не пам'ятає, вони з начальницею ОСОБА_11 відкривали кафе «Шахірізада», де вона працювала на той час. У цей час до неї прийшов син разом з трьома друзями. Обличчя у сина було все в крові, з носа йшла кров, він був весь брудний та прикривав обличчя руками. Оскільки сам син толком сказати нічого не міг, його друзі розповіли, що вони йшли з площі в напрямку ЗШ № 40, в районі магазину за ними погнався чоловік та побив ОСОБА_2. Потім теж саме розповів і син, та описав чоловіка, який його побив. ОСОБА_11 сказала, що по описанню він схожий на майстра по ремонту взуття та запропонувала поїхати до його майстерні, після чого вона разом з сином і ОСОБА_11, на машині останньої поїхали на вказане місце. Приїхавши на місце, ОСОБА_11 покликала підсудного і на її запитання, чому він побив її сина, підсудний пояснив, за те, що підлітки постійно справляють нужду близько його майстерні, на цей раз він спіймав її сина, якщо піймав би усіх, зробив би з усіма те, що зробив з її сином. В цей час підійшли ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, та ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_7 і схопивши його за футболку, почав трясти, при цьому говорив, що впізнав його, і це саме він справляв нужду на сходи. Між ними почалася розмова на підвищених тонах, після чого підсудний сказав, щоб вони робили, що хочуть, він нічого не боїться, та пішов до себе у майстерню. Зазначила, що у її сина були садна обличчя, шиї, рук, на обличчі була подряпина і шишка на потилиці. До того, що сталося тілесних ушкоджень у її сина не було. Так само вона пояснила, що підсудний при ній на місці не заперечував, що саме він заподіяв її синові тілесні ушкодження.

В ході очної ставки між підсудним і законним представником потерпілого ОСОБА_3, остання наполягала на своїх показаннях, вказуючи, що саме на ОСОБА_5 син вказав, як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження (т.1 а.с. 52).

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що років п'ять тому наприкінці серпня, точну дату вона не пам'ятає, вона перебувала в магазині по бульвару 50 років Жовтня разом з матір'ю потерпілого. Раптом до них в магазин прийшов син ОСОБА_3 із закривавленим обличчям та розповів, що його побив незнайомий чоловік неподалік від площі Перемоги, це ж підтвердили і його друзі, які прийшли разом з ним. Потім вона разом з ОСОБА_3 та її сином сіли в машину і поїхали туди, куди вказував потерпілий, і де все сталося. Приїхавши на місце, вона спустилася у взуттєву майстерню і попросила вийти того, хто побив підлітка, там був підсудний і ще один чоловік. На вулицю вийшов ОСОБА_5 і пояснив, що підлітки справляли природні потреби на його сходи, що треба виховувати дитину. Між ними почали словесні перепалки, підсудний перебував у агресивному стані, кинувся на іншого підлітка з компанії ОСОБА_2. Його почали відтаскувати від нього, а потім підсудний пішов до себе в майстерню, а вони поїхали в міліцію писати заяву. Так само свідок пояснила, що коли вони приїхали до майстерні потерпілий ОСОБА_2 відразу вказав на підсудного як на чоловіка, який побив його. Сам підсудний, так само не заперечував, що саме він побив потерпілого, оскільки той справляв нужду на сходи його майстерні.

Свідок ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що влітку 2009 року, точну дату не пам'ятає, він з ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 гуляли на площі Перемоги, йшли зустрічати дівчат на зупинку ЗШ № 40. Не доходячи до вулиці Володимирської, біля одного з будинків, вибіг підсудний, вони, злякавшись, стали тікати. Спіймавши ОСОБА_2 за футболку, чоловік почав його бити, ОСОБА_2 кричав. Коли вони підійшли до потерпілого, побачили в нього на обличчі кров. Після цього, вони разом з потерпілим пішли до його матері, а потім знову повернулися до взуттєвої майстерні. Коли вони вдруге прийшли до майстерні підсудний був агресивно налаштований та проявляв агресію відносно до ОСОБА_7, кидався на нього.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що влітку в денний час, за давністю не пам'ятає в який день і в який точно час роки чотири тому, він прогулювався з ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_2 по площі Перемоги в бік ЗШ № 40. Раптом із-за кута будинку вибігли підлітки, приблизно їхнього віку. Слідом за ними лаючись нецензурною бранню, вибіг підсудний. Вони разом, злякавшись, стали тікати до школи № 40. Встигли убігли усі, окрім потерпілого. Зупинившись, він побачив, що підсудний б'є ОСОБА_2 по голові, підійшовши до нього, побачив на обличчі кров. Потім підсудний пішов туди, відкіля вибіг, а вони пішли у магазин, де працювала мати потерпілого, і разом з матір'ю потерпілого, самим ОСОБА_2, а так само ще однією жінкою направилися до майстерні підсудного. Вийшовши до них, підсудний був агресивно налаштований, розмова була на підвищених тонах і ні до чого не привела.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що влітку 2009 року, точної дати він не пам'ятає, в один із днів, він зі своїми друзями ОСОБА_2, ОСОБА_10 і ще одним знайомим гуляв на площі Перемоги. Раптом із-за куту будинку вибіг підсудний, лаючись, і вони, злякавшись, почали бігти від нього в бік ЗШ № 40. Однак ОСОБА_2 ОСОБА_5 наздогнав та почав бити. Коли він обернувся, то пробачив, що ОСОБА_2 лежав на животі, а підсудний його бив головою об асфальт та ногою в область сідниць, держачи за воріт футболки. Коли вони підійшли до ОСОБА_2, підсудний вже пішов, а у потерпілого був розсічений ніс, обличчя та руки були в крові. Після цього, вони разом з потерпілим попрямували до його матері, яка працювала в магазині неподалік від того місця, а звідти разом з матір'ю ОСОБА_2 та ще однією жінкою направилися до майстерні підсудного, яка знаходилася в останньому будинку перед ЗШ № 40. Вийшовши з майстерні, ОСОБА_5 почав кричати та схопив його за футболку біля груді. Якщо би не втрутилася мама ОСОБА_2, підсудний міг би його побити. Зазначив, що підсудний ОСОБА_5 є той самий чоловік, який побив ОСОБА_2 та кидався на нього.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, надані ними в ході досудового слідства, тому як, будучи на момент їх допиту неповнолітніми, вони допитувалися у відсутності педагога у порушення ст.. 168 КПК України (в редакції 1960 року), а тому ці докази є недопустимими, оскільки отримані з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що 25 серпня 2009 року приблизно о 13.00-14.00 годині він сидів на лавочці у дворі будинку, розташованого по проспекту Перемоги в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, і бачив як група невідомих йому підлітків, справляли природні потреби біля взуттєвої майстерні підсудного та голосно розмовляли. Господар майстерні підіймаючись по сходах, крикнув на підлітків, та вони, злякавшись, убігли в бік проспекту Перемоги, а чоловік повернувся в майстерню. Він ще хвилину посидів на лавочці і пішов. Описати підлітків та чоловіка він не може, оскільки не запам'ятав їх.

Свідок ОСОБА_13, причина неявки якого була визнана поважною, будучи допитаним на досудовому слідстві, пояснював, що в один з днів серпня 2009 року, приблизно в денний час він перебував у взуттєвій майстерні, розташованої по проспекту Перемоги, де ремонтували його взуття. Крім нього, в майстерні знаходився чоловік на ім'я ОСОБА_13, який і займався ремонтом взуття, а так само жінка, яка прийшла здавати взуття. Перебуваючи у приміщенні, він почув з боку вулиці гучні крики і нецензурну лайку. Виглянувши з майстерні, він побачив підлітків, які справляли потребу близько майстерні. Він розповів про побачене ОСОБА_13, який після його слів вийшов з майстерні та відсутній близько однієї хвилини, і що відбувалося на вулиці, він не бачив. Повернувшись через деякий час в майстерню, майстер продовжив роботу. Приблизно через 40 хвилин до майстерні під'їжджала машина, і ОСОБА_13 знову виходив на вулицю. Піднявшись на сходинки в майстерню, він бачив біля машини двох жінок і підлітків. Один з підлітків прикривав обличчя хусткою і на обличчі у нього були синці. Так само він бачив, як ОСОБА_13 підійшов до одного з підлітків і схопив його за грудки, а потім став його трясти. Жінки спробували їх розняти та ОСОБА_13 після цього попрямував до майстерні. Про пригоду вони з ОСОБА_13 в майстерні не розмовляли (Т.1 а.с. 45).

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що свідчення потерпілого ОСОБА_2 носять послідовний характер, і в своїй сукупності доповнюються свідченнями свідків, допитаних у судовому засіданні, при цьому, на думку суду, вони не несуть протиріч в частині способу і механізму заподіяння йому тілесних ушкоджень, а так само, не вступають в протиріччя з обставинами, викладеними в документах, досліджених у судовому засіданні. Так, показання потерпілого, та свідків повністю узгоджуються з висновкам судово-медичних експертиз, і як наслідок не дають суду підстав брати до уваги показання підсудного та його захисту про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами (особою).

З висновків судово-медичної експертизи № 1573/443 від 12 жовтня 2009 вбачається, що при огляді і зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_2 були виявлені: садна обличчя, шиї, подряпини правого плеча, які утворилися від дії тупих і тупо-загострених предметів (нігті пальців рук), можливо в зазначений термін, в результаті не менше 7-8-ми впливів, і як окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер пошкоджень не суперечить механізму їх утворення, вказаному ОСОБА_2 в протоколі допиту і в протоколі відтворення обстановки та обставин події злочину (Т.1 а.с.49 -50) .

З висновків повторної судово-медичної експертизи № 1573/443/87 вбачається, що садна обличчя, шиї, подряпини правого плеча, які утворилися від дії тупих і тупо-загострених предметів (нігті пальців рук), можливо в зазначений термін, в результаті не менше 7-8-ми впливів і як окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Сім саден на задній і правої поверхнях шиї утворилися від дії тупих предметів; подряпини на задній поверхні правого плеча - від дії тупо-загострених предметів. Малоймовірно їх утворення при падінні з висоти власного зросту. Найбільш ймовірно, що садна полосчатого характеру в області носа утворилися при зіткненні з твердою шорсткою поверхнею (об асфальт), а не утворилися при падінні з висоти власного росту (Т.2 л.д.166 - 167).

Суд критично ставиться до показань підсудного ОСОБА_5, наданих ним в ході судового слідства, який пояснив, що він не спричиняв потерпілому тілесних ушкоджень та взагалі його не чіпав, тому як його пояснення спростовуються поясненнями потерпілого, законного представника та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7,, які суд вважає правдивими, оскільки підстав для обмови ними обвинуваченого не встановлено, вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, свідчення в судовому засіданні давали стабільні і послідовні, які повністю узгоджуються з письмовими доказами, тому підстав сумніватися в їх правдивості та об'єктивності у суду не має.

Разом з тим, показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 жодним чином не підтверджують показання підсудного ОСОБА_5 та не спростовують показання потерпілого, оскільки, як пояснював у судовому засіданні ОСОБА_12, він бачив групу невідомих йому підлітків, які справляли природні потреби біля взуттєвої майстерні підсудного, та чоловіка, який підіймаючись по сходах, крикнув на підлітків та повернувся в майстерню, однак описати ні підлітків, ні чоловіка він не може, у зв'язку з чим суд не може дані обставини, на які вказує ОСОБА_12, ідентифікувати з обставинами, які покладені в основу обвинувачення. Свідок ОСОБА_13 в ході досудового слідства пояснював, що після повідомлення ним ОСОБА_5 про те, що підлітки справляють потребу на сходи його майстерні, він залишився в майстерні, а підсудний вийшов на вулицю, що відбувалося на вулиці, він не бачив, а тому не був очевидцем події.

Таким чином, суд вважає, що доводи обвинуваченого та його захисника про непричетність ОСОБА_5 до спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень не спроможні, і не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, а невизнання своєї вини обвинуваченим, є способом захисту від пред'явленого обвинувачення та бажанням уникнути кримінальної відповідальності.

Суд не може погодитися з доводами підсудного, що потерпілий і законний представник потерпілого обумовлюють його з метою отримання матеріальної вигоди, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, як потерпілий, так і його законний представник, побачили підсудного ОСОБА_5 вперше за обставин, які мали місці 25 серпня 2009 року. Крім того, на підсудного, як на особу, яка заподіяла неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, в судовому засіданні вказували свідки, які не мають ніякої матеріальної зацікавленості в результаті справи. Також суд не може погодитися з думкою захисника щодо обговорення потерпілим та свідками ОСОБА_5 з хуліганських мотивів, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства.

Оцінюючи всі зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, тому як він заподіяв умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_5 встановлено, що він скоїв злочин невеликої тяжкості, раніше не судимий, працює, є суб'єктом підприємницької діяльності, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах міста Маріуполя не знаходиться.

Сукупність вказаних обставин та даних про особу обвинуваченого, який вину свою не визнав, не розкаявся, заподіяну потерпілому шкоду не відшкодував, дають можливість суду призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді громадських робіт в межах санкції статті кримінального закону, з урахуванням вимог ст.56 КК України.

При цьому при призначенні покарання, суд враховує вимоги ст.49 КК України, згідно якої винна особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.

Відповідно до ст.12 КК України ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості. Санкцією ст.125 ч.1 КК України за даний злочин передбачено покарання у вигляді штрафу, громадських робіт, виправних робіт.

Таким чином, ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст.125 ч.1 КК України, 25 серпня 2009 року, тобто, з моменту вчинення ОСОБА_5 злочину до дня постановлення вироку минуло більше трьох років, у зв'язку з чим суд відповідно до ст.49 КК України та ст.. 74 ч.5 КК України вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Законним представником потерпілого ОСОБА_3, що діє в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного 1059 гривень 13 копійок гривень матеріальної шкоди, 5000 гривень - в рахунок відшкодування моральної шкоди, та про відшкодування витрат пов'язаних з наданням їй правової допомоги у розмірі 1500 гривень.

Підсудний позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнав.

Згідно з вимогами ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що заподіяла його.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана громадянинові неправомірними діяннями іншої особи, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду.

В обґрунтування заявлених вимог в частині матеріальної шкоди представником потерпілого надані касові чеки про придбання медикаментів та довідки медичних закладів про призначені медикаменти та проведені обстеження в період лікування ОСОБА_2 В обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди законним представником зазначено, що її син від дій підсудного зазнав сильного фізичного болю, отримані ним травми негативним чином позначилися на його здоров'ї, він поставлений на облік до невропатолога, протягом чотирьох років він намагається захистити свої права шляхом притягнення підсудного до кримінальної відповідальності, та взагалі внаслідок злочинних дій підсудного був порушений звичайний уклад життя їхньої родини. В обґрунтування витрат понесених в результаті надання правової допомоги надана довідка адвоката про отримання оплати послуг на суму 1500 гривень.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законного представника потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, тому як підтверджується документально довідками медичних установ про призначені медикаменти та обстеження МРТ головного мозку, та відповідними чеками та квитанціями про придбання даних медикаментів та оплату обстеження МРТ головного мозку (Т1 а.с. 196, 197, 68-72).

Стосовно вимог щодо відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 1500 гривень, суд не знаходить підстав для стягнення зазначених коштів, тому як КПК України (в редакції 1960 року) не передбачено такого виду судових витрат, як відшкодування коштів, витрачених на представництво інтересів потерпілого.

Так, згідно положень ст.. 16-1 КПК України відносно змагальності у кримінальному процесі на боці потерпілого виступає прокурор, який здійснює державне обвинувачення та як представник держави захищає її інтереси.

Витрати, на які посилається законний представник потерпілого, не є судовими витратами у розумінні положень ст.. 91 КПК України та в розумінні роз'яснень, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, та судових витрат», а тому їх відшкодування не може бути покладено на підсудного.

Розглядаючи позовні вимоги законного представника потерпілого про відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, та на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з обвинуваченого 2000 гривень, так як саме дану суму вважає сумірною тим моральним стражданням, які зазнав потерпілий внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

Крім того, у справі заявлений позов прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про стягнення з ОСОБА_5 в дохід держави 880,60 гривень за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

У відповідності зі ст.93 - 1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, стягуються судом при постановленні вироку. В силу ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Згідно довідки міської лікарні № 3, ОСОБА_2 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні міської лікарні № 3 протягом 10 днів та на його лікування було витрачено 880,60 гривень (т.1. а.с.63). При цьому суд не бере до уваги посилання підсудного та його захисника про те, що у довідці зазначено період знаходження потерпілого у відділенні: з 05 листопада по 13 листопада 2009 року, тобто 8 діб, а нараховане витрат за 10 діб, оскільки як вбачається з мотивувальної частини висновку експерта № 1573/443, в історії хвороби ОСОБА_2 зазначено, що останній поступив у неврологічне відділення міської лікарні № 3 12 жовтня 2009 року, а виписався 22 жовтня 2009 року (Т.1 а.с. 49-50). Крім того, аналогічні данні щодо періоду знаходження потерпілого на лікуванні зазначені у довідці, виданої Маріупольської міською лікарнею № 3 від 28 жовтня 2010 року (Т.1 а.с. 197). Період, зазначений у даних медичних документах узгоджується з кількістю днів, зазначених у вищевказаній довідці, а тому зазначення періоду знаходження потерпілого у неврологічному відділенні з 05 листопада по 13 листопада 2009 року, суд вважає вказаним помилково.

Таким чином, кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_5, як особи, від дій якого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним за ст.125 ч.1 КК України і призначити покарання за ст.. 125 ч.1 КК України у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт.

У зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, відповідно до ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_3, що діє в інтересах неповнолітнього потерпілого, яка проживає в АДРЕСА_3, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1059 гривень 13 копійок, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень, а всього 3059 гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь місцевого бюджету кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 в лікарні в сумі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 60 копійок, які перераховувати на розрахунковий рахунок № 31410544700054 Управління державного казначейства Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34686694.

На вирок протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя