Постанова № 38534147, 24.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа №818/733/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представників позивача - Галімон Н.А., Доценко І.О.,

представників відповідача - Шаповал Л.О., Висоцької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ в м.Сумах):

- від 05.03.2014р. №0000612203, про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «БВКК «Федорченко» за платежем «податок на додану вартість» на суму 3 354 441 грн. 25 коп.;

- від 05.03.2014р. №0000622203, про зменшення ТОВ «БВКК «Федорченко» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1020619 грн. за серпень 2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, ДПІ в м.Сумах з 27.01.2014р. по 13.02.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої реалізації на експорт за період з жовтень-грудень 2012р. та січень-серпень 2013р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в м.Сумах було складено Акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 20.02.2014р. №583/2203/14005202/71 (а.с.16-112, том І).

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 05.03.2014р. №0000612203 (а.с.13, том І), яким податковий орган повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (надалі "ПКУ") та згідно з п.123.1. ст.123, ПКУ на підставі акту перевірки від 20.02.2014р. № 583/2203/14005202/71 встановлено порушення п. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1. ст.14, п.198.1, п.198.3 ст. 198, ст.200 ПКУ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем «податок на додану вартість» на 3354441,25 грн., у тому числі - 2683553 грн. за основним платежем та 670888 грн. 25 коп. за штрафними санкціями;

- від 05.03.2014р. № 0000622203 (а.с.14, том І), яким повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 розділу II ПКУ на підставі акту перевірки від 20.02.2014р. № 583/2203/14005202/71 встановлено порушення п. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 ПКУ у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: 1020619,00 грн. за серпень 2013р.

Як свідчить з Акту перевірки, підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що зовнішньоекономічна діяльність з продажу товарів на експорт є нетиповою (невластивою) діяльністю для позивача. Також, в акті перевірки зазначено, що експортні операції є для позивача завідомо збитковими і тому такими, що не відносяться до господарської діяльності. При чому, на думку відповідача сума збитків позивача дорівнює сумі податку на додану вартість (ПДВ), сплаченого позивачем при придбанні експортованих товарів на внутрішньому ринку України.

Так, в Акті перевірки зазначається: «При операціях з придбання сантехнічних виробів, титану діоксиду пігментного та яловичини замороженої І категорії та охолодженої І категорії витрати ТОВ «БВК компанія «Федорченко» з урахуванням ПДВ, послуг транспортування та комісії, сертифікації та митного декларування склали у сумі 22291559 грн., а реалізація на експорт склала 19006577 грн. Тобто, реальні (фактичні) витрати ТОВ «БВК компанія «Федорченко», понесені у зв'язку з придбанням сантехнічних виробів, титану діоксиду пігментного та яловичини замороженої І категорії та охолодженої І категорії на 3 284 982 грн. більші, ніж обсяги реалізації. В результаті чого дані операції є збитковими, не спрямовані на отримання доходу, та не пов'язані з господарською діяльністю.».

Зокрема, висновки податкового органу щодо збитковості операцій обґрунтовуються наступним:

Наданими на перевірку первинними документами, складеними на виконання окремих операцій, які підтверджують рух товару, та даними бухгалтерського обліку Позивача було встановлено:

У березні-травні 2013р. у ТОВ «Продекспортгруп» м.Суми Позивачем було придбано 120 т титану діоксиду пігментного виробництва ПАТ «Сумихімпром» на загальну суму 2630000 грн., а з урахуванням супутніх витрат загальна сума витрат Позивача на придбання вказаного товару становить 2 695 091,82 грн., у т.ч. ПДВ - 439 039,32 грн. Дохід від реалізації вказаного товару на експорт на адресу нерезидента ТОВ «Один» Курської області РФ складає 2 314 274,19 грн., що на 380 817,63 грн. менше суми понесених витрат.

У березні-серпні 2013р. у ТОВ «Укрсанліт» м.Суми Позивачем було придбано сантехнічні вироби виробництва ТОВ «Укрсанліт» на загальну суму 3 368 279,50 грн. з ПДВ. Загальна сума витрат, пов'язаних з придбанням та реалізацією вказаної продукції з урахуванням супутніх витрат, склала 3 383 361,60 грн., у т.ч. ПДВ - 562 949,12 грн. Дохід від реалізації вказаного товару на експорт на адресу нерезидентів Російської Федерації склав 2 865 225,92 грн., що на 518 135,68 грн. менше за понесені витрати. Отримані за реалізацію товару на експорт кошти було перераховано на рахунок ТОВ «Укрсанліт».

У квітні-серпні 2013р. у ПАТ «Конотопм'ясо» Позивачем було придбано 471 т м'яса яловичини на суму 15 188 820 грн. Загальна сума витрат, пов'язаних з придбанням та реалізацією вказаної продукції складає 16 213 105,82 грн., у т.ч. ПДВ - 2 702 184,29 грн. Дохід від реалізації вказаного товару на експорт на адресу нерезидентів Російської Федерації склав 13 827 076,64 грн., що на 1386028,99 грн. менше за понесені витрати. Отримані від реалізації товару на експорт кошти у сумі 14088549,52 грн. перераховано на рахунок ПАТ «Конотопм'ясо».

Розрахунки наведені на стор. 76, 77,81 акту перевірки.

Відповідач вважає, що дані операції направлені на мінімізацію (зменшення) податкових зобов'язань платника податків без збільшення економічних вигод, здійснені без мети отримання доходу та направлені на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету ПДВ.

На переконання податкового органу «збитковість» експортних операцій позивача стала можливою з причин того, що позивачем не було включено до ціни експортованого товару сум ПДВ, сплаченого при придбанні товару на внутрішньому ринку.

Відповідач вважає, що при визначенні загальної суми витрат на придбання товару має враховуватись сума податку на додану вартість сплаченого позивачем у ціні товару, так як для визначення договірних цін та економічної діяльності здійснених операцій слід враховувати всі понесені витрати на придбання товарів у т.ч. і витрати на сплату податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного:

При перевірці відповідачем було досліджено всі первинні документи, які складено при придбанні позивачем товару на митній території України та продажу вказаного товару на експорт.

Так, позивачем у перевіреному періоді було придбано у ТОВ «Укрсанліт» сантехнічну продукцію на загальну суму 3 368 279,50 грн. в т.ч. ПДВ 561379,92 грн. за договором поставки № 38 від 25.02.2013р.

Придбаний у ТОВ «Укрсанліт» товар позивач реалізував на експорт:

- ТОВ «СанТоргСюз» (м. Москва, РФ), згідно контракту № 2502-1 від 25.02.2013р.;

- ТОВ ТБ «Санторгсоюз» (м. Москва, РФ), згідно контракту № 09/24 від 10.07.2013р.;

- ТОВ «Сантехническая компания АКИ» (м. Воронеж, РФ) - за контрактом №09/21 від 26.03.2013р.

Всього загальна сума доходу від експорту 2 756 556,81 грн. без ПДВ.

За договором поставки № 03/13 від 01.03.2013, укладеним між позивачем та ТОВ «Продекспортгруп» позивачем було придбано товар - титану діоксид пігментний на загальну суму 2 630 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 438333,33 грн.

Придбаний у ТОВ «Продекспортгруп» товар позивач реалізував на експорт за контрактом № 003/2013 від 11.03.2013р., укладеним з ТОВ «Один» (Курська обл., м.Суджа, РФ) на загальну суму 2 354 249,10 грн. без ПДВ.

За договором купівлі-продажу товарів № 02-04/КП від 02.04.2013р., укладеним між позивачем та ПАТ «Конотопм'ясо», позивач придбав м'ясної продукції на загальну суму 15 188 820,00 грн., в т.ч. ПДВ 2531470,00 грн.

Придбаний у ПАТ «Конотопм'ясо» товар позивач реалізував на експорт через комісіонера за договором комісії № 04-04/ком від 04.04.2013р. щодо реалізації на експорт яловичини замороженої та охолодженої, укладеним між позивачем та ПП «Комерційна фірма «Агроексім» на загальну суму 14 088 549,52 грн. без ПДВ.

Таким чином, позивачем від реалізації на експорт товару було отримано дохід у сумі 19 359 243,24 грн. Тобто, саме таку суму позивач отримав на банківські рахунки у гривневому еквіваленті за експортні операції.

Отже, придбання товару на внутрішньому ринку підтверджується видатковими, податковими накладними.

Продаж товару на експорт підтверджується вантажно-митними деклараціями (ВМД - копії в справі).

Перевезення товару підтверджується міжнародними транспортними накладними (CMR - копії в справі).

Всі витрати, пов'язані з придбанням та реалізацією (послуги брокера, ТПП, митного зберігання, комісійна винагорода) підтверджуються необхідними первинними документами - актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними тощо (копії надано позивачем до матеріалів справи).

Всі первинні документи детально вивчені перевіряючими особами, перелічені та описані в Акті перевірки.

Слід зазначити, що реальність здійснення вищезазначених господарських операцій податковим органом не заперечується.

Отже, позивачем було придбано товару за перевірений період на загальну суму 21187 099,50 грн., в т.ч. ПДВ 3 531 183,25 грн. Сума без ПДВ 17655 916,25 грн.

Крім того, позивачем було понесено супутні витрати на експорт товару (перевезення, комісійні, послуги брокера, ТПП тощо) на загальну суму 1 102 459,50 грн., в т.ч. ПДВ 172 515,98 грн. Сума без ПДВ 929 943,52 грн.

Реалізовано на експорт позивачем товару на загальну суму 19 359 243,24 грн. без ПДВ.

Таким чином, дохід позивача від експортних операцій склав 19 359 243,24 грн.

Прибуток (різниця між доходом та витратами) склав:

19 359 243,24 грн. - 17 655 916,25 грн. - 929 943,52 грн. = 773 383,47 грн.

Отже, твердження відповідача щодо того, що експортні операції завідомо збиткові та не направлені на отримання доходу є безпідставними.

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено свою позицію стосовно того, якою ж саме нормою податкового законодавства визначено зобов'язання платника податків включати до складу витрат сплачений ним податок на додану вартість при придбанні товару.

Так, відповідач посилається на пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, згідно якого, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Але спеціалізованими нормами, що визначають склад витрат, та сум, які не включаються до складу витрат є ст.ст. 138, 139 ПКУ.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.228. пункту 14.1. ст. 14 ПКУ, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Але не податку на додану вартість.

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Оскільки суми податку, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені всіма первинними документами на підставі здійснення господарських операцій з придбання товарів, в тому числі податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог закону, що, власне, і підтверджено в самому Акті перевірки, то висновки Акту перевірки є такими, що протирічать вимогам закону та порушують законні права та інтереси позивача.

Слід також зазначити, що податковими повідомленнями рішеннями, які є предметом розгляду по даній справі, відповідач збільшує суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» та зменшує розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Однак, якщо вважати, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникам у ціні товару, то і постачальники, виходить, неправомірно сплатили отриманий від позивача ПДВ до бюджету. Отже, разом зі збільшенням податкового зобов'язання позивача мають бути зменшені податкові зобов'язання його постачальників, інакше виникає подвійне оподаткування однієї і тієї ж операції податком на додану вартість.

Отже, твердження відповідача, викладені в Акті перевірки щодо неправомірного включення позивачем сум ПДВ сплачених у ціні товару до податкового кредиту є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач своїми рішеннями встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч.2 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, відповідачем в Акті перевірки не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому постачальниками. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Беручи до уваги все вищевикладене, обставини, викладені відповідачем в акті перевірки, є необгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000612203 від 05.03.2014р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" за платежем "податок на додану вартість" на суму 3 354 441,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000622203 від 05.03.2014р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 020 619,00 грн. за серпень 2013 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30.04.2014р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець