Постанова № 38551702, 05.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2014 року справа № 912/1993/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю прокурора: Зіма В.Б., посвідчення № 001419 від 27.08.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2014 р. по справі

за позовом прокурора м.Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради, м.Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", м.Кіровоград

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2014 р. у даній справі (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 04.05.2007 р. № 479-а, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Созидатель-1" зареєстрований у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів 25.05.2007 №46. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 4 000,0 кв.м., яка знаходиться по у м. Кіровограді по вул. Можайського (між будинками №19 та №35) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради, шляхом складення акту приймання-передачі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" на користь Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що невідповідність спірного договору приписам ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України є підставою для визнання його недійсним та в силу п. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України, підставою для повернення переданої за ним земельної ділянки.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель-1» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч.1 ст.215, ст.ст.261,267 ЦК України, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор м.Кіровограда просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом за результатами повного дослідження обставин справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутністю його представника.

В поданій заяві, представник третьої особи просить розглянути справу за його відсутністю.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2007 р. між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством "Созидатель-1", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", (орендар) укладено договір оренди землі № 479-а, за умовами якого орендодавець на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. справа №8/135 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4 000,00 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться по вул. Можайського (між будинками №19 та №35) в м.Кіровограді, строком на двадцять п'ять років.

На момент укладення цього договору постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/135 у встановленому законом порядку оскаржена не була та набрала законної сили.

Прокурор м.Кіровограда звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/135.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р. постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/135 скасовано. Провадження у справі закрито.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду.

Спірний договір було укладено за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/135, яка набрала законної сили та у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України була обов'язковою до виконання на всій території України.

17.02.2011 р. згадана постанова втратила чинність, оскільки була скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Частинами 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Враховуючи, що укладення спірного договору відбулося на підставі, яка згодом відпала та з огляду на відсутність чинного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність цього договору приписам ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним та в силу приписів п. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України, підставою для повернення переданої за ним земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення з цим позовом, з огляду на таке.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Прокурор звернувся до суду з цим позовом, оскільки спірний договір не відповідає положенням законодавства України, оскільки підстава на якій цей договір було укладено відпала.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при обрахуванні строку позовної давності у даній справі необхідно виходити саме із особливостей підстав позову.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 124 Конституції України невідповідність договору положенням законодавства виникла з моменту, коли підстава його укладення (постанова суду) відпала (втратила чинність)- з прийняттям Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали від 17.02.2011 р.

Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що право на звернення до суду з даним позовом виникло 17.02.2011 р., а тому з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Прокурор звернувся до суду з даним позовом 02.12.2013 р., тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2014 р. у справі № 912/815/13.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2014 р. по справі № 912/1993/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 07.05.2014 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко