Ухвала суду № 38539423, 06.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 254/10651/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3543/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Принцевської В.П., Тимченко О.О.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації витрат на утримання спільного майна, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання спільного майна.

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Висновок суду про пропуск строку позовної давності вважає помилковим, оскільки спір виник в липні 2012 року, що вбачається із письмової заяви, яку ОСОБА_3 подавала до нотаріальної контори при наданні згоди на добровільний розподіл нерухомого майна.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були співвласниками домоволодіння , розташованого в АДРЕСА_1, з визнанням за позивачкою 82/100 частин , за відповідачкою 18/100 частин домоволодіння, яке складалося із житлового будинку літ. М-1 загальною площею 61,5 кв.м., та житлового будинку А-2 загальною площею 34 кв.м. Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21.04.2011 року проведено розподіл домоволодіння , відповідно до якого за позивачкою ОСОБА_2 визнано право власності житловий будинок М-1 та на частину будинку А-2 ( перший поверх), яка складається : а) кімнати № 6 жилою площею 15,7 кв.м.;б)кухні № 7 загальною площею 9,1 кв.м.; в)підсобного приміщення № 8 загальною площею 1,1 кв.м.;г) підсобного приміщення № 9 загальною площею 8,3 кв.м.. За відповідачкою визнано право власності на частину жилого будинку А-2 ( другий поверх), яка складається : а) тамбуру № І загальною площею 2,4 кв.м.;б) вітальні № 1 загальною площею 4,5 кв.м.;в) коридору № 2 загальною площею 0,8 кв.м.; г)вбиральні № 3 загальною площею 1,1 кв.м.;д) ванної № 4 загальною площею 3,3 кв.м;е) холу № 5 загальною площею 7,9 кв.м.

Відповідно до договору дарування від 13.06.2012 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 64/100 домоволодіння. 30.08.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посвідчений договір про поділ домоволодіння та припинення спільної часткової власності, відповідно до якого ОСОБА_4 виділено будинок М-1; ОСОБА_2- виділено частину будинку А-2( перший поверх). У зв»язку з поліпшенням та благоустроєм домоволодіння позивачкою ОСОБА_2 витрачено : в 2007 році на газифікацію домоволодіння 27649,25грн., на монтаж системи теплопостачання - 12510грн., в 2008 році на внутрішні оздоблювальні роботи 4757грн., облаштування конструкції покрівлі - 14137грн., роботи з водопостачання та каналізації - 35155,86грн., земельні роботи - 1745грн., у 2009 році на встановлення та заміну вікон 18623,52грн.,на придбання будівельних матеріалів впродовж 2007-2009 років 57885,04грн., в жовтні 2013 року на утеплення фасаду 14232,55 грн.

В судовому зсіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідачка та її представник просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно розглянув заявлений позов і на підставі наданих доказів дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходи з того, що спільна власність сторін на будинок була припинена 04.05.2011 року. За період 2007-2009 р.р. на поліпшення та благоустрій домоволодіння позивачкою витрачено 172462,67 грн. Оскільки частка позивачки у домоволодінні складала 82/100, а відповідачки 18/100, то остання повинна була б компенсувати витрати пропорційно своїй частці у розмірі 24144,77 грн.. Враховуючи заяву відповідачки про застосування позовної давності, судом відмовлено у стягненні вказаної суми на користь позивачки. Витрати, понесені позивачкою на утримання будинку в жовтні 2013 року також стягненню не підлягають, оскільки сторони вже були власниками окремних частин будинку, роботи з утеплення фасаду будинку виконані позивачкою без попередньої згоди відповідачки, яка проведені роботи в подальшому не схвалила та відмовилась їх компенсувати.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Вбачається, що витрати, понесені позивачкою пов»язані з поліпшенням будинку, його благоустроєм, облаштуванням, ремонтом та обладнанням, що в розумінні ст.. 360 ЦК України не віднесено до витрат на управління, утримання та збереження майна.

Встановлено, що відповідачка своєї згоди на проведення вказаних робіт не давала та не схвалювала роботу, проведену позивачкою на свій розсуд.

Позивачкою не оспорюється і вбачається з наданих платіжних документів, що всі роботи ( крім утеплення фасаду будинку)виконані нею в період 2007-2009 р.р., що перебуває поза межами позовної давності, яку просила застосувати відповідачка.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин висновок суду про відмову в позову у зв»язку з пропуском позовної давності є обґрунтованим, оскільки позивачка звернулась з даним позовом до суду 30.12.2013 року.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відмову компенсувати витрати вона отримала від відповідачки лише в липні 2012 року є неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. В обґрунтування таких доводів позивачка посилається на заяву від 20.07.2012 року. ( а.с. 15) . Дослідивши вказану заяву вбачається, що ОСОБА_3 давала свою згоду на проведення технічного розподілу частини домоволодіння між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_4 виділено 64/100 домоволодіння - будинок М-1, а ОСОБА_2 - 18/100 домоволодіння, що є частиною будинку А-2 ( перший поверх). Вказана заява не містить будь-якої інформації щодо витрат на утримання будинку А-2, розподіл в натурі якого був вже проведений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квітні 2011 року.

Щодо витрат на утримання будинку в 2013 році, суд обґрунтовано виходив з того, що на той час сторони були власниками окремих об'єктів нерухомості, позивачкою не доведено, що вона утримувала частину будинку, яка належить відповідачці, що отримала від неї попереднє схвалення на вчинення таких дій, або відповідачка в подальшому схвалила такі витрати.

Висновок суду першої інстанції перебуває у відповідності до вимог ст..с т. 358,360 ЦК України, підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді :