Постанова № 38537305, 16.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 5011-51/17502-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 (підписано 13.04.2013)

у справі №5011-51/17502-2012 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді Любченко М.О., Гулевець О.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1)Київської міської ради;

2)Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд";

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

про розірвання договору, визнання недійсним договору

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" про розірвання контракту № 259 купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні", укладеного 06.10.2007 р. між Акціонерним товариством Холдинговою компанією "Київміськбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" та додаткової угоди до нього від 01.10.2008 р.; визнання недійсним договору № 736/1 купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні", укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"; визнання права власності Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" на пісок, намитий на території 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні" та 50 % піску, що намитий на території автодороги в кількості 921 401 м.куб.; зобов'язання Відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" повернути Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" 921 401 м.куб. піску згідно з контрактом купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні" № 259 на загальну суму 23 035 025, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" умов договору № 259 від 06.10.2007 р. та невизнанням відповідачем 1 права власності Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", власником 80 % акцій якого є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, на пісок, намитий на території 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні". Також прокурор стверджує, що договір № 736/1 від 26.09.2008 р. суперечить нормам цивільного законодавства України та є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. у справі № 5011-51/17502-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю законних підстав для розірвання договору купівлі-продажу з огляду на припинення його дії. Відмовляючи у визнанні недійсним договору № 736/1 від 26.09.2008 р. купівлі-продажу незавершеного будівництва суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не було доведено факту ідентичності об'єктів спірних договорів, а отже не можливо встановити взаємозв'язок між спірними договорами, що у свою чергу унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-51/17502-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 відповідно до п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №5011-51/17502-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2013.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці було доручено здійснити розгляд справи №5011-51/17502-2012 колегією суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 25.12.2013р. розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 29.01.2014р. у визначеному складі.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 (вх. №09-11/1402) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.01.2014р. представники відповідача 1 не з'явилися.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 29.01.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.02.2014р.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 (вх. №09-11/1868) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 05.02.2014р. представники відповідача 1 не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.02.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 враховуючи участь судді Гончарова С.А. розгляді інших справ було доручено здійснити розгляд справи №5011-51/17502-2012 колегією суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Чорна Л.В. та Іоннікової І.А.

В судове засідання 19.02.2014р. представники позивача 1 та відповідача 1 не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.03.2014р.

У судовому засіданні 05.03.2014 року у відповідності до положень ст.. 77 ГПК України у розгляді справи оголошено перерву до 16.04.2014 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-51/17502-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-51/17502-2012.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 06.10.2007 р. між Акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", та Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" укладено контракт № 259 купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні", за умовами якого позивач 2 зобов'язався продати, а відповідач 1 - купити незавершене будівництво за контрактами № 310 від 19.05.2003 р. на намив території житлового масиву "Осокорки-Північні", 5 мікрорайон, № 417 від 07.12.2004 р. на намив території 5-8 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні" з розподільчого каналу, № 514 від 10.10.2005 р. на намив піску на територіях 6, 5-8 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні" з розподільчого каналу для інженерної підготовки житлових масивів Осокорки, Позняки, яке включає до себе витрати на суму 23 535 025, 00 грн.

Пунктом 1.2 контракту.зазначено, що незавершене будівництво включає в себе пісок, намитий на території 5-8 мікрорайону та 50 % піску, намитого на території автодороги в кількості 941 401 м.куб.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. контракту позивач 2 передає, а відповідач 1 приймає на відповідальне зберігання по акту приймання-передачі пісок для інженерної підготовки території в кількості 941 401 м.куб. на протязі календарних днів після підписання контракту. До акту приймання-передачі позивач 2 додає виконавчі зйомки чорнових і існуючих відміток за нанесенням меж, в яких міститься 941 401 м.куб. піску, виносить ці межі в натуру та передає їх відповідачу 1, що відображається в акті приймання-передачі. Перехід піску у власність визначається додатком до контракту, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. контракту вартість 1 м.куб. піску становить 25, 00 грн., а загальна сума контракту становить 23 35 025, 00 грн.

У п. 4.1 контракту зазначено, що відповідач 1 здійснює 100 % передоплату 200 000 м.куб. піску на суму 5 000 000, 00 грн.

Початком дії контракту, відповідно до п. 5., є дата здійснення передоплати 200 000 м.куб. піску, закінченням - дата завершення виконання зобов'язань за контрактом.

06.09.2007 р. Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" підписано акт № 1 по контракту № 259 від 03.09.2007 р. за яким позивач 2 передав, а відповідач 1 прийняв на відповідальне зберігання пісок для інженерної території в кількості 941 401 м.куб. згідно виконавчих зйомок.

01.10.2008 р. між Акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", та Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" укладено додаткову угоду № 1, якою виклали п. 4.1. контракту № 259 від 03.09.2007 р. в іншій редакції та визначили, що відповідач 1 здійснює в жовтні 2008 року 100 % передоплату 20 000 м.куб. піску на суму 500 000, 00 грн.

Також додатковою угодою № 1 сторони затвердили календарний графік платежів по контракту та переходу піску у власність відповідача 1 (додаток 1 до додаткової угоди).

Як вбачається з календарного графіку платежів по контракту та переходу піску у власність відповідача 1, термін дії контракту визначається з моменту сплати 500 000, 00 грн. та 195 календарних днів з дати початку дії контракту.

Згідно матеріалів справи, 09.10.2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" перерахувало на рахунок Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 500 000, 00 грн. згідно контракту № 259 від 06.10.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням № 851 від 09.10.2008 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

26.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" укладено договір № 736/1 купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні", за умовами якого відповідач 1 зобов'язався передати, а відповідач 2 - прийняти та оплатити незавершене будівництво гідронамиву та інженерної підготовки 5-8 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні", що включає в себе намив та інженерну підготовку на території 508 мікрорайону та 50 % намиву та інженерної підготовки на території автодороги в загальному об'ємі піску 941 401 м.куб.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач 1 зобов'язався передати, а відповідач 2 - прийняти на зберігання по акту приймання-передачі пісок в кількості 941 401 м.куб. впродовж трьох календарних днів після підписання договору.

Пунктом 2.3. договору та додатком № 1 до договору передбачено, що відповідач 2 набуває право власності на незавершене будівництво після здійснення відповідного платежу, але в будь-якому разі впродовж п'яти робочих днів після виконання відповідачем 2 грошового зобов'язання договором перед відповідачем 1 за відповідний календарний місяць у сумі, вказаній в додатку № 1 до договору.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору вартість намиву та інженерної підготовки на території незавершеного будівництва становить 40, 00 грн. за 1 м.куб., загальна сума договору - 37 656 040, 00 грн.

Строк дії договору, відповідно до п. 5.1., розпочинається з моменту здійснення відповідачем 2 першого платежу та закінчується в дату завершення виконання сторонами зобов'язань за договором.

11.05.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" з претензією № 3261/0/2-12 10.05.2012 р. про перерахування вартості піску, переданого Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" на відповідальне зберігання відповідачу 1 за контрактом № 259 від 06.10.2007 р., у сумі 23 035 025, 00 грн. або повернення піску у кількості 921 401 м.куб. за актом приймання-передачі.

Листом № 7131/0/2-12 від 10.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" з вимогою про призначення дати та часу вивезення піску у кількості 941 401 м.куб., що перебуває на території 5 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні" згідно контракту № 259 від 06.10.2007 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор відзначає, що Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" істотно порушено умови контракту № 259 від 06.10.2007 р. щодо строків оплати вартості піску, що, на думку прокурора, є підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України та повернення піску у кількості 921 401 м.куб.

Крім того, прокурор стверджує, що договір № 736/1 від 26.09.2008 р. купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону житлового масиву "Осокорки-Північні" укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки Відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" не було власником переданого за договором майна, а тому вищевказаний договір має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

За умовами контракту № 259 від 06.10.2007 р. датою його закінчення є дата завершення виконання зобов'язань, що становить 195 календарних днів з дати початку дії контракту, тобто дата здійснення передоплати 200 000, 0 м.куб. піску.

З огляду на ту обставину,що передоплату за 200 000, 0 м.куб. піску Відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" здійснило 09.10.2008 р. (платіжне доручення № 851 від 09.10.2008 р. наявне в матеріалах справи), дія даного договору припинялась 22.04.2009 р. (195 днів з 10.10.2008 р.).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід звернути увагу на те, що законодавець розрізняє поняття "розірвання договору" і "припинення зобов'язання/договору". Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.

Враховуючи ту обставину, що на момент розгляду справи дія контракту № 259 від 06.10.2007 р. припинила свою дію, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для його подальшого розірвання у судовому порядку.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 736/1 від 26.09.2008 р. колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Підставою для визнання недійсним договору № 736/1 від 26.09.2008 р. прокурор вважає відчуження відповідачем-1 піска, за який він повністю не розрахувався з ПАТ «ХК «Київміськбуд», а отже й не набув права власності на нього, іншій особі.

Проте колегія суддів вважає неможливим доведення тверджень прокурора за відсутності вагомих доказів на підтвердження тотожності об'єктів відчужених за спірними договорами в силу того, що пісок за його правовою природою відноситься до речей визначених родовими ознаками, а отже довести ідентичність об'єктів відчуження достовірно неможливо.

Крім того, відповідач зазначив, що відчужив за договором № 736/1 від 26.09.2008 р. власне будівництво гідронамиву у Дарницькому районі міста Києва, у підтвердження чого надав суду рішення Київської міської ради № 906/2316 від 23.12.2004 р.

Отже з огляду на вищенаведені обставини, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, а отже у позовній вимозі про визнання недійсним договору № 736/1 від 26.09.2008 р. слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.ст. 2, 317 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Український народ та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із наявних у справі документів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ані прокурором, ані позивачем 1 не доведено суду належними та допустимими доказами набуття або наявності права власності Публічного акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" на пісок, що намитий на території 5-8 мікрорайону на 50% піску, що намитий на території автодороги в кількості 921401 м3.

Також, враховуючи відсутність підстав для розірвання контракту № 259 від 06.10.2007 р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог прокурора щодо зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" повернути Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" 921 401 м.куб. піску згідно з контрактом купівлі-продажу незавершеного будівництва гідронамиву 5-8 мікрорайону ж/масиву "Осокорки-Північні" № 259 на загальну суму 23 035 025, 00 грн.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у заявленому обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на позивачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року по справі № 5011-51/17502-2012 залишити без змін.

Стягнути з Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) в доход державного бюджету України 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» ( ідентифікаційний код: 23527052, адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6) в доход державного бюджету України 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 5011-51/17502-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна