Ухвала суду № 38538098, 24.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/9412/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/783/2307/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

При секретарі: Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою суду заяву ОСОБА_2 про забезпечення його позову до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права на користування задоволено частково.

Заборонено вчиняти будь-які дії Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, Львівській міській раді щодо укладення договору найму, видачі ордеру, зміні правового статусу квартири та вселення осіб до квартири АДРЕСА_1.

Дану ухвалу оскаржила Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, до апеляційної скарги якої приєдналась Львівська міська рада. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд не з'ясував кола повноважень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, оскільки районна адміністрація не в змозі виконати ухвалу суду так як не наділена такими повноваженнями як оформлення та видача ордерів на жилі приміщення та зміна статусу об'єктів житлового фонду. Крім того, позивач мав зазначити у заяві причини у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, однак такі ним не наведені.

Заслухавши суддю доповідача, представників Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся із позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права на користування житлом квартири АДРЕСА_1 та зміну договору найму.

Позивачем було подано заяву про забезпечення позову з посиланням на те, що така подається з метою недопущення порушення його прав та інтересів.

Задовольняючи заяву частково шляхом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради вчиняти будь-які дії щодо укладення договору найму та вселення осіб до спірної квартири суд вірно виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову.

За наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, переконавшись у тому, що між сторонами - ОСОБА_2 та Франківською РА ЛМР дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначеній частині може у подальшому зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, при винесенні ухвали суд не врахував тієї обставини, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 року №3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» оформлення і видача ордерів на жилі приміщення та зміна статусу об'єктів житлового фонду не належить до компетенції Франківської РА ЛМР, а є компетенцією департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, відтак, безпідставно постановив ухвалу в частині заборони Франківськії РА ЛМР вчиняти дії щодо видачі ордеру та зміни правового статусу спірної квартири. Відтак, в зазначеній частині ухвала підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні вимог про забезпечення позову.

Крім того, судом не враховано, що на час подання позовної заяви та забезпечення позову Львівська міська рада не була ні відповідачем, ні третьою особою в даній справі. Позовних вимог до неї не заявлялось, тому забезпечення позову щодо міської ради не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову стосовно Львівської міської ради.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду, погодившись з такою в частині заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради вчиняти будь-які дії щодо укладення договору найму квартири та вселення осіб до квартири АДРЕСА_1, а в решті вимог про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 03 жовтня 2013 року змінити, виклавши її резолютивну частину (абз.2) таким чином:

«Заборонити вчиняти будь-які дії Франківській районній адміністрації Львівської міської ради щодо укладення договору найму квартири та вселення осіб до квартири АДРЕСА_1. В решті вимог щодо забезпечення позову відмовити».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді: