Постанова № 38537215, 23.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 5011-57/14361-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.04.2013 року

у справі № 5011-57/14361-2012 (головуючий суддя Гулевець О.В., судді - Любченко М.О., Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

про визнання недійсними рішення та визнання відсутнім права

користування земельною ділянкою

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» до Київської міської ради, третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про визнання недійсним рішення та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення відповідача позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки. Також, між позивачем та ВАТ «Гідромеханізація» було укладено договір, згідно якого останнє передало позивачу об'єкт незавершеного будівництва гідронамиву та інженерної підготовки зазначеної вище земельної ділянки. У зв'язку з тим, що позивач неналежним чином виконував умови договору, ВАТ «Гідромеханізація» звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ". В ході процедури банкрутства директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" подано заяву до Київської міської ради про припинення права оренди земельної ділянки. Рішенням Київської міської ради припинено право оренди позивача на земельну ділянку. Позивач зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, оскільки на момент його прийняття було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном. Тому, позивач вважає, що подана директором заява про відмову від права оренди земельної ділянки є незаконною, тим більше, що вона подана без згоди розпорядника майном боржника.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у справі № 5011-57/14361-2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №154/8437 від 20.09.2012р. "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Б. Гмирі у Дарницькому районі міста Києва". Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" права користування земельною ділянкою площею 2,8110 га, що розташована на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі міста Києва. Стягнуто з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 12-А; ідентифікаційний код 23530597) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неврахуванням органом місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного рішення наявності ухвал суду про заборону на вчинення будь-яких дій на розпорядження майном боржника, що перебуває у нього в користуванні, а також про заборону на припинення права користування, що у свою свідчить про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з моменту прийняття.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі № 5011-57/14361-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2013 року відновлено строк для подачі апеляційної скарги, порушено по ній провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 14.08.2013 року.

Враховуючи перебування у відпустці суддів, які входили до складу судової колегії судді по розгляду даної справи, склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із відпустки та перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, сформовано наступний склад колегіїї суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013р. скасувати та прийняти нове рішенням яким, відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013р. скасувати та прийняти нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №872/3447 від 19.07.2005 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (орендар) 12.10.2005 р. укладено Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.07.2004 р. та викладено його в новій редакції (надалі -Договір оренди). Вказаний Договір оренди від 12.10.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.10.2005 р. за №63-6-00305.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №872/3447 від 19.07.2005 р. передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 Договору оренди визначено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин просп. Петра Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі міста Києва; розмір - 15,1394 га; цільове призначення -для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами готельного, офісного, торговельного та розважального призначення; кадастровий номер - 80000000:90:290:0002.

20.09.2012 р. Київською міською радою прийнято рішення №154/8437 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі міста Києва".

Пунктом 1 рішення Київської міської ради вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" за умови виконання пункту 2 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,8110 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині просп. П.Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №872/3447 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами готельного, офісного, торговельного та розважального призначення на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Бориса Гмирі у Дарницькому районі м. Києва, право користування якою, посвідчено договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.10.2005 № 63-6-00305 (заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" від 24.05.2012 № 331).

Як стверджує позивач, 26.08.2008р. між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та ВАТ "Гідромеханізація" укладено Договір №736/1, згідно якого ВАТ "Гідромеханізація" передало позивачу незавершене будівництво гідронамиву та інженерної підготовки зазначеної вище земельної ділянки.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" зобов'язань по даному договору, ВАТ "Гідромеханізація" звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

З матеріалів справи вбачається, що право користування земельною ділянкою площею 2,8110 га на перетині просп. П.Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі м. Києва припинено на підставі заяви директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" № 331 від 24.05.2012р. про припинення права користування вказаною земельною ділянкою.

Позивач вказує, що вищевказана заява ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" подана та спірне рішення Київської міської ради №154/8437 від 20.09.2012 року прийняте після порушення 26.04.2012 р. Господарським судом міста Києва справи про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", а також після вжиття Господарським судом міста Києва від 20.06.2012 р. у справі №5011-57/12842-2012 заходів до забезпечення позову стосовно спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим, дане рішення органу місцевого самоврядування та подана директором заява про відмову від права оренди земельної ділянки є незаконними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Предметом розгляду даної господарської справи являється визнання недійсним рішенням Київської міської ради №154/8437 від 20.09.2012р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині вул. Бориса Гмирі та прос. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва».

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підставами для визнання спірного рішення недійсним на думку позивача є прийняття його всупереч вимогам ухвали Господарського суду м. Києва від 24.05.2012 року № 5011-50/5282-2012, якою в порядку розгляду справи про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" вжито заходів щодо збереження майна боржника та заборонено ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" вчиняти будь-які дії, включаючи але не обмежуючись: купівлю-продаж, міну, дарування позичку тощо, щодо майна боржника, що належить останньому на праві приватної власності, перебуває у боржника на праві повного господарського відання або оперативного управління, а також перебуває у строковому платному користуванні боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено Заєвського В.Г.

24.05.2012р. директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" ОСОБА_7 подано до Київської міської ради заяву про припинення права користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного відповідачі вважають, що подана директором заява свідчить про волевиявлення позивача на відмову від оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 вжито заходів щодо збереження майна боржника, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року № 5011-50/5282-2012 та ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року № 5011-50/5282-2012.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 відсторонено ОСОБА_7 від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора товариства покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого - Заєвського В.Г.

Відповідно до ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Відповідачами не надано доказів наявності згоди арбітражного керуючого на відмову від права користування земельною ділянкою.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" від 22.08.2012р. звільнено директора ОСОБА_7 та призначено ОСОБА_8

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. відсторонено ОСОБА_8 від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна - Заєвського В.Г.

20.09.2012р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-57/12848-2012 за позовом ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до Київської міської ради про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання права користування земельною ділянкою вжито заходів забезпечення позову та заборонено Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо припинення права користування ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" земельною ділянкою площею 15,1394 га., що знаходиться на перетині вул. Бориса Гмирі та прос. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва.

Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам ст. 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою. (п. 5 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»№16 від 26.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, дана ухвала отримана Київською міською радою 20.09.2012р., що вбачається з відмітки на копії ухвали.

Також, з 24.05.2012 р. діяла заборона, ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", введена ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. у справі №5011-50/5282-2012.

Вказана ухвала, разом з ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. та від 19.09.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 отримана Київською міською радою 20.09.2012 р. (вх. №43585), що підтверджується листом вих. 42 від 20.09.2012р.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, всупереч зазначеним вимогам 20.09.2012р. Київською міською радою прийнято рішення №154/8437 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині вул. Бориса Гмирі та прос. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва».

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на ту обставину, що органом місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного рішення не враховано наявності ухвал суду про заборону на вчинення будь-яких дій на розпорядження майном боржника, що перебуває у нього в користуванні, а також про заборону на припинення права користування, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства.

Враховуючи вище наведе колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті зазначеного рішення Київською міською радою не враховано положень ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання ухвал суду, які набрали законної сили, а отже рішення від 20.09.2012р. №154/8437 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині вул. Бориса Гмирі та прос. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва»було прийнято всупереч прямій забороні судового акту та підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" права користування земельною ділянкою площею 2,8110 га, яка знаходиться на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі м. Києва, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З врахуванням того, що рішення Київської міської ради №154/8437 від 20.09.2012р. підлягає визнанню недійсним, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про відсутність у третьої особи права користування на вказану земельну ділянку.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року по справі № 5011-57/14361-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-57/14361-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна