Рішення № 38546309, 24.04.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.04.2014

Справа № 320/1230/14-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року Мелітопольський міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.

при секретарі - Макаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, АТ «Просто-Страхування» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду в розмірі 20260 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., судовий збір в розмірі 214,60 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 2000 грн. вказуючи, що 25.12.2011 р. на автодорозі Кременчук - Соснівка Мелітопольського району сталося ДТП за участю ОСОБА_3, який керував автомобілем IVECO 120 EIS, р/н НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_4 та участю ОСОБА_2, який керував автомобілем Renault, р/н НОМЕР_5, з бортовим причепом SCHWARZMULLER, р/н НОМЕР_6, що належить йому на праві власності. При цьому бортовому причепу SCHWARZMULLER завдані значні механічні пошкодження.

Від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позову наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність та вказав, що в задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_2 просить відмовити, оскільки згідно постанови апеляційного суду Запорізької області від 07.02.2013 р. по справі № 33/778/1/13 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 скасовано постанову судді Приазовського районного суду Запорізької області від 26.01.2012 р., якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрито провадження по справі. Постанова набрала чинності 07.02.2013 р. є остаточною, оскарженню не підлягає. Апеляційний суд також прийшов до висновку, що відсутні достовірні докази про порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 31.1 чи п. 1.5 Правил дорожнього руху. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В висновку комісійної авто-технічної експертизи від 08.01.2013 р. вказано, що в діях водія ОСОБА_2 при завданому механізмові пригоди, до моменту руйнування причіпного пристрою причепу невідповідностей п. 1.5 ПДР не вбачається… Водій ОСОБА_3 з моменту засліплення не вжив заходів до зупинки автомобіля IVECO, то його дії, при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п. 19.3 ПДР. Відповідно до висновку судового експерта сектора авто-технічних досліджень відділу інженерно-технічних та економічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України у Запорізькій області № 491/12 від 04.09.2012 р. «дії водія автомобіля IVECO д/н НОМЕР_7 ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 19.3 ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з ДТП». Аналогічні висновки є у експертному дослідженні від 22.06.2012 р. № 39-12, де вказано, що дії водія автомобіля IVECO д/н НОМЕР_7 ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 19.3 ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з ДТП. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 р. встановлено відсутність вини у ДТП з боку ОСОБА_2 та наявність вини у ДТП з боку ОСОБА_3 Колегією суддів ВСС України встановлено також те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля IVECO 120 EIS, р/н НОМЕР_7 застрахована в АТ «Просто-Страхування» згідно з полісом від 27.07.2011 р., тому у даному випадку обов'язок відшкодування шкоди лежить на страховій компанії у якій застраховувався власник автомобіля IVECO 120 EIS, р/н НОМЕР_7 ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Раніше відповідач надав до суду заперечення в яких вказав, що просить в позові ОСОБА_1 відмовити, оскільки позивач не надав жодних доказів щодо дійсних пошкоджень, які начебто завдані його майну внаслідок ДТП. Експертного дослідження завданої автомобілю позивача шкоди не проводилося. Підтвердження фактичного здійснення оплати відсутнє. Наданий розрахунок на оплату та акт виконаних робіт, вважає не є належними доказами визначення розміру завданої шкоди. Крім того, згідно з протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобілю ДАІ були встановлені наступні пошкодження автомобілю позивача: пошкоджено лакофарбове покриття правого борта причепа, відірване водило, пошкоджено задній правий бризговик. А в даному суду розрахунку на оплату та акті виконаних робіт безпосередньо зазначені також: крила, ліхтарі, передня вісь, стрем'янки передньої осі, задній ліхтар, їх встановлення та ремонт. Підтвердження того, що ці поломки виникли внаслідок ДТП відсутні. Більш того, в рахунок та акт увійшло заміна дишла, ремонт електропроводки, які відірвалися не внаслідок ДТП, а під час руху автомобіля позивача і його поломка саме й стала причиною ДТП. Вважає, що позивачем не були надані належні докази розміру збитків, завданих внаслідок ДТП.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилась, не повідомила суд про причини неявки, про час і дату судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить підпис в судовій розписці, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Раніше відповідач надав до суду заперечення в яких вказав, що просить в позові ОСОБА_1 відмовити, оскільки позивач як на доказ посилається на висновок комісійної авто-технічної експертизи від 08.01.2013 р. зроблений не в даній цивільній справі, а при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_1 Оскільки вказана експертиза проводилася не в рамках даної цивільної справи, цей висновок не є висновком експерта в розумінні ст. 57 ЦПК України. Він як відповідач був позбавлений прав, які передбачені цивільним процесуальним законодавством при призначенні і проведенні експертизи в рамках розгляду цивільної справи. В вказаному висновку не з'ясовувалися в повному обсязі питання, які мають значення для вирішення саме даної цивільної справи. Більш того, ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, звернув увагу на п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», в якому роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи, тобто для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а). наявність шкоди; б). протиправна поведінка заподіювача шкоди; в). причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г). вина. У вищевказаному висновку зазначено лише факт начебто порушення з боку ОСОБА_3 ПДРУ, але ж у висновку цієї ж експертизи вказано: невідповідність дій ОСОБА_3 вимогам п. 19.3 ПДР з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв'язку з настанням події ДТП. Таким чином, згідно навіть з цим висновком відсутня обов'язкова умова настання деліктної відповідальності - причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою.

Представник відповідача АТ «Просто-Страхування» у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

25.12.2011 р. на автодорозі Кременчук- Соснівка Мелітопольського району Запорізької області на 6 км ОСОБА_2 керував автомобілем RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, з бортовим причепом SCHWARZМULLER, державний реєстраційний номер НОМЕР_6. Зазначений бортовий причеп від'єднався від автомобіля та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем IVECO 120 EIS, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_4 Автомобілем IVECO 120 EIS керував ОСОБА_3

Право власності на бортовий причеп SCHW ARZМULLER, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, належить ОСОБА_1, що підтверджується технічним паспортом серії НОМЕР_8 (а.с. 5).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було спричинено майнову шкоду у розмірі 20260 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 02.01.2012 р. та актом виконаних робіт від 22.01.2012 р. N 124 (а.с. 7-8).

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 07.02.2013 р. скасовано постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 26.01.2012 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито. Зазначено, що достовірні докази про порушення ОСОБА_2 вимог п. 31.1 та п. 1.5 Правил дорожнього руху відсутні, оскільки не доведено, що від'єднання причепу від автомобіля відбулося саме з його вини.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду по адміністративній справі, яка набрала чинність, є обов'язковою для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи відносно якої винесена постанова суду.

Згідно з висновком комісійної авто-технічної експертизи від 08.01.2013 р. в діях водія ОСОБА_2, при заданому механізмові пригоди, до моменту руйнування причіпного пристрою причепу невідповідностей п. 1.5 Правил дорожнього руху не вбачається. Водій ОСОБА_3 з моменту засліплення не вжив заходів до зупинки автомобіля IVECO 120 EIS, тому його дії, при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п. 19.3 Правил дорожнього руху.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу IVECO 120 EIS, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, ОСОБА_4 застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування» згідно з полісом від 27.07.2011 р. N АА/5764396 за шкоду, заподіяну майну на суму 50000 грн. (а.с. 81).

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_4 27.12.2012 р. повідомив страхову компанію про настання страхового випадку (а.с. 162).

Згідно з п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» питання про відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування спричиненої йому моральної шкоди.

В ст. 1166 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У частині 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування страховиком здійснюється за зазначеним Законом відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Таким чином, в межах ліміту відповідальності страхова компанія має сплатити позивачу 20260 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що на користь позивача слід стягнути з АТ «Просто-Страхування» майнову шкоду в розмірі 20260 грн., судовий збір - 214,60 грн. та витрати на юридичну допомогу - 2000 грн., а в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3,10, 61, 212, 224 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, АТ «Просто-Страхування» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути АТ «Просто-Страхування» на користь ОСОБА_1 заподіяну майнову шкоду в розмірі 20260 грн., судовий збір в розмірі 214,60 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 2000 грн.

В позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: