Постанова № 38539119, 30.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року справа №805/692/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участі

позивача: не з*явився

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача 1: Віціної О.А.

представника відповідача 2: Щеглова Д.О.

представника третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 о/с від 06.09.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 о/с від 06.09.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року позов ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 о/с від 06.09.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 серпня 2013 року № 1947 "Про порушення службової дисципліни працівниками Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та їх покарання" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_5;

визнано протиправним та скасвано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 вересня 2013 року № 404 о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас ОСОБА_5 за п. 64 "є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" за порушення дисципліни;

поновлено лейтенанта міліції ОСОБА_5 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 16 вересня 2013 року;

стягнуто з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 16.09.2013 р. по 12.03.2014 р.) в сумі - 12347 (дванадцять тисяч триста сорок сім) грн. 50 коп.;

в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилися відповідачі та звернулися з апеляційними скаргами на неї, в яких зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважають, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач - ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Остання посада - оперуповноваженого сектора карного розшуку.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 серпня 2013 року № 1947 (а.с. 61), за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, невихід на службу без поважних причин з 09.07.2013 року до 05.08.2013 року, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

На виконання вищевказаного наказу Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області видано наказ від 06 вересня 2013 року № 404 о/с про звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" за порушення дисципліни з 06.09.2013 року (а.с. 34). В якості підстав зазначені: наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.08.2013 р. № 1947 та рішення кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 20.08.2013 року.

12 березня 2014 року Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області видано наказ про внесення змін до наказу Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 вересня 2013 року № 404 о/с про звільнення ОСОБА_5 в частині дати звільнення позивача, а саме зазначено, що уважати датою звільнення позивача з 16.09.2013 року (а.с. 144).

Позивач оскаржує дії та рішення відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України "Про міліцію".

Стаття 18 Закону України "Про міліцію" встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 року (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

05.08.2013 року з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого позивачем, було призначено службове розслідування (а.с. 97).

При проведенні службового розслідування відповідачем встановлено факт невиходу ОСОБА_5 на службу без поважних причин з 09.07.2013р. по 05.08.2013 року, тобто, скоєння прогулу з боку позивача. Про що складено та затверджено відповідний висновок від 05.08.2013 року (а.с. 98-101).

Частиною 5 ст. 25 Закону України "Про міліцію" передбачено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Підпунктом "є" п. 64 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку.

Нормами Дисциплінарного статуту визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Нормами Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не регламентується визначення поняття прогулу.

Так, згідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, передбачено звільнення у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року за № 9 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З наведеного вбачається, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин без поважних причин.

Відповідно до листків непрацездатності позивач у період з 09.07.13 по 24.07.13 перебував на амбулаторному лікуванні в комунальному закладі "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Дзержинська (а.с. 9), з 26.07.12 по 14.08.13 перебував на стаціонарному лікуванні в Центральній міській лікарні м. Дзержинська (а.с. 10), з 16.08.13 по 03.09.13 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній лікувально-профілактичній установі "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" (а.с. 11), з 04.09.13 по 13.09.13 перебував на амбулаторному лікуванні в комунальному закладі "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Дзержинська (а.с. 12).

У відповідності із медичною довідкою комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Дзержинська (а.с. 115) ОСОБА_5 25.07.2013 року був на консультації в терапевта у відповідному медичному закладі. 15.08.2013 року позивач знаходився на обстеженні в Центральній міській клінічній лікарні № 3 м. Донецька, про що свідчить відповідна довідка лікаря (а.с. 116).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивачки з роботи є встановлення поважності причин відсутності (рішення Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 р.).

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул уважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа, передбачених ст.57 ЦПК (рішення Верховного суду України від 19 жовтня 2011 р.).

Перебування позивача у періоди: з 09.07.13 по 24.07.13, з 26.07.12 по 14.08.13, з 16.08.13 по 03.09.13 та з 04.09.13 по 13.09.13 на лікуванні у відповідних медичних закладах свідчить про поважність причин відсутності ОСОБА_5 на місці несення служби у вказаний час.

Посилання відповідача, як на ознаку прогулу з боку позивача, на те, що навіть у період його непрацездатності є дні коли останній повинен був прибути до роботи, а саме 25.07.13 та 15.08.13, суд вважав такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

25.07.2013 року позивач перебував на консультації у лікаря, а 15.08.2013 року позивач знаходився на обстеженні в Центральній міській клінічній лікарні № 3 м. Донецька, про що свідчать відповідні медичні довідки.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невихід на службу без поважних причин саме у період з 09.07.2013 до 05.08.2013 року, в який також не нараховувалося грошове забезпечення.

Дисциплінарний статут та Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230) зобов'язують відповідних осіб забезпечити повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідачем не забезпечено повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування.

У відповідності до ст.ст. 12, 27 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Суд вважав, що відповідач, приймаючи рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині скасування наказу відповідача-1 від 06.09.13 № 404 о/с "По особовому складу" підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Частиною 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Суд зазначав, що наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.09.13 № 404 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ був виданий на виконання наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 серпня 2013 року № 1947 "Про порушення службової дисципліни працівниками Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та їх покарання".

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо не необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом п ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Для повного захисту прав позивача суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.08.2013 р. № 1947 Про порушення службової дисципліни працівниками Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та їх покарання".

З урахуванням встановлених обставин, що свідчать про незаконність звільнення позивача з органів внутрішніх справ, останній у відповідності до приписів ст. 235 Кодексу законів про працю України, п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підлягає поновленню на попередній посаді, в даному випадку на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Центрально-Міського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 16 вересня 2013 року.

Відповідно до вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України та п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому суд зазначав, що у відповідності до п. 1.7. Інструкції "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", затвердженої наказом МВС України вiд 31.12.2007 № 499, зареєстрованої в Мін'юсті України 12.03.2008 за №205/14896, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. З вищенаведеного убачається, що стосовно працівників міліції для розрахунку середньоденного заробітної плати враховується саме число календарних днів.

Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_5, у травні 2013 року грошове забезпечення позивача складало 3012,89 грн., у червні 2013 року - 3012,89 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 98,78 грн. (а.с. 87).

З урахуванням листів Міністерства праці та соціальної політики України № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 р. та № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 р. "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013-2014 роки" та приписів трудового законодавства, суд вважає, що кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача складає саме 125 днів (період з 16.09.13 по 12.03.14).

У відповідності до п. 9 Положення про Макіївське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 16.10.2007 року № 1156, останнє несе самостійну матеріальну відповідальність і може виступати в якості відповідача у справі.

Суд стягнув з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 16.09.2013 р. по 12.03.2014 р. у розмірі 12347 грн. 50 коп. (125 день х 98,78 грн.).

Щодо позовних вимоги ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині визнання протиправними дій щодо видання наказу про звільнення, суд вважав їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідачів не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку несуть акти індивідуальної дії - накази ГУМВС України в Донецькій області від 06.08.2013 р. № 1947 "Про дисциплінарне стягнення" та № 404 о/с від 06.09.2013 р. "Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_5.".

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скоєння під час проходження служби грубого порушення дисципліни позивачем 25 липня 2013 року та 15 серпня 2013 року підтверджується довідками комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська» від 25.07.2013, де позивач був на консультації у терапевта, та Центральної міської клінічної лікарні № 3 м. Донецька від 15.08.2013, де проходив ультразвукове обстеження, які не містять реєстраційного номеру та не можуть слугувати підставою для звільнення від виконання службових обов'язків.

Зазначені документи свідчать лише проте, що позивач міг відвідувати вказані заклади, але не вказують на наявність будь-якого захворювання у позивача, що перешкоджає виконанню ним службових обов'язків.

Документом, якій звільняє особу від виконання службових обов'язків в зв'язку з хворобою, є листок тимчасової непрацездатності. 25,07.2013 року та 15.08.2013 року позивача за медичними показниками не звільняли від виконання службових обов'язків, тобто відсутність у вказані дати є порушенням службової дисципліни у вигляді невиходу на службу без поважних причин.

За вказаних умов колегія вважає, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ діяв в межах, на підстав та у спосіб, визначені Законом України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 о/с від 06.09.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 05 травня 2014 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

С.В.Жаботинська