Ухвала суду № 38551740, 30.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1063/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, Прокуратури м. Києва про визнання неправомірними дії та визнання нечинним акту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів та Прокуратури міста Києва в якому просила:

- визнати нечинним акт № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства;

- визнати протиправними дії прокуратури м. Києва в частині надання листа від 16.12.2013 р. як втручання у господарську діяльність та підміну органів відомчого управління та контролю;

- визнати неправомірними дії Департаменту земельних ресурсів КМДА в частині складання акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року закрито провадження у справі в частині визнання нечинним акту № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства, а також в частині визнання неправомірними дій Департаменту земельних ресурсів КМДА по складанню акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Також, відповідно до п. 1 ч.1 ст.199, ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний акт не є рішенням, дією або бездіяльністю відповідача-1, є носієм доказової інформації, його оскарження, як і дій по його складанню, не підпадають під дію статті 17 КАС, під судову юрисдикцію взагалі та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суд.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, крім іншого, ставить питання визнання нечинним акту № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства та визнання неправомірними дії Департаменту земельних ресурсів КМДА в частині складання акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Так, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

При цьому, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення планової чи позапланової перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог земельного законодавства суб'єктами господарювання.

Вказаний акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи. Такий акт є лише передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень правових актів індивідуальної дії та встановлює факти, які самі по собі не є актом застосування норм права та не встановлюють конкретні приписи до позивача.

Також, слід зазначити, що акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій, оскільки акт перевірки не носить обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлює, припиняє або змінює правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжує правових наслідків. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акта.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 р. № 21-237а13 (номер рішення в ЄДРСР 33770792) зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що закриваючи провадження у справі в частині визнання нечинним акту обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства, а також в частині визнання неправомірними дій по складанню акту, судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,199,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М.Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.