Постанова № 38538288, 05.05.2014, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/844/14-а

Провадження №2-а/242/83/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2014 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Гандзюк К.С., за участю представника відповідача Нечволоді Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 17.03.2014 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області, де отримує призначену їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначила, що має право на перерахунок та виплату їй недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року до 31.12.2013 року, виходячи з розміру не меншого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - становить з 01.01.2013 року по 01.12.2013 р. -972 грн., а з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. -1032 грн. Просила суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області щодо призначення, нарахування та виплати не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 р. по 31.12.2013 р. та стягнути з відповідача недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року у розмірі 4270,00 грн. згідно зі ст. 43 Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування у зв,язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням виплачених сум та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, надав суду заяву в якій просив задовольнити позов в повному обсязі та слухати справу без його участі.

Представник відповідача Нечволоді Ю.В, в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН з 30.01.2013 року, як одержувач державної допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01.01.2013 року по 30.06.2015 року у розмірі 130 грн. 00 коп. щомісячно. Таким чином, відповідач під час нарахування та виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяв відповідно до вимог діючого законодавства України, в межах затверджених кошторисом асигнувань на зазначені виплати, керуючись Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. УПСЗН не є органом, який здійснює виплати допомоги по догляду за дитиною застрахованим особам з коштів Фонду, а призначає та виплачує кошти з Державного бюджету України. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідно субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 3 років згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року.

На підставі рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 04.02.2013 року ОСОБА_3 призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьох років як непрацюючим жінкам, з 01.01.2013 року по 22.03.2015 року у розмірі 130 грн. щомісяця.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною з ст.51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 46 ч. 3 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч. 2 ст. 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

До дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI, до 1 січня 2008 року - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.

Зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 3 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ.

Станом на час розгляду справи ні Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ні іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж передбачений у Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачка, як незастрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить : з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Згідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що провадження у даній справі було відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом 17.03.2014 року та при цьому не надала докази, які б надали суду підстави для поновлення пропущеного нею строку звернення до суду.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення за захистом свого права, встановлений ст. 99 КАС України, в зв'язку з чим позовні вимоги за період з 01.08.2013 року по 16.09.2013 року підлягають залишенню без розгляду.

Отже, дії відповідача щодо виплати в період часу з 17.09.2013 року по 31.12.2013 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», є неправомірними.

За таких обставин, суд вважає, що в наявності є правові підстави для часткового задоволення позову за період з 17.09.2013 року по 31.12.2013 року включно, відмова у здійсненні перерахунку допомоги в цій частині заподіяна протиправними діями відповідача, а тому з метою відновлення порушеного права позивача, на відповідача необхідно покласти обов'язок провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованої та неоплаченої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 4270 грн. за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року суд вважає безпідставним та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та належить до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області.

Таким чином, суд звертає увагу на той факт, що підставою для звернення позивача до суду є неправомірна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а не перевірка правильності нарахування та виплати передбачених законом сум. Окрім того, позивачем не наведено обґрунтування та розрахунок визначеної ним суми.

В зв'язку з чим, суд визначаючи неправомірні дії суб'єкта владних повноважень незаконними, зобов'язує відповідача здійснити дії, спрямовані на поновлення прав позивача, як особі, яка має право на державну соціальну підтримку. Перевірка правильності нарахування виплати допомоги не є предметом судового розгляду в цій справі, а тому суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області є бюджетною установою, суд приходить до висновку, що судові витрати, які належить стягнути з відповідача, віднести на рахунок держави; судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом - не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області щодо призначення ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.09.2013 року по 31.12.2013 року у розмірі 130 грн. щомісяця.

Зобов,язати Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.09.2013 року по 31.12.2013 року відповідно положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім,ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язати вчинити певні дії за період з 01.08.2013 року по 16.09.2013 року залишити без розгляду.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06.05.2014 року.

Суддя