Постанова № 38540277, 25.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 р. Справа №805/2177/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 годин 29 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участю секретаря судового засідання Зикун Ю.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення безпідставно сплаченого єдиного соціального внеску в сумі 11145,67 гривень,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2014 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення безпідставно сплаченого єдиного соціального внеску в сумі 11145,67 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у поверненні безпідставно сплаченого єдиного соціального внеску за період серпня 2011 року по лютий 2014 року, оскільки позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує пенсію за віком. З посиланням на статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути з нього безпідставно сплачений єдиний соціальний внесок в сумі 11145,67 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснив, що нього безпідставно сплачений єдиний соціальний внесок має бути стягнутий за нормами Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Представник відповідача у судове засіданні не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Надав письмові заперечення в яких вказував на те, що позивач є платником єдиного соціального внеску, а тому відсутні підстави для повернення коштів.

Представник третьої особа у судове засідання не прибув, надав письмові пояснення, в яких вказував на те, що органи державного казначейства не контролюють сплату єдиного соціального внеску.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14 листопада 2007 року ОСОБА_2 була призначена пільгова пенсія за віком згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 10, 85).

19 грудня 2005 року ОСОБА_2 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (а.с. 13).

ФОП ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 16).

В період з серпня 2011 року по лютий 2014 року позивач сплатив єдиний соціальний внесок в загальній сумі 11145,67 гривень (а.с. 28-66).

21 січня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення сплаченого єдиного соціального внеску за період з 1 серпня 2011 року у зв'язку із тим, що є пенсіонером (а.с. 127).

30 січня 2014 року відповідач листом за №1612/3/05-16-17-02-13-6 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення сплачених коштів.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно преамбули Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) цей закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 органи доходів і зборів це центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно пунктів 6.3, 6.4 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, яка формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Таким чином, відповідач є органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

В той же час, положення статті 25 Закону №2464 поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно статті 1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону 1788-ХІІ трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 12 Закону 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно статті 13 Закону 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, та отримує пенсію за віком, а договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідачем не укладав.

Суд не враховує доводи відповідача про те, що позивач буде звільнений від сплати за себе єдиного внеску після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 визначено, що від сплати єдиного внеску звільнені фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови що вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, позивач не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок.

9 вересня 2013 року наказом Міністерства доходів та зборів України №450 був затверджений «Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів», якій діє в редакції наказу Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №12.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку повернення коштів здійснюється у випадках:

надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів (далі - кошти) на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719;

помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів.

До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону.

Повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що структурний підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, одержавши від платника заяву, у строк не більше п'яти робочих днів проводить перевірку викладених у ній даних та у разі необхідності вимагає від платника та його посадових осіб надання додаткових документів, інформації та пояснень.

У разі відмови в задоволенні заяви, платнику єдиного внеску структурним підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається (надсилається) повідомлення за підписом посадової особи органу доходів і зборів із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви, заява з відміткою про підтвердження повернення надміру або помилково сплачених коштів структурного підрозділу органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передається до координаційно-моніторингового підрозділу для підготовки висновку.

Відповідно до пункту 7 Порядку координаційно-моніторинговий підрозділ органу доходів і зборів у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою структурного підрозділу органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, про підтвердження повернення надміру або помилково сплачених коштів, на підставі даних інтегрованих карток платників готує висновки за формою, наведеною у додатку 1, та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - Реєстр висновків) за формою, наведеною у додатку 2. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою, наведеною у додатку 3, та протягом одного робочого дня від дати реєстрації передаються до підрозділів фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів згідно з Реєстром висновків для підготовки розрахункових документів.

Оскільки, як зазначалося раніше, позивач не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, відповідач мав надати висновок про повернення йому помилково сплачених коштів.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо повернення помилково спаленого єдиного соціального внеску протиправною підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача помилково спаленого єдиного соціального внеску суд виходив з наступного.

19 вересня 2013 року наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України №493/815 було затверджено «Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно Положення територіальні органи Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719, засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.

З наведеного вбачається, що для стягнення помилково сплачених коштів з відповідача відсутні правові підстави.

Разом з тим, відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та повноважень суду виходити за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін (стаття 11 КАС України) суд приходить до висновку, що слід прийняти постанову, яка б зобов'язала відповідача повернути позивачу помилково сплачені кошти. Така постанова буде гарантувати дотримання і захист прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо не повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по лютий 2014 року.

Зобов'язати Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) помилково сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по лютий 2014 року в сумі 11145 (одинадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 67 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 квітня 2014 року.

Постанова в повному обсязі складена 30 квітня 2014 року.

Копію постанови в повному обсязі сторони можуть отримати 5 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.