Рішення № 38542709, 28.04.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/1693/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.

при секретарі - Шияновській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та просила суд визнати недійсним Договір поруки № 183958 від 28 лютого 2008 року укладений між нею та ПАТ УкрСиббанк».

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, 28 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11307443000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 473 000 доларів США. Зазначене зобов'язання було забезпечене договором поруки № 183958 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк». Позивачка наполягає на тому, що не підписувала вказану угоду поруки, тому звернулася до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 який діяв на підставі довіреності, повністю підтримали вимоги та просила суд її задовольнити з підстав викладених у позові. Представник підтвердив, що по обставинам підроблення підпису у договору поруки від імені ОСОБА_1 остання звернулася з заявою до правоохоронних органів, поки триває кримінальне провадження.

Представник відповідача, Шкура Р.І., який діяв на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог та зазначив, що позивачка безпідставно намагається ухилитися від виконання умов договору поруки, підтни для визнання договору останньою не доведені.

Суд вислухавши пояснення позивачки та її представника, пояснення представника відповідача, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним Договору поруки слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11307443000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 . 473 000 доларів США.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір поруки № 183958 від 28 лютого 2008 року (а.с.4). Позивач наполягає, що не підписувала спірний договір та з цих підстав вказує на його недійсність.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2013 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання стосовного належності позивачці підпису в договорі поруки.

Згідно Висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4937/02 від 13 листопада 2013р. було встановлено, що вирішити питання, чи виконанні підписи від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу договорі поруки № 183958 від 28 лютого 2008 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 самою ОСОБА_1 або іншою особою (особами), не виявилося можливим.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.1, 3, 4ст.60 ЦПК України).

Стороні позивача були роз'яснені положення ст. 10 ЦПК України, та суд вказує, що представником позивача заявлено, що додаткові докази по справі відсутні, заяв та клопотань щодо збору додаткових доказів від сторін не надходило.

Загальні підстави визнання договору недійсним та застосування правових наслідків визнання його недійсним передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України,правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закон; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 638 ЦК України, вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), що встановлено ч.2 ст. 207 ЦК України.

Також відповідно до ст. 546 ЦК України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 ЦК України, передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання. В зазначеній статті також говориться, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, з урахування висновку судової експертизи та інших доказів по справі, суд виходячи з засад призумпції правомірності правочину доходить висновку, що між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір поруки та підстави для визнання його недійсним позивачем не доведені. При цьому, суд вказує, що належним доказом по справі укладення спірного договору поруки є оригінал цього договору, який зберігався у банку та був наданий на експертизу, в свою чергу у суду не має підстав для визнання належним та допустимим доказом ксерокопію цього договору, що надана позивачем. Звідси суд визнає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 15, 60, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 207, 208, 215, 546, 547, 638 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору поруки № 183958 від 28 лютого 2008 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копію цього рішення.

Суддя А.В. Науменко

28.04.2014