Постанова № 38545233, 22.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1067/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представника позивача - Москаленко І.О.

представника відповідача - Шапаренко Д.С., Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача про заниження єдиного податку та податку на доходи фізичних осіб зроблені без урахування наявних у товариства первинних документів бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 170.9.1, п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.341 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 та п. 291.5 ст. 295 Податкового кодексу України, п. 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" .

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" 26.04.2011 зареєстровано, як юридична особа Полтавським міським управлінням від 26.04.2011 за № 15881020000009868. Позивач з 27.04.2011 перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава за № 70085 та перебуває в стані переходу до іншої ДПІ, а саме до Стаханівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

В період з 13.01.2014 по 17.01.2014 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Схід плюс Захід" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.04.2011 по 30.06.2013.

Результати перевірки оформлені актом № 355/16-01-22-07-13/37667318 від 24.01.2014, яким зафіксовано абз. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", п. 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998, п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, п. 293.5 ст. 293 Податкового кодексу України, що призвело до завищення єдиного податку на суму 252 909,00 грн., п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно з затримкою на 1 календарний день сплачено податкове зобов'язання, зазначене платником податків у податковій декларації з єдиного податку за 2012 рік в сумі 46 075,18 грн. та п.п. 164.1 ст. 164, п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в загальному розмірі 344 334,06 грн.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0005981702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в сумі 601 285,00 грн. та № 0000182310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб 316 136,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк встановлено пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України.

Підпунктом 170.9.1 вказаної статті встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктами 7.39 та 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Згідно з пунктом 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 845 від 24 грудня 2013 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за N 104/24881 звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Пунктом 3 цього Порядку якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

До суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків у межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти, та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Аналогічні положення містились в Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженому Наказом ДПА України № 996 від 23 грудня 2010 року зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за N 44/18782, який був чинний до січня 2012 року та в Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 року за N 2185/22497 чинного до лютого 2014 року.

Судом встановлено, що надані позивачем Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт не відповідають вимогам вказаних Порядків, а саме відсутня дата затвердження звіту, не можливо ідентифікувати підзвітну особу, яка склала звіт, оскільки не зазначено її прізвище, ім'я та по батькові, не вказано кількість документів, що додаються до звіту на підтвердження понесених витрат.

Підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Також позивачем до суду не було надано наказів на відрядження, посвідчень про відрядження та оприбуткування товарів придбаних за рахунок коштів виданих під звіт.

Крім того, позивачем суду не надано доказів того де проживали працівники товариства під час перебування у відрядженні на протязі декількох днів.

Рахунки-фактури у відповідності до вимог статті 70 КАС України не можуть вважатися належними доказами, оскільки з їх змісту не можливо встановити, хто і коли їх видав та на оплату яких послуг.

В порушення п.п. 164.1 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України позивачем не було утримано податок на доходи фізичних осіб із сум, одержаних працівником з розрахункового рахунку підприємства, використання яких не підтверджено будь-якими документами.

В судовому засіданні встановлено, що працівникам підприємства було видано готівкові кошти в загальному розмірі 2 936 978,38 грн. у той час як до каси підприємства було повернуто кошти в сумі 2 586 782,78 грн.

Згідно пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п. 167.1 статті 167 вказаного Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 344 334,93 грн.

Судом встановлено та не заперечується позивачем по справі, що ТОВ "Схід плюс Захід" здійснює діяльність про залученню грошових коштів фізичних осіб - громадян та наданню позик за програмою діяльності "Голд Фінанс".

Згідно вказаної програми учасник як споживач послуги спочатку повинен сплачувати на рахунок Адміністратора грошові кошти. Після отримання дозволу Адміністратора, споживач послуги зможе отримати у позику заявлену суму грошових коштів чи товар.

При цьому споживач вносить плату Адміністратору не за отримання товару або послуг, а фактично за можливість отримання права на покупку товару, яке надається не за рахунок Адміністратора, а за рахунок притягнення інших споживачів та їх грошових коштів до такої самої схеми, право отримання товару Учасником залежить від розміру фонду та внесків грошових коштів іншими учасниками програми "Голд Фінанси".

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державі, регулювання ринків фінансових послуг", фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток. Дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини 1 цього Закону.

Пунктом 5 частини статті 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивач надавав фінансові послуги пов'язані із прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб.

Водночас відповідно до статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Отже, ТОВ "Схід плюс Захід" здійснювало операції з "діяльності по залученню грошових коштів фізичних осіб - громадян та наданню позик", які відносять до діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до абзацу 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність із надання фінансових послуг.

В порушення вимог пункту 7 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України ТОВ "Схід плюс Захід" в період з 29 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, оскільки дія Указу не поширюється у тому числі на довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи та в період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року, оскільки не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у тому числі у сфері фінансового посередництва.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг": 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій впорядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ "Схід плюс Захід" здійснювало діяльність фінансової установи, але без дотримання вимог статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме без включення до Державного реєстру фінансових установ.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач не внесений до Державного реєстру фінансових установ, не має статусу фінансової установи, ліцензії та дозволу на право надання фінансових послуг.

Про відсутність у позивача статусу фінансової установи та відповідної ліцензії свідчить постанова про накладення штрафу за правопорушення, вчиненні на ринку фінансових послуг № 39/16/04-АП від 23 вересня 2013 року винесена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Фактичним доходом позивача від укладання договорів по залученню коштів з фізичними особами є реєстраційний платіж, адміністративний платіж та адміністративні витрати, які сплачувались клієнтом на користь Адміністратора.

Абзацом 3 пункту 293.5 статі 293 Податкового кодексу України встановлено, що ставки єдиного податку для платників четвертої та шостої груп встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті зокрема: до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Отже, у зв'язку з отриманням доходу від здійснення діяльності, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування позивач мав сплачувати єдиний податок за ставкою 10%, а не 5%.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем суми єдиного податку до сплати в бюджет в сумі 252 909,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено кошти в сумі 4872,00 грн.

Ухвалою суду від 24 березня 2014 року позивачу було повернуто надміру сплачені кошти в розмірі 4 383,80 грн., таким чином, позивач має сплатити 90 % недоплаченої суми, що становить 4 383,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" (код ЄДРПОУ 37667318) недоплачену суму судового збору в розмірі 4 383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2014 року.

Суддя С.С. Бойко