Постанова № 38545843, 17.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 804/909/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача Щербана В.І., Харламова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми «ВВВ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна фірма «ВВВ» (далі - ТОВ КФ «ВВВ», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001932205 від 03.09.2013 року, винесене ДПІ у Кіровському районі про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ КФ «ВВВ» на 45 042,71 грн. за основним платежем та 11 260,67 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ КФ «ВВВ» відповідачем було складено акт перевірки № 37/225/19308025 від 15.07.2013 року, згідно висновку якого було встановлено порушення Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001932205 від 03.09.2013 року, з яким позивач не погоджується, вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідач порушив його права на отримання акту перевірки, прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням процедури. Також позивач зазначає, що акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», оскаржені в судовому порядку та скасовані, про що було відомо відповідачу при прийнятті наказу про проведення перевірки ТОВ КФ «ВВВ». Здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», підтверджуються податковими накладними, товарними накладними та платіжними дорученнями. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.02.2014 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду 17.02.2014 року надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності. Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач зазначає, що перевіркою встановлені ознаки фіктивності у постачальників ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», діяльність зазначених підприємств спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ КФ «ВВВ» з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Також, до перевірки позивачем не були надані товарно-траснпортні накладні. Опрації з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ КФ «ВВВ» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» ТОВ КФ «ВВВ». Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та законним.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ КФ «ВВВ» зареєстровано 22.01.1993 року, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Кіровському районі, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Кіровському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ КФ «ВВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період грудень 2011 року, березень 2012 року, ТОВ «Ферріт-Д» за період травень, червень, жовтень, листопад 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 15.07.2013 року складено акт № 37/225/19308025, в якому встановлено порушення:

- ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями; не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ КФ «ВВВ» по ланцюгу постачання з постачальниками - ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д»;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 9200,11 грн., за березень 2012 року у сумі 2646,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 22 556,20 грн., за листопад 2012 року у сумі 4500,00 грн., за червень 2012 року у сумі 6141,00 грн.

03.09.2013 року ДПІ у Кіровському районі на підставі акту №37/225/19308025 від 15.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001932205, яким згідно з п.54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 45 042,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11 260,67 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0001932205 від 03.09.2013 року до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.10.2013 року № 14006/6/99-99-10-01-15 залишено без розгляду та повернуто скаргу ТОВ КФ «ВВВ».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КФ «ВВВ» здійснює діяльність з виробництва будівельних металевих виробів, ізольованого проводу та кабелю, монтажу і установлення апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, електромонтажних робіт, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу.

Судом встановлено, що 12.12.2011 року між ТОВ КФ «ВВВ» (покупець) та ТОВ «Ривс» (постачальник) було укладено договір № 01/12 поставки товару - будівельних матеріалів, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за ціною згідно специфікації до договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у грудні 2011 року та у березні 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії накладних, податкових накладних та платіжних доручень.

Отриманий від ТОВ «Ривс» товар:

- реалізовано ДП «КБ «Південне» на підставі договорів поставки № 10/01 від 21.01.2010 року, № 11/17 від 14.11.2011 року та № 11/22 від 22.11.2011 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями акту приймання виконаних робіт, накладних, довіреностей на отримання товару та податкових накладних;

- використано під час проведення будівельних робіт ТОВ «Інжинірингова компанія КС» на підставі договору № 03/1 від 12.03.2012 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями акту приймання виконаних будівельних робіт,

Між ТОВ КФ «ВВВ» (покупець) та ТОВ «Ферріт-Д» (постачальник) було укладено договори від 17.05.2012 року № 01/05 та від 18.10.2012 року № 01/10 поставки товару - будівельних матеріалів, згідно п. 1.1 яких постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за ціною згідно специфікації до договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Підтвердженням факту виконання договорів поставки товару у травні та червні 2012 року та у жовтні та листопаді 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії накладних, податкових накладних, специфікацій та платіжних доручень.

Отриманий від ТОВ «Ферріт-Д» товар:

- реалізовано ДП «КБ «Південне» на підставі договорів поставки № 12/11 від 07.05.2012 року та № 11/22 від 22.11.2011 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями акту приймання виконаних робіт, накладних, довіреностей на отримання товару та податкових накладних;

- використано під час виконання будівельного підряду ТОВ НПК «Практика» на підставі договорів № 10-10/2012 від 10.10.2012 року та № 11-10/2012 від 11.10.2012 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актами здачі-приймання виконаних робіт.

Висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» зроблено відповідачем на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс»…» та акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д»…».

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ КФ «ВВВ» (покупець) та ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д» (постачальники) оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки позивачу товару виконані сторонами в повному обсязі; ТОВ КФ «ВВВ» реалізовано підприємству-покупцю ДП «КБ «Південне» та використано під час проведення будівельних робіт за договорами будівельного підряду ТОВ «Інжинірингова компанія КС» та ТОВ НПК «Практика» .

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не доведено безтоварність операцій з поставки ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» до ТОВ КФ «ВВВ» будівельних матеріалів, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс»…» та № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д»…», оскільки вони не спростовує дійсність укладених між ТОВ КФ «ВВВ» та ТОВ «Ривс» і ТОВ «Ферріт-Д» правочинів щодо поставки товарів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі № 804/1263/13-а встановлена протиправність дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по формуванню результатів документальної позапланової перевірки в акті № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року та зобов'язано відновити показники податкової звітності, відкориговані на підставі акту № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року змінено в частині: закрито провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по формуванню в акті перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ферріт-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року; в іншій частині постанову залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року по справі № 804/1873/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21.12.2012 року № 7211/224/34914473. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року залишено без змін.

Таким чином, на час розгляду цієї справи наявні постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року по справі № 804/1263/13-а та постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року по справі № 804/1873/13-а, що набрала законної сили, якими встановлена помилковість тверджень ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям у ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», з огляду на що, посилання представника відповідача на зазначені акти не є належним засобом доказування.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам.

Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» були зареєстровані платниками ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ КФ «ВВВ» по операціях з придбання товару від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2013 року № 0001932205 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 210 від 20.12.2013 року в сумі 172,05 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2013 року № 0001932205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми «ВВВ» судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 лютого 2014 року.

Суддя М.В. Бондар