Постанова № 38548323, 23.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року № 826/2439/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Реєстраційної

служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора

прав на нерухомого майна Реєстраційної служби Головного управління

юстиції у м. Києві Саченко Марії Миколаївни

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд», Арбітражний

керуючий Самофалов Валентин Вікторович

про визнання протиправних дій, зобов'язати вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі по тексту Відповідач -1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі по тексту Відповідач -2), Державного реєстратора прав на нерухомого майна Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марії Миколаївни (надалі по тексту Відповідач -3), третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд», Арбітражний керуючий Самофалов Валентин Вікторович про визнання протиправним та скасувати розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації віл 23 серпня 2011 р. № 633 «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1»; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марії Миколаївни (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76 - Г) від 25 жовтня 2013 p., індексний номер 7196824, про державну реєстрацію прав та а обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476); скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, індексний номер 11554918, видане 25 жовтня 2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марією Миколаївною (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76 - Г) на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476); зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції міста Києва (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76 - Г, ідентифікаційний код юридичної особи 34691374) внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476) на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192266080000; номер запису про право власності 3055755.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що протиправність (бездіяльність) відповідачів порушує права позивача та охоронювані законом інтереси, суперечить чинному законодавству України.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення на позовну заяву, в яких Відповідачі заперечують в повному обсязі та матеріали реєстраційної справи.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, позицію щодо розгляду справи не надали.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27 січня 2010 року між ОСОБА_1 (Покупець), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (Продавець), з іншої сторони був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав №14/35-12 (надалі - Договір №14/35-12), за яким Товариство продало, а Позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

Товариство надало Позивачу довідку № 14/35-12 про повну сплату вартості майнових прав за Договором в розмірі 1 012 500 грн. та відсутність заборгованості за Квартиру.

Між Позивач та Товариство 27 січня 2010 року склали Акт приймання-передачі майнових прав Квартири.

Сертифікатом серії KB №16511026632, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 10 серпня 2011 року будинок АДРЕСА_1 було здано в експлуатацію.

Позивач зазначає, що 01 жовтня 2012 р. Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про зобов'язання Товариства виконати в натурі своїх зобов'язань по вчиненню дій, необхідних для державної реєстрації права власності на Квартиру на ім'я Позивача у зв'язку з відмовою ТОВ «Промбуд» виконати свої зобов'язання належним чином (цивільна справа №2601/18949/12).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 р. по справа №2601/18949/12 судом було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1, 12 поверх, 2-а секція.

Крім того, ухвалою від 15 січня 2013 р. Господарського суду м. Києва від порушено провадження у справі № 910/688/13 про визнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» банкрутом.

Позивач зазначає, що 25 жовтня 2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марією Миколаївною (надалі також - Відповідач-3, Державний реєстратор речових прав) було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, надалі також - Оспорюване рішення), індексний номер: 7196824, на підставі якого за Товариством було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 3055755, про що було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 11554918 (надалі також - Оспорюване свідоцтво про право власності; копії додаються).

Також, Позивач зазначає, що 29 жовтня 2013 р. представник Позивача, адвокат ОСОБА_4 звернувся з запитом до голови Київської міської державної адміністрації з проханням надати інформацію, чи видавалися будь-які розпорядження районними в місті Києві державними адміністраціями, або будь-які накази Головним управлінням містобудування та архітектури КМДА щодо зміни адреси житлового будинку АДРЕСА_1, а також чи включена до єдиного реєстру адрес м. Києва адреса: АДРЕСА_1.

Листом від 13 листопада 2013 р. у відповідь на вищезазначений запит Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації листом за вих. №055-648 повідомив, що інформація щодо адреса "АДРЕСА_1" відсутня у містобудівному кадастрі, а департамент в установленому порядку не погоджував та не присвоював поштових адрес: АДРЕСА_1.

Представник Позивача (адвокат ОСОБА_4) 25 листопада 2013 р. звернувся з запитом до голови Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням надати відомості щодо зміни адреси житлового будинку АДРЕСА_1 або присвоєння додаткових адрес, які місять в собі АДРЕСА_1.

Листом № 100-11458 від 02 грудня 2013 р. Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація надала копію розпорядження № 633 від 23 серпня 2011 р. «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1», а також повідомила, що питання включення до Єдиного реєстру адрес не відноситься до повноважень райдержадміністрації, а п. 2.2. згаданого розпорядження інформування відповідних установ було покладено на ТОВ "Промбуд".

Постановою Господарського суду м. Києва у справі №910/688/13 від 28 січня 2014 р. було ухвалено визнати ТОВ "Промбуд" банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Товариства арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації віл 23 серпня 2011 р. № 633 «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1», Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято Розпорядження №633 від 23.08.2011 р. про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 (надалі по тексту Розпорядження №633 від 23.08.2011 р.).

Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Питання організації управління районами в місті Києві згідно з Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Делеговані повноваження це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Згідно з п. 1.6. Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єкта нерухомості у місті Києві, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 року № 1094 (надалі - Порядок), присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпоряджень районних в місті Києві державних адміністрацій.

Відповідно до п. 1.7. Порядку розгляд питань присвоєння поштових адрес здійснюється за клопотанням заявників в установленому порядку.

Так, згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 1094 „Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві", відповідно до Правил виготовлення і розміщення будинкових та вказівних знаків в м. Києві, затверджених рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 10.06.1970 № 999 „Про заходи по впорядкуванню єдиних вказівних знаків на будинках та спорудах у м. Києві", на підставі Сертифікату відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серія KB № 16511026632 від 01.11.2011р. Розпорядження №633 від 23.08.2011 р. було присвоєно житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 - поштову адресу: АДРЕСА_1.

Також, Розпорядження №633 від 23.08.2011 р. було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Промбуд": встановити номерні знаки на житлових будинках у відповідності до існуючих стандартів; надіслати копію розпорядження Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна і об'єднанню „Київський поштамт", Головному управлінню містобудування та архітектури та державному підприємству „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; матеріали справи зберігати у відділі будівництва, архітектури та землекористування; контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови адміністрації Шарко І.М.

В матеріалах справи міститься Лист за підписом заступника начальника Головного управління земельних ресурсів від 04.09.2011 р. №03-480/25993, в якому зазначається наступне: «Головне управління земельних ресурсів не заперечує проти присвоєння окремої поштової адреси житловому будинку, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:72:219:008) на АДРЕСА_1, яка передана в короткострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Промбуд" (договір оренди земельної ділянки зареєстрований від 29.12.2006 за № 07-6-00470), при умові надання до Головного управління відповідного розпорядження про присвоєння поштової адреси для внесення інформації до автоматизованої системи ПК „Кадастр". При цьому, Головне управління не заперечує щодо присвоєння поштової адреси вказаному будинку: АДРЕСА_1.».

Також, в матеріалах справи міститься Лист від 02.09.2011 р. №41343 (И-2011) від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого повідомило, що Бюро не заперечує проти присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_1, житловому будинку.

Відповідно до положень частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. N 781/11/13-10, визначено, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Згідно з положеннями пункту 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.08 № 2 (далі по тексту - Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду), судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не повинен проводити перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивач оскаржує саме акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт, однак Позивачем не надано суду доказів того, що саме даний акт індивідуальної дії (Розпорядження №633 від 23.08.2011 р.) стосується Позивача та відносин, до яких цей акт може бути застосовано.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані акти індивідуальної дії безпосередньо стосуються ТОВ "Промбуд", при цьому жодним чином не стосуються Позивача.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації віл 23 серпня 2011 р. № 633 «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1», не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марії Миколаївни (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76 - Г) від 25 жовтня 2013 p., індексний номер 7196824, про державну реєстрацію прав та а обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476); скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, індексний номер 11554918, видане 25 жовтня 2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко Марією Миколаївною (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76 - Г) на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476), Суд зазначає наступне.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що до Реєстраційної служби надійшла заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від ТОВ "ПРОМБУД", інтереси якого представляє Грива Вікторія Олександрівна на підставі довіреності №91 від 18.10.2013 року, виданої ТОВ «Промбуд» стосовно об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що була отримана провідним спеціалістом ОСОБА_7 та зареєстрована 22.10.2013 року за реєстраційним №3518260.

В результаті розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №3518260 від 22.10.2013 та згідно документів, які були подані для проведення реєстрації, а саме: Договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» 28.12.2006 року; Сертифікат KB №16511026632 від 10.08.2011 року; Акт готовності об'єкта до експлуатації від 01.08.2011 року; Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №633 від 23.08.2011 року; Договір генерального підряду №22/02 від 22.02.2007 року, укладений між ТОВ «Промбуд» та ТОВ «Стронг-Центр»; Список інвесторів, за кошти яких ТОВ «Промбуд» збудовано житловий будинок на АДРЕСА_1 від 21.10.2013 року; Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 від 26.05.2011 року; Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №344557 від 17.09.2013 року; Довіреність ТОВ "Промбуд" від 18.10.2013р. №91.

Згідно зі ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. №IV та Порядком КМ України, від 17 жовтня 2013 р. N 868 " Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії. У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4 1 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку, Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна. У разі коли право власності на житловий будинок, будівлю або споруду набувається одночасно з набуттям у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові одну заяву щодо таких об'єктів. У разі проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію права власності на таке майно та заяву про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Згідно п. 15 Порядку, Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Судом досліджено реєстраційну справу та встановлено, що матеріалах реєстраційної справи міститься витяг з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.10.2013 р. №11552395, в якому відсутня інформацію щодо заборони вчення будь-яких дій по квартирі АДРЕСА_1.

Також, в матеріалах реєстраційної справи наявний Список інвесторів, за кошти яких ТОВ «Промбуд» збудовано житловий будинок на АДРЕСА_1. належить ТОВ «Промбуд» на підставі Договору №22/02 від 22.02.2007 р.

За результатом розгляду заяви та поданих документів ТОВ «Промбуд» 25.10.2013 року головним спеціалістом відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Саченко Марія Миколаївна було прийняте рішення №7196824 про державну реєстрацію права та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку про правомірність прийняття головним спеціалістом відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Саченко Марія Миколаївна рішення № 7196824 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, а отже позовні вимоги позивача в частині скасування спірного рішення не підлягають задоволенню.

Також, ТОВ «Промбуд» було видано свідоцтво про право власності №11554918 від 25.10.2013 року на відповідний об'єкт та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11555364 від 25.10.2013 року.

В частині позовних вимог щодо скасування свідоцтва на право власності №11554918 від 25.10.2013 року, Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про визнання за ним права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва по справі №2601/19734/12 від 22.01.2013 р. було встановлено наступне, що в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що він є власником майнових прав на зазначену квартиру, оскільки ТОВ «Укрферроінвест» відступив позивачу вищевказану квартиру за договором купівлі-продажу майнових прав № 14/35 та 27.01.2010 р. між Позивачем та ТОВ «Промбуд» був укладений новий договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35-12. 27.01.2010 р. позивач повністю розрахувався із ТОВ «Укрферроінвест», що підтверджується відповідною банківською квитанцією та довідкою № 201-01 від 27.01.2010 р. На виконання п. 1.4 договору позивачем та забудовником 27.01.2010 р. було складено акт приймання-передачі майнових прав. Здача будинку в експлуатацію відбулася в серпні 2011 р. Пунктом 1.5 договору передбачено, що позивач після введення будинку в експлуатацію має право володіти та користуватися квартирою без обмежень та за сприяння відповідача зобов'язується самостійно оформити правовстановлюючі документи на квартиру. Проте, відповідач відмовляється надати позивачу документи для оформлення права власності без будь-яких пояснень. Без надання відповідачем технічної документації на квартиру позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.

Суд звертає увагу, що в матеріалах адміністративної справи міститься Договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35-12. 27.01.2010 р. та Довідка №14/35-12 від 27.01.2010 р. про отримання коштів від Позивача ТОВ «Укрферроінвест».

За результатом розгляду справи №2601/19734/12 Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.01.2013 р. було відмовлено Позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру (копія міститься в матеріалах справи та в Єдиному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28909668).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.03.2013 р. було встановлено та підтверджено позиція, яка була викладена в Рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 22.01.2013 р. (копія міститься в матеріалах справи та в Єдиному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31021145).

З аналізу вищезазначених обставин Суд приходить до висновку, що підстав для скасування свідоцтва на право власності №11554918 від 25.10.2013 року відсутні, оскільки Позивачем не доведено визнання за ним право власності на спірну квартиру, а тому, позовні вимоги Позивача в частині скасування спірного свідоцтва відсутні.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції міста Києва (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76 - Г, ідентифікаційний код юридичної особи 34691374) внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476) на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192266080000; номер запису про право власності 3055755, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції міста Києва (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76 - Г, ідентифікаційний код юридичної особи 34691374) внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35, ідентифікаційний код 31301476) на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192266080000; номер запису про право власності 3055755 буде втручанням у дискреційні повноваження Відповідача, а тому, судом проводитись не може.

Суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук