Рішення № 38537254, 10.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 р. Справа № 914/591/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ – Електро»,

м. Івано-Франківськ

до відповідача: Приватного підприємства «Елекс», м. Стрий

про: стягнення 38 128,05 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : не з’явився,

відповідача : не з’явився.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ – Електро» до Приватного підприємства «Елекс» про стягнення 38 128,05 грн. Ухвалою від 21.02.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду Львівської області які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 10.04.2014 р. представник позивача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, 09.04.2014 р. через канцелярію суду подав клопотання з доказами на виконання вимог ухвали суду і просить розглядати справу у відсутності представника позивача, позов підтримав в повному обсязі. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 10.04.2014 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзив не подав, вимоги ухвали суду не виконав.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов домовленості, не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар по видаткових накладних: № РН -0000395 від 12.08.2011 р. на суму 18 720 грн. 00 коп., № РН -0000456 від 29.08.2011 р. на суму 26 395 грн. 00 коп., № РН -0000522 від 09.09.2011 р. на суму 34 860 грн. 00 коп., № РН -0000523 від 09.09.2011 р. на суму 2 289 грн. 60 коп., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 38 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 128,05грн. – 3% річних.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.04.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БКФ – Електро» (надалі по тексту рішення – позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Елекс» (надалі по тексту рішення – відповідач) про стягнення 38 128,05 грн.заборгованості.

Сторони домовились про відпуск позивачем і отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем було отримано від позивача товарно-матеріальнні цінності на загальну суму 82 264,60 грн.

Доказами належного виконання позивачем своїх зобов’язань по відпуску товару є видаткові накладні на загальну суму 82 264,60 грн. № РН -0000395 від 12.08.2011 р. на суму 18 720 грн. 00 коп., № РН -0000456 від 26.08.2011 р. на суму 26 395 грн. 00 коп., № РН -0000522 від 09.09.2011 р. на суму 34 860 грн. 00 коп., № РН -0000523 від 09.09.2011 р. на суму 2 289 грн. 60 коп., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем вказаний товар отримано, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних.

За отримані товарно-матеріальнні цінності відповідачем було оплачено позивачу суму в розмірі 44 264,60 грн., що вбачається із банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, залишок боргу відповідача перед позивачемстаном на час розгляду справи в суді, становить 38 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №2013/18-12 від 18.12.2013 р. про оплату заборгованості в розмірі 38 000,00 грн., однак відповідач боргу не погасив, відповіді на претензію не надав.

Відповідач явки представника у судові засіданні не забезпечив, у визначеному законом порядку не заперечив проти позову.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 38 000,00 грн., 128,05 - 3% річних не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами виникли зобов’язання на підставі усного двостороннього правочину, що підтверджено накладними.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до абз. 10 п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

За таких умов прийняття відповідачем товару згідно з видатковими накладними, не є порушенням вимог ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України щодо вчинення правочину та виникнення взаємних зобов’язань у сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, а саме копіями накладних зазначених вище видаткових накладних, копіями банківських виписок та актом звірки взаємних розрахунків від 26.01.2012 р., відповідач отримав товарно – матеріальні цінності у позивача на загальну суму 82 264,60 грн., оплатив за них відповідач позивачу частково, тільки 44 264,60 грн. А відтак сума заборгованості становить 38 000,00 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду та на момент прийняття рішення судом заборгованість в розмірі 38 000,00 грн. доведена та не сплачена відповідачем.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до розрахунків, які додаються, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача 3 % річних у розмірі 128,05 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи відсутність доказів спростування боргу та доказів його погашення, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Елекс» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Матійціва, 4а, код ЄДРПОУ 31755120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ – Електро» (76014, Івано – Франківська область, місто Івано – Франківськ, вул. І.Макуха, будинок 6, код ЄДРПОУ 36997829) 38 000,00 грн. заборгованості, 128,05 грн. – 3% річних та 1 827,00 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.04.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.