Ухвала суду № 38545435, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 9104/131135/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представника відповідача: Чубак Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мієр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року у справі № 2а-1817/12/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мієр» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2012 року Приватне підприємство «Мієр» (далі - ПП «Мієр») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2012 року № 0000522321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 55 512, 92 грн., в тому числі основний платіж - 44410, 34 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11 102, 58 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог ТзОВ «Маріо».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Мієр» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про фіктивність господарських операцій позивача з контрагентом ПП «МКП -Сервіс» спростовується наявними первинними документами, а відтак рішення податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційним судом в порядку передбаченому ст.55 КАС України проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію в Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Апелянт будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі його представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Мієр» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «МКМ- Сервіс» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку, вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що полягало в завищенні ПП «Мієр» податкового кредиту по операціях з ПП «МКМ- Сервіс» за жовтень 2010 року в сумі 14755,22 грн., та що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 29655,12 грн., за листопад 2010 року в сумі 14 755,22 грн.; порушено ч.1 ст.ст. 203, 215, п.1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Мієр» з ПП «МКМ- Сервіс».

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 13.02.2012 року № 396/23-209/13823275.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Галицькому районі м. Львова 22.02.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000522321, яким ТзОВ «Мієр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 55512, 92 грн., з них основний платіж 44410,34 грн., штрафні (фінансові) санкції 11102, 58 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Як вірно встановлено судом першої інстанції ПП «Мієр» відобразило у складі податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з придбаного товару у ПП «МКМ-Сервіс» за жовтень 2010 року в сумі 29655,12 грн., за листопад 2010 року в сумі 14755,22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт доводить реальність здійснення господарських операцій з ПП «МКП-Сервіс» наявністю первинних документів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання, оскільки в даному випадку в податковій накладній не зазначено цивільно-правового договору з відповідною датою та номером.

Разом з тим позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт замовлення товару відповідно до договору, яка саме особа отримувала товар, не надано доказів на підтвердження використання отриманого позивачем товару в подальшій його господарській діяльності.

Крім цього апелянт зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а-9577/11/1370 визнано протиправними дії ДПІ в Галицькому районі м. Львова, що полягають у викладенні в акті перевірки від 23.06.2011 року незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «МКП -Сервіс» та його контрагентами, в даному числі і з ПП «Мієр».

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки, в подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року по справі № 2924/12/9104 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а-9577/11/1370 та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову ПП «МКП-Сервіс» про визнання протиправними дій ДПІ в Галицькому районі м. Львова, що полягають у викладенні в акті перевірки від 23.06.2011 року незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «МКП -Сервіс» та його контрагентами.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту ПП «Мієр» є обґрунтованим, оскільки обставини реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ПП «Мієр» суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ПП «Мієр» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мієр» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року у справі № 2а-1817/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст постанови складений 30.04.2014 року.