Ухвала суду № 38532650, 03.04.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19768/13-ц

Провадження № 4-с/161/9/14

У Х В А Л А

03 квітня 2014 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретарі Соколовій К.Ю.,

з участю скаржника ОСОБА_1,

держаних виконавців Покидюк О.М.,

Куліша В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою. В обґрунтування скарги посилається на те, що 29 березня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист у справі про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Волинського обласного управління 147 766,30 гривень заборгованості та по 798,83 гривень судових витрат. 12 жовтня 2010 року старшим державним виконавцем Першого Відділу ДВС Луцького МУЮ Манькутом Т.В. на підставі вказаного виконавчого листа відкрите виконавче провадження № 21915521, про що винесено відповідну постанову. В ході виконання вказаного виконавчого листа державними виконавцями вчинялися конкретні виконавчі дії, в тому числі і підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів та аукціону по реалізації майна, належного на праві власності боржнику ОСОБА_1 Так, державним виконавцем було подано дві заявки на реалізацію арештованого майна за підписом начальника Першого Відділу ДВС ЛМУЮ Харченка С.В., а саме на: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Арештоване майно, яке було виставлене державним виконавцем на реалізацію на прилюдні торги, було відповідно предметом іпотеки. Вважає, що державний виконавець, вчиняючи виконавчі дії по виконанню означеного вище виконавчого листа, допустив системні та істотні порушення вимог закону та прав ОСОБА_1 як боржника. А тому дії державного виконавця є неправомірними та незаконними.

Просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-6689 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 147 766 грн. 30 коп. заборгованості та по 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 83 коп. судових витрат, виданого 29 березня 2010 року Луцьким міськрайонним судом волинської області,

- щодо дій про звернення стягнення на предмет іпотеки (трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1), що належить на праві власності ОСОБА_1;

- щодо визначення вартості та початкової ціни по реалізації предмета іпотеки трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1, на прилюдних торгах;

- підготовчих дій щодо подання (внесення) заявки на реалізацію з метою проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1;

- бездіяльність щодо надіслання боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року (ВП №21915521) та звіту про оцінку майна.

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала з підстав в ній наведених та пояснила, що з 2010 року по червень 2013 року вона перебувала на заробітках в Росії. Постанову про відкриття виконавчого провадження вона особисто не отримувала, внаслідок чого була позбавлена можливості реалізувати свої законні права як на оскарження, так і на добровільне самостійне виконання рішення суду у встановлений строк. Просила скаргу задовольнити.

Заступник начальника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Покидюк О.М. в судовому засіданні скаргу не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 18-21). Просила відмовити в задоволенні скарги.

Державний виконавець Першого ВДВС Луцького міського управління юстиції Куліш В.А. в судовому засіданні також скаргу не визнав та підтримав доводи заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Покидюк О.М. Просив відмовити в задоволенні скарги

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали скарги та виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04 листопада 2000 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.

Відповідно до 383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом при розгляді справи встановлено, що 29 березня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ВАТ «Державний ощадний банк України» було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Волинського обласного управління 147 766,30 гривень заборгованості та 798,83 гривень судових витрат. Однак у відповідності до резолютивної частини ухваленого судом рішення було зазначено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Волинського обласного управління 147 766,30 гривень заборгованості та по 798,83 гривень судових витрат.

Також встановлено, що 12 жовтня 2010 року старшим державним виконавцем Першого Відділу ДВС Луцького МУЮ Манькутом Т.В. було відкрито виконавче провадження № 21915521 на виконання вищезазначеного виконавчого листа про стягнення лише з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Волинського обласного управління заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Однак жодним чином не вчинено будь-яких виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_4 про стягнення на користь ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Волинського обласного управління заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Також встановлено, що скаржником постанова про відкриття виконавчого провадження № 21915521 від 12 жовтня 2010 року особисто не отримувалася і це підтверджено особисто представником ДВС Покидюк О.М. Оскільки лише факт отримання повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення достовірно свідчить про отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження № 21915521 від 12 жовтня 2010 року.

Також судом встановлено, що 23 лютого 2011 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Манькутом Т.В. було проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1, а саме: квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом при розгляді справи встановлено, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, відповідно до умов якого, з метою виконання зобов'язання за кредитним договором № 3064 від 20 червня 2007 року, іпотекодержателю було передано предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 34-36).

Відповідно до ст 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. При цьому Банк вправі вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом пред'явлення відповідного позову в суд. Однак, в матеріалах виконавчого провадження відсутнє рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки таке рішення суду відсутнє, то були порушені права скаржника як власника майна і відновити порушені його права можливо лише шляхом визнання дій посадових осіб протиправними.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Також встановлено, і цього не заперечували представники суб'єкта оскарження, що суб'єкт оскарження не звертався до суду із заявою про заміну способу та порядку виконання рішення суду. Таким чином, дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки були вчинені не в межах виконання виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року суб'єктом оскарження була винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме для встановлення реальної ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють

господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Також судом встановлено, що постановою суб'єкта оскарження від 30 вересня 2011 року про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, суб'єктом оціночної діяльності було призначено ОСОБА_7 як суб'єкта господарювання.

Також встановлено, що в заявках державного виконавця зазначена початкова ціна, яка була визначена ним на підставі звіту про оцінку майна від 12 грудня 2012 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності «Волинська міжрегіональна біржа». Проте даний суб'єкт оціночної діяльності не призначався державним виконавцем. Таким чином, оцінка майна, здійснена суб'єктом оціночної діяльності «Волинська міжрегіональна біржа», є нікчемною, оскільки даний суб'єкт оціночної діяльності не був уповноважений її проводити. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги в цій частині.

Судом встановлено, що відповідно до звіту про оцінку вартості трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, вартість арештованого майна становить 245 800,00 гривень. При цьому заборгованість скаржника складає 147 766,30 гривень заборгованості, а тому протиправне рішення суб'єкта оскарження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є неспівмірним і порушує права скаржника як власника житла, оскільки право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Судом встановлено, і цього не заперечувалось сторонами, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо отримання безпосередньо ОСОБА_1 звіту про оцінку вартості трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1. Оскільки лише факт отримання повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення достовірно свідчить про отримання скаржником звіту про оцінку вартості трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1.

Також встановлено, що ОСОБА_1 з 02 квітня 2010 року по 04 березня 2011 року та з 25 грудня 2012 року по 16 серпня 2013 року працювала укладником-запаковником готової продукції в ТОВ «Фортуна», що за адресою: Російська Федерація, Новгородська область, м. Старая Русса (а.с. 55).

Також встановлено, і цього не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 перебуває зі своїм чоловіком ОСОБА_4 в неприязних стосунках. При цьому не приймаються до уваги твердження суб'єкта оскарження, що отримання безпосередньо ОСОБА_4 будь-яких матеріалів та документів направлених особисто ОСОБА_1 є належним повідомленням. Оскільки ці права скаржника і боржника у виконавчому провадженні тісно пов'язані з її особою і не можуть бути делеговані іншим особам. Таким чином, ОСОБА_1 була позбавлена права подати заперечення на звіт про оцінку майна. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судом при розгляді справи встановлено, що скаржником при зверненні до суду зі скаргою було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 гривень (а.с. 1, 10а). А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з Першого відділу ДВС Луцького МУЮ на користь скаржника понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі - 229,40 гривень.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Судом при розгляді справи встановлено, що ухвалою суду від 21 лютого 2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено повністю. Позов було забезпечено шляхом заборони Першому відділу ДВС Луцького МУЮ вчиняти дії щодо примусового виселення ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по-суті та винесення рішення.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що судом вирішено справу по-суті та винесено рішення. Оскільки суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, які застосовані ухвалою суду від 21 лютого 2014 року після набрання ухвалою законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 154, 212 - 215, 383, 386, 387, 388 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії та бездіяльність заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Покидюк Ольги Миколаївни з примусового виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 147 766 грн. 30 коп. заборгованості та по 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 83 коп. судових витрат, виданого 29 березня 2010 року Луцьким міськрайонним судом волинської області, щодо дій про звернення стягнення на предмет іпотеки (трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1), що належить на праві власності ОСОБА_1; щодо визначення початкової вартості ціни по реалізації предмета іпотеки трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1, на прилюдних торгах; підготовчих дій щодо подання (внесення) заявки на реалізацію з метою проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1; щодо не належного надіслання боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року (ВП №21915521) та звіту про оцінку майна - трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Покидюк Ольгу Миколаївну задовольнити вимоги ОСОБА_1 та надати їй наступні документи - постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2010 року (ВП №21915521) та звіту про оцінку майна - трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, з метою поновлення її законних прав чи свобод боржника у виконавчому провадженні.

Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції МФО 803014, код ЄДРПОУ 35041461 на користь ОСОБА_1 понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 229,40 гривень.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Уразі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Ковтуненко

Ухвалу складено в повному об'ємі

08 квітня 2014 року