Постанова № 38545815, 05.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р. Справа № 804/13687/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представника позивача Стифурака С.В,

представника відповідача Фініченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніс» (далі - ТОВ «Юніс», позивач) звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000862201 від 05.06.2013 року, № 0000852201 від 05.06.2013 року та № 0002182201 від 09.09.2013 року, які винесені Нікопольською ОДПІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Юніс» відповідачем було складено акт перевірки № 1137/221/24429966 від 08.04.2013 року, згідно якого встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334-ВР (далі - Закон № 334), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 (далі - Закон № 168) та Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000862201 від 05.06.2013 року, № 0000852201 від 05.06.2013 року та № 0002182201 від 09.09.2013 року, з яким позивач не погоджується на підставі наступного. Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є відсутність у ТОВ «Юніс» товарно-транспортних накладних та помилки при складанні первинних документів. Здійснення ТОВ «Юніс» господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які оформлені відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996). Обов'язковість складання товарно-транспортної накладної не передбачена правилами податкового обліку, як документа, що підтверджує факт використання товарно-матеріальних цінностей. Відсутність у ТОВ «Юніс» належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не може бути підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення проти адміністративного позову з наступним обґрунтуванням. ТОВ «Юніс» у періоді, що перевірявся, здійснювало взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками: ПП «Вікторіал», ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», ТОВ «Пірена», ТОВ «Факторинг-Іст». Для проведення документальної перевірки не надані товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують транспортування (переміщення) товару від продавця на адресу покупця - ТОВ «Юніс». За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. З урахуванням викладеного та аналізу даних, віднесених ТОВ «Юніс» до складу витрат та податкового кредиту протягом 2010-2012 років, за операціями з придбання товарів (послуг) від вказаних контрагентів, Нікопольська ОДПІ дійшла висновків про заниження ТОВ «Юніс» податку на прибуток у розмірі 1 023 416,00 грн. та податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 755 043 грн., за рахунок здійснення операцій, які не спрямовані на реальне правових наслідків. Таким чином, відповідач вважає, що винесені Нікопольською ОДПІ податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Юніс» зареєстровано 17.09.1996 року виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, перебуває на обліку платників податків у Нікопольській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Нікопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки відповідачем 08.04.2013 року складено акт № 1137/221/24429966, в якому встановлені, зокрема, наступні порушення:

- п. 4.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 023 416 грн., у т.ч.: за І квартал 2010 року на суму 145 636 грн., за І півріччя 2010 року на суму 172 155 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 293 636 грн., за 2010 рік на суму 901 212 грн., за І квартал 2011 року на суму 39 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 122 165 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 122 165 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ в період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 755 043 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 121 833 грн., за жовтень 2010 року в сумі 61 915 грн., за листопад 2010 року в сумі 24 977 грн., за грудень 2010 року в сумі 440 118 грн., за вересень 2011 року в сумі 106 200 грн.

05.06.2013 року Нікопольською ОДПІ на підставі акту № 1137/221/24429966 від 08.04.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000852201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 1 023 416,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 225 304,00 грн.;

- № 0000862201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до ст. 102, п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 755 043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 188 760,75 грн.

Позивачем були оскаржені прийняті податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 27.08.2013 року № 2058/10/04-36-10-04-09 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 05.06.2013 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000852201 від 05.06.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182 045,00 грн.

09.09.2013 року Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від № 0002182201, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 877 780 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 188 895 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0000862201 від 05.06.2013 року, № 0000852201 від 05.06.2013 року були оскаржені позивачем до Міністерства доходів і зборів України, рішенням якого про результати повторної скарги від 30.09.2013 року № 12164/6/99-99-10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні з'ясовано, що спірні правовідносини виникли внаслідок виявлення порушень, допущених ТОВ «Юніс» по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками: ПП «Вікторіал», ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», ТОВ «Пірена», ТОВ «Факторинг-Іст».

Для розгляду і вирішення справи судом витребувано від представників сторін первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з поставки позивачу від зазначених контрагентів товарів (послуг) та подальшого руху (використання) отриманих товарів (послуг).

Судом досліджено долучені до матеріалів справи копії первинних документі позивача по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, з яких вбачається наступне.

04.11.2009 року між ТОВ «Юніс» (покупець) та ПП «Вікторіал» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 04/11 (а.с.143 т.1). У відповідності п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити трубну продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її згідно первинної документації (видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних). На підтвердження виконання договору суду були надані лише копії податкових накладних, виписаних ПП «Вікторіал» в період з 05.10.2009 року по 29.01.2010 року, в номенклатурі поставки яких міститься посилання щодо поставки труб різного діаметру (а.с.1-12 т.2).

З акту перевірки позивача вбачається (а.с.14-15 т.1), що ПП «Вікторіал» припинено 06.09.2010 року.

10.08.2005 року між ТОВ «Юніс» (замовник) та ДП „НИТИ", правонаступником якого є ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (виконавець) було укладено договір № 10-08/05, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання послуг з сортування металопрокату (а.с.137-141 т.1). На підтвердження здійснення господарських операцій суду були надані акти виконаних робіт з переробки труб різного діаметру та марки сталі, складених в період з 27.01.2009 року по 03.08.2010 року (а.с.13-15, 20-21, 26-27, 31-32, 34-35, 37-38, 43-44 т.2). Частина зазначених актів складена до періоду перевірки, в межах якого встановлені порушення. Акти виконаних робіт містять посилання на договори №1 від 29.03.2010 року, №23 від 24.05.2005 року, які не були надані ні до перевірки ні до суду. Акти виконаних робіт містять лише посилання на „передел" та зазначення виду трубної продукції. З актів не вбачається яким чином здійснювалась переробка трубної продукції та її транспортування. В частині зазначених актів відсутні печатки та підписи виконавця робіт ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб». Також, судом досліджені копії податкових накладних, виписаних ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» в період з 21.01.2009 року по 23.06.2010 року (а.с.16-19, 22-24, 28-30, 33, 36, 39-40, 42 т.2), частина яких не стосується спірного періоду.

З акту перевірки позивача вбачається (а.с.16 т.1), що щодо ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» 13.07.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство.

01.09.2010 року та 01.12.2010 року між ТОВ «Юніс» (покупець) та ТОВ «Пірена» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу на орієнтовну загальну вартість 8 млн. грн. (а.с.133-134 т.1). У відповідності п. 1.1 договорів продавець зобов'язується поставити продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її згідно первинної документації (видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур). На підтвердження виконання договорів суду надано лише копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Пірена» в період з 14.10.2010 року по 28.12.2010 року (а.с.46-50 т.2). В усіх податкових накладних не зазначено прізвище та посаду особи, якою підписано податкові накладні. В частині податкових накладних від 14.10.2010 року, 15.10.2010 року, 19.10.2012 року, 25.10.2010 року, 29.11.2010 року підпис особи, яка склала податкову накладну не скріплений печаткою ТОВ «Пірена». В номенклатурі поставки податкових накладних міститься посилання щодо поставки труб різного діаметру.

З акту перевірки позивача вбачається (а.с.19 т.1), що ТОВ «Пірена» припинено 25.10.2011 року.

01.07.2010 року між ТОВ «Юніс» (покупець) та ТОВ «Енерго Інвест Холдинг» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.144 т.1). У відповідності п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити трубну продукцію, а покупець - прийняти та оплатити його згідно первинної документації (видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних). Пунктом 4.2. договору визначено орієнтовну вартість договору - 5 млн. грн. На підтвердження виконання договору суду надано копії податкових накладних від 02.08.2010 року та від 17.08.2010 року, рахунку-фактура від 02.08.2010 року, видаткової накладної від 02.08.2010 року щодо поставки труб з різними характеристиками на загальну суму 359997,85 грн., в якій відсутній ПІБ, посада особи, що відповідала за здійснення господарської операції від ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», відсутні підпис, ПІБ, посада особи, що прийняла товар та печатка ТОВ «Юніс» (а.с.52-55 т.2).

З акту перевірки позивача вбачається (а.с.18 т.1), що ТОВ «Енерго Інвест Холдинг» припинено 03.01.2012 року.

Як встановлено в судовому засіданні, між ТОВ «Юніс» (замовник) та ТОВ «Факторинг Іст» (виконавець) було в усній формі укладено договір купівлі-продажу товарів.

З акту перевірки позивача вбачається (а.с.29 т.1), що ТОВ «Факторинг Іст» припинено 14.02.2013 року.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В обґрунтування факту транспортування товару ТОВ «Юніс», представником позивача надано до суду копії договорів оренди автотранспортних засобів від 04.01.2010 року та 04.01.2011 року, укладених між ТОВ «Юніс» та ТОВ «Капитолій» (а.с.102-103 т.1). Проте, жодних доказів того, що орендовані автомобілі, здійснювали фактичне перевезення труб за вищезазначеними договорами суду не надано.

На підтвердження факту подальшого руху придбаного ТОВ «Юніс» товару, представником позивача надано суду копії договору купівлі-продажу №16-1116 від 07.09.2011 року з ПАТ «Лісічанська нафтова інвестиційна компанія» (а.с.110-113 т.1) та договору комісії №1 від 03.01.2009 року з ТОВ «Раритет» (а.с.118 т.1).

За умовами договору купівлі-продажу №16-1116 від 07.09.2011 року, укладеного позивачем з ПАТ «Лісічанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «Юніс» (продавець) зобов'язується передати у власність ПАТ «Лісічанська нафтова інвестиційна компанія» (покупець) товар (труба 20х2х6000 ст.12х18н10т) кількістю 18 тн на загальну суму 2293200,07 грн., в т.ч. ПДВ 20%. На підтвердження виконання зазначеного договору суду надано копії видаткової накладної, податкової накладної та товарно-транспортної накладної від 07.09.2011 року (а.с.114-116 т.1). Суд критично оцінює досліджену копію товарно-транспортної накладної, оскільки вона не містить жодних підписів та печатки автопідприємства про прийняття вантажу до перевезення, інформації про фактичне місце навантаження товару, не містить жодних підписів та печатки вантажоодержувача про одержання вантажу.

За умовами договору комісії №1 від 03.01.2009 року (а.с.118 т.1), укладеного позивачем з ТОВ «Раритет», ТОВ «Раритет» (комісіонер) зобов'язується за дорученням ТОВ «Юніс» (комітент) реалізувати товар (труби ф25х2х6000 ст. 12х18н10т, 25х2х6000мм. ст10-20) загальною вагою 14,92 тн. На підтвердження виконання зазначеного договору суду надано копії видаткової накладної та товарно-транспортної накладної від 19.08.2010 року (а.с.119-120 т.1). Суд критично оцінює досліджену копію товарно-транспортної накладної, оскільки вона не містить жодних підписів та печатки автопідприємства про прийняття вантажу до перевезення, інформації про фактичне місце навантаження товару, не містить жодних підписів та печатки вантажоодержувача про одержання вантажу.

Досліджені документи засвідчили про реалізацію позивачем одноразово 07.09.2011 року ПАТ «Лісічанська нафтова інвестиційна компанія» партії одного виду труб, та одноразово про передачу на комісію 19.08.2010 року ТОВ «Раритет» двох найменувань продукції, проте від спірних контрагентів ТОВ «Юніс» отримувало трубну продукцію різного діаметру та якості в різні періоди. Доказів фактичного транспортування трубної продукції від ПП «Вікторіал», ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», ТОВ «Пірена», ТОВ «Факторинг-Іст» позивачу та доказів фактичного зберігання позивачем отриманої продукції суду надано не було.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону № 334, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України, який діє з 01.01.2011 р., об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, який діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р., передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій між ТОВ «Юніс» та ПП «Вікторіал», ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», ТОВ «Пірена», ТОВ «Факторинг-Іст», на виконання яких вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ «Юніс» по взаємовідносинам з ПП «Вікторіал», ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», ТОВ «Енерго Інвест Холдинг», ТОВ «Пірена», ТОВ «Факторинг-Іст» фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

З огляду на зазначене, в ході розгляду справи підтверджене безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період, що виключає обгрунтованість позовних вимог.

Отже, в задоволенні позову належить відмовити.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, згідно ст. 94 КАС України сплачений судовий збір не підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 лютого 2014 року.

Суддя М.В. Бондар