Постанова № 38531636, 30.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2014 р. Справа№ 910/22136/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайленко А.Ю. - представник, дов. № 37 від 11.04.2014

від відповідача: Тетенко В.В. - представник, дов. № 18 від 15.10.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014

у справі № 910/22136/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав"

до Міністерства промислової політики України

про стягнення 58 700,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/22136/13 відкладено на 30.04.2014 та замінено відповідача - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном його правонаступником Міністерством промислової політики України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 910/22136/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 58 700,00 грн. заборгованості, 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті без зауважень роботи з виконання науково-технічної продукції згідно із договором № 44046/2 на загальну суму 1 900 000,00 грн.; відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав частково, в сумі 1841 300,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 58 700,00 грн.; доказів оплати відповідачем суми 58 700,00 грн., в тому числі, в установлені договором строки, суду не надано; всупереч ст.ст. 33, 34 ЦК України, відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від обов'язку оплати виконаних робіт по договору № 44046/2 від 07.11.2008 на спірну суму.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 910/22136/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 910/22136/13 незаконним та необґрунтованим, зазначає, що згідно із п. 2.2 договору № 44046/2 сторони передбачили, що оплата виконаних за договором робіт проводиться по мірі надходження коштів з Державного бюджету України, а у зв'язку з недофінансуванням з Державного бюджету України, у відповідача перед позивачем виник заявлений до стягнення розмір заборгованості; позивач, перед тим як звернутись до суду, повинен був ініціювати внесення змін до договору, в частині виключення наведеної в договорі умови - по мірі надходження, а за відсутності цього, скаржник не може погодитись із обраним позивачем способом захисту свого права, оскільки граничний строк, в межах якого повинно бути проведено повний розрахунок, у договорі сторони не передбачили; крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обмежився лише посиланням на норми Цивільного кодексу України, які визначають обов'язковість належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору, проте оцінку наведеній вище умові договору не надав.

На думку скаржника, задовольнивши позов, за умови відсутності бюджетних призначень відповідачу, передбачених для покриття витрат, зокрема, за договором, суд першої інстанції допустив порушення наведених норм матеріального права; похідним від даного порушення є порушення процесуального права, яке полягає у незалученні до справи третіх осіб, а саме: Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, вказує на те, що відповідно до договору № 44046/2 підставою для проведення розрахунку за договором є надходження коштів з Державного бюджету України, а відповідні кошти було передбачено у текстах законів України про Державний бюджет України на 2009р. - 2012р.; і з яких підстав скаржник не скористався зазначеними коштами, позивачу невідомо; відповідачем не наведено посилань на норми матеріального права, які обґрунтовують залучення до справи третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

14.04.2014 від Міністерства промислової політики України через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі № 910/22136/13, а саме відповідача - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном на Міністерство промислової політики України та про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Із копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА № 585590 вбачається, що Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном припинено 12.03.2014 за рішенням засновників.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про Міністерство промислової політики України" від 19.07.2013 № 389/2013 установлено, що Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, що реорганізується.

За приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації, у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 залучено до участі у справі № 910/22136/13 Міністерство промислової політики України як правонаступника Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном та замінено відповідача - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном його правонаступником Міністерством промислової політики України.

30.04.2014 від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 910/22136/13 у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України та Державну казначейську службу України.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора; якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши подане клопотання, враховуючи наведене скаржником обґрунтування та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для висновку, що рішення господарського суду у справі № 910/22136/13 може вплинути на права та обов'язки Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, отже, підстави, передбачені ст. 27 ГПК України, для задоволення клопотання скаржника відсутні, тому зазначене клопотання залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі, що складає 58 700,00 грн.; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Брацлав" та відповідачем укладено договір № 44046/2 на створення та передачу науково-технічної продукції, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором замовник, доручає, Відкрите акціонерне товариство "Брацлав", за договором виконавець, приймає на себе виконання ДКР "Створення фермського комбайну ємкістю 9 та 12 куб.м".

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Відкрите акціонерне товариство "Брацлав" ідентифікаційний код 05768237, реорганізоване у Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" ідентифікаційний код 05768237.

Згідно із п.п. 1.3, 1.4 договору № 44046/2 строк здачі робіт за договором: грудень 2009р.; зміст та терміни виконання етапів визначаються календарним планом, що складає невід'ємну частину цього договору.

У п.п. 2.1, 2.2 договору № 44046/2 сторони погодили, що за виконану науково-технічну продукцію, згідно з цим договором, відповідач перераховує позивачу відповідно до протоколу погодження договірної ціни 1 900 000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 400 000,00 грн. без ПДВ; оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт етапу, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3.3 договору № 44046/2 по завершенню робіт позивач пред'являє відповідачу акт здачі-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього: комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору; протоколу комісії з прийняття дослідних зразків нової техніки, виготовлених за договором; копії протоколу науково-технічної ради позивача з висновком про відповідність виконаної роботи технічному завданню.

Згідно із п. 2.1 додаткової угоди № 1 від 02.03.2009 до договору № 44046/2 від 07.11.2008, за виконану науково-технічну продукцію згідно з цією додатковою угодою, відповідач перераховує позивачу, відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009р., 1 500 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 22.07.2009 до договору № 44046/2 від 07.11.2008 сторони скоригувати терміни виконання етапу № 3 "Проведення попередніх випробовувань дослідних зразків, в т.ч. монтаж і наладка" та етапу № 4 "Коригування КД за результатами попередніх випробовувань" з липня 2009р. на серпень 2009р.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2009 до договору № 44046/2 сторони погодили викласти пункти 2.2 та 2.3 додаткової угоди № 1 від 02.03.2009 договору № 44046/2 від 07.11.2008 у наступній редакції: "2.2. Оплата проводиться поетапно за виконану роботу з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України; 2.3. Погашення виданого авансу здійснюється актом виконаних робіт за відповідний етап в термін, що не перевищує трьох місяців з дати його надання.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 44046/2 підтверджується наявними у матеріалах справи копією акту № 1 від 15.12.2008 здачі-приймання науково-технічної продукції до договору № 44046/2 від 07.11.2008 на суму 400 000,00 грн., копіями актів здачі-приймання науково-технічної продукції до додаткової угоди № 1 від 02.03.2009 до договору № 44046/2 на суму 772 900,00 грн.; з врахуванням додаткової угоди № 2 від 22.07.2009 до договору № 44046/2, а саме: № 2 від 27.08.2009 на суму 183 100,00 грн. без ПДВ, № 3 від 27.08.2009 на суму 21 200,00 грн. без ПДВ, № 4 від 18.09.2009 на суму 293 500,00 грн. без ПДВ, № 5 від 02.11.2009 на суму 115 600,00 грн. без ПДВ; копією акту № 6 від 22.12.2009 здачі-приймання науково-технічної продукції до додаткової угоди № 1 від 02.03.2009, з врахуванням додаткової угоди № 2 від 22.07.2009 до договору № 44046/2, з врахуванням додаткової угоди № 3 від 01.10.2009 на суму 113 700,00 грн. без ПДВ.

Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача, відповідачем частково сплачено позивачу грошові кошти за виконані останнім роботи згідно із зазначеними вище актами, а саме: 19.12.2008 у розмірі 400 000,00 грн., 23.06.2009 у розмірі 593 477,00 грн., 10.07.2009 у розмірі 15 000,00 грн., 20.08.2009 у розмірі 164 423,00 грн., 07.09.2009 у розмірі 204 300,00 грн., 30.09.2009 у розмірі 293 500,00 грн., 26.11.2009 у розмірі 55 000,00 грн. та 115 600,00 грн., усього на загальну суму у розмірі 1 841 300,00 грн.

Однак, як вказує позивач та не заперечується відповідачем, останній не оплатив у повному обсязі надані послуги, згідно із зазначеними вище актами, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 58 700,00 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Статтею 898 ЦК України встановлено, що замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, на вимоги позивача про погашення заборгованості, відповідач повідомляв про неможливість погашення кредиторської заборгованості через ненадання бюджетних коштів (копії листів № 10/2-1-1290 від 16.08.2012, № 10/1-1-11 від 05.03.2013 - а.с. 78-79).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем згідно із актами здачі-приймання науково-технічної продукції, а саме: № 1 від 15.12.2008, № 2 від 27.08.2009, № 3 від 27.08.2009, № 4 від 18.09.2009, № 5 від 02.11.2009, № 6 від 22.12.2009, доказів сплати позивачу заборгованості у розмірі 58 700,00 грн., відповідачем не надано.

Відповідачем матеріалами справи не доведено того, що суми коштів з Державного бюджету України, які надійшли до відповідача у період виконання відповідачем умов договору № 44046/2 (п. 2.2 договору № 44046/2 та п. 2.2 (22.2), в редакції додаткової угоди № 1 від 02.03.2019) перешкодили сплатити позивачу суму боргу в розмірі 58 700,00 грн.

Крім того, слід зазначити наступне.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання; враховуючи ст.ст. 96, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011); аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду").

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи згідно із договором № 44046/2 у розмірі 58 700,00 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Нормами законодавства не передбачені випадки повного або часткового звільнення відповідача від обов'язку здійснення розрахунків, зокрема, з позивачем за договором № 44046/2.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідачем не вказано, яким чином рішення у справі № 910/22136/13 вплине на права та обов'язки Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, що встановлено статтею 27 ГПК України підставами для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 910/22136/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/22136/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха