Постанова № 38551645, 07.05.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/1297/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лотоцького А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату в якому просить суд: визнати протиправним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату від 31.03.2014 про відмову у виплаті їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу»; стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на її користь середньомісячну заробітну плату за час не проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 10 січня 2014 року по день розгляду справи судом.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона була звільнена з посади провідного інспектора Чернігівського обласного військового комісаріату на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи, та відмовою від переведення на іншу роботу. Після звільнення, 21.03.2014, позивач звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату належної грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів, що передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу», але листом від 31.03.2014 позивачу було відмовлено у такій виплаті. Оскільки виплата грошової допомоги за вказаною нормою пов'язана з двома умовами: вихід на пенсію та стаж державної служби не менше 10 років, яких позивачем дотримано, позивач вважає, що вказана відмова є протиправною, а тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з питанням про виплату грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу» позивач мала звернутись до того як була звільнена, оскільки її виплата проводиться державним службовцям, які мають намір вийти на пенсію, а не колишнім державним службовцям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату №2 від 09.01.2014 ОСОБА_1 звільнена з роботи 09 січня 2014 року відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи, та відмовою від переведення на іншу роботу (а.с.6).

Як вбачається із матеріалів справи, на день звільнення позивача з займаної посади остання мала стаж державної служби понад 17 років.

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області від 20.01.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13.01.2014 (а.с.7).

З матеріалів справи також вбачається, що після звільнення позивач звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою від 21.03.2014 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів згідно Закону України «Про державну службу», але листом від 31.03.2014 відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті вказаних коштів (а.с.9).

Складовою конституційного права на соціальний захист є право на пенсійне забезпечення (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам перед пенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Дана стаття була виключена з Закону, однак, ці зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними тобто на момент звільнення позивача з роботи, стаття 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діяла.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що виплата грошової допомоги пов'язується з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Також слід відмітити, що норми статті 37 Закону України «Про державну службу» не передбачено виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 КЗпП України або будь-якою іншою.

Грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер, право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини 1 статті 40 Кодексу (зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи), не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, якщо державний службовець достроково (не раніше ніж за півтора року до встановленого законодавством строку) вийшов на пенсію державного службовця на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я та неможливістю його переведення, за його згодою, на іншу роботу відповідно частини 2 статті 40 Кодексу, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні цього суду від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі №1-14/20133.

Судом встановлено, що при звільненні з державної служби позивач мала стаж державної служби понад 10 років та після звільнення стала на облік до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області.

Тобто, в даному випадку для позивача настали юридичні факти, необхідні для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2)недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5)виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7)притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до положень ст. 36 Кодексу законів про працю України та ст. 30 Закону України «Про державну службу», суд зазначає, що не існує такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.

Суд також не вважає обґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату з прохання про виплату їй десяти місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» вже після її звільнення, оскільки право позивача на отримання вказаних виплат не може бути поставлено в залежність від часу її звернення за його реалізацією.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 26 листопада 2013 року у справі № 1-14/2013, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату від 31.03.2014 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів та зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час не проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 10 січня 2014 року по день розгляду справи судом, то суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Нормами статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищевказані норми КЗпП України, суд приходить до висновку, що до сум, які підлягають виплаті працівнику роботодавцем в день звільнення належить лише заробітна плата (додаткова чи основна). Одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів не входить до видів заробітної плати. Крім того, вказана одноразова грошова допомога підлягає виплаті державному службовцю тільки у разі надання роботодавцю довідки з управління Пенсійного фонду щодо призначення йому пенсії.

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, остання звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів згідно Закону України «Про державну службу» після звільнення, 21.03.2014.

Таким чином, в даному випадку не підлягають застосуванню норми статей 116, 117 КЗпП України.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату від 31.03.2014 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков