Рішення № 38539772, 30.04.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/8830/2012

Провадження № 2/520/3132/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.

секретарі судового засідання - Непомнющий М.М., Хіхлуха О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за об'єднаними позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинної добудови та позовними вимогами Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкту до попереднього стану,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року через Київський районний суд м. Одеси ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2, в якому просив «снести самовольную пристройку, возведенную ОСОБА_2»

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2012 року (головуючий суддя - Брайловська А.І.) відкрите провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про зобов'язання знести самовільно зведену будівлю» та справа призначена до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Під час попереднього судового засідання було встановлено, що 26 липня 2012 року Виконавчий комітет Одеської міської ради пред'явив позов до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкта у попередній стан. Провадження № 2/1512/6175/2012 у справі № 1512/10230/2012 за вищевказаним позовом відкрите 15 серпня 2012 року ухвалою судді Васильків О.В.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2012 року по цивільній справі № 1512/10230/2012 за заявою представника ОСОБА_2 справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкта до первісного стану передано судді Брайловській А.І. для об'єднання в одне провадження зі справою № 1512/8830/2012.

31 жовтня 2012 року ухвалою суду по цивільній справі № 1512/8830/20 цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкта до попереднього стану (1512/10230/2012) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зобов'язання знести самовільно зведену будівлю» (1512/8830/2012) - об'єднано в одне провадження.

Розгляд цивільної справи № 1512/8830/2012 судом першої інстанції завершено 22 січня 2013 року ухваленням рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зобов'язання знести самовільно зведену будівлю» та позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкту у первісний стан.

Рішенням суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зобов'язання знести самовільно зведену будівлю» та позов Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкту у первісний стан задоволено повністю, зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти та власними силами знести самочинно побудовану будівлю, за адресою: АДРЕСА_1.

Представник ОСОБА_2 зазначене рішення оскаржив в апеляційному порядку. За результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання знести самовільно зведену будівлю та за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2 третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкту у первісний стан, апеляційний суд Одеської області ухвалою від 06 серпня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 - відхилив, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2013 р. - залишив без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, розгляд якої завершився 11 грудня 2013 року постановленням ухвали колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2013 року та ухвалу колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03 лютого 2014 року, цивільна справа № 1512/8830/2012 надійшла до Київського районного суду м. Одеси за супровідним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-37926 св 13 та 06 лютого 2014 року передана суді.

Ухвалою від 07.02.2014 р. справу № 1512/8830/2012 прийнято на новий розгляд та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивачі під час нового розгляду справи позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовних заявах, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача під час нового розгляду справи проти позовів заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позовні заяви.

Представник третьої особи просив суд задовольнити позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради, посилаючись на грубе порушення законодавства з боку відповідача.

Заслухавши думки сторін по справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 25.09.1951 року № 1035 «Об отводе земельных участков под индивидуальное жилое строительство» земельну ділянку площею 0,0570 га по АДРЕСА_1 було відведено під індивідуальне жиле будівництво.

На підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 1974 року, р. № 2-6250, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 є власником ? частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з одноповерхової кам'яної житлової будівлі, надвірних споруд та розташований на земельній ділянці площею 571 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 1979 року, р. № 1-8062, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 є власником іншої ? частини зазначеного будинку.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.10.2012 р. по справі № 1512/2-2291/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, виділ частки домоволодіння в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, визначено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 571 кв.м., виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 339,4 кв. м., в користування ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 231,6 кв.м., відповідно до плану розподілу земельної ділянки (додаток № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 295 від 04 листопада 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з актом обстеження від 01.06.2010 р. та як встановлено Ухвалою ВССУ від 11.12.2013 р. ОСОБА_2 здійснив прибудову до своєї частини будинку без відповідного дозволу.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що прибудова до частини будинку відповідача була обумовлена вимогами ДБН В.2.2.- 15-2005 п. 2.22; 2.23; 5.13, якими вимагається наявність наступних приміщень - кухня, передпокій, санвузли, коридори, вбудовані комори, антресолі, літні кухні тощо.

В підтвердження зазначених доводів представник відповідача послався на висновок № 295 від 04.11.2010 р. судової будівельно-технічної експертизи, яка проводилась в рамках розгляду цивільної справи № 1512/2-4361/2010 (1512/2-2291/11) та висновок № 005/2013 від 08.04.2013 р. будівельно-технічного експертного дослідження, який було проведено за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Згідно висновку № 295 від 04.11.2010 р. судової будівельно-технічної експертизи прибудова у складі: дитячої кімнати, ванної, туалету і кухні до частини житлового будинку, що належить ОСОБА_2 відповідно до вимог ДБН В.2.2. - 15-2005 п. 2.22; 2.23; 5.13 є технічно обґрунтованою та зазначено, що належна ОСОБА_2 квартира № 2 в сукупності з прибудовою утворює повноцінну квартиру, відповідну чинним вимогам, що пред'являються до сучасного житла.

У висновку № 005/2013 від 08.04.2013 р. будівельно-технічного експертного дослідження також вказано, що демонтаж прибудови неможливий без погіршення технічного стану частини житлового будинку, належної ОСОБА_2

В пункті 5 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» (далі - Постанова Пленуму ВССУ № 6) роз'яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Отже, за позовом громадянина, рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок вчинення самовільного будівництва ОСОБА_2 були порушені його права щодо користування та розпорядження належної йому частини будинку, проте жодних доказів в підтвердження таких обставин суду не надав.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що належній йому частині будинку діями відповідача завдано суттєвої шкоди, але позовні вимоги стосовно відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 не заявлені, з окремим позовом до відповідача з цього приводу він не звертався.

Стаття 57 ЦПК України доказами у справі визначає будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивача покладено обов'язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ № 6, встановлено, що вимога про знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно із абз.абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму ВССУ № 6, у необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва.

Судом у судовому засіданні ОСОБА_1 відповідне право на призначення експертизи роз'яснено, однак таким правом позивач не скористався.

Крім того, суд враховує, що позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами по справі відсутність можливості проведення перебудови самочинно збудованого об'єкту, що, відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України, є необхідною передумовою для вирішення питання про знесення самочинної забудови.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку із недоведеністю позивачем тих обставин, що самочинне будівництво порушило чи може порушити його права як власника.

Що стосується позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради про приведення об'єкту до попереднього стану, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що технічна можливість перебудови об'єкта самочинного будівництва відсутня, і відповідач відмовляється від її проведення.

Як вже зазначалось, у необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами ст. 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Крім цього, в позовних вимогам позивач взагалі не конкретизує яким шляхом (знесення, перебудови чи ін.) від відповідача вимагається приведення об'єкту до попереднього стану, що саме потрібно привести до попереднього стану та відповідно до якої технічної документації.

Доказів щодо невідповідності прибудови будівельним, санітарним, протипожежним нормам і правилам, які б порушували права та інтереси територіальної громади позивач не надав.

Суд звертає увагу, що сам факт самочинного будівництва не може бути безумовною підставою для знесення або приведення об'єкту до попереднього стану. До того ж самочинна прибудова була здійснена на земельній ділянці, яка була відведена під індивідуальне жиле будівництво та перебуває у користуванні відповідача, що підтверджується матеріалами висновку № 295 від 04.11.2010 р. судової будівельно-технічної експертизи, висновку № 005/2013 від 08.04.2013 р. будівельно-технічного експертного дослідження та рішенням апеляційного суду Одеської області по справі № 1512/2-2291/11 від 30.10.2012 р.

За правилами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57, 60, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинної добудови - відмовити.

У задоволені позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про приведення об'єкту до попереднього стану - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом видачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Літвінова І. А.