Рішення № 38531512, 15.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/110 15.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»

До Публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна»

Третя особа Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

про стягнення 70 607, 15 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача Шуневич Д.Ю. - за дов., Горбач І.В. - за дов.

від відповідача не з'явились

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суд з позовом про стягнення з відповідача 70 607, 15 грн. суми страхового відшкодування.

26.05.2009р. за вих. № 1199/02-02, Позивач керуючись ст. 22 ГПК України, надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна» (Відповідача) на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 45 362, 15 грн., оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у третій особі по справі, яка визнала ДТП страховою подією, сплативши Позивачу страхове відшкодування на загальну суму 25 245, 00 грн. з вирахуванням франшизи - 255, 00 грн.,

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 45 362, 15 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою суду від 13.05.2010 р. провадження у справі №4/110 було зупинено до вирішення пов'язаною з нею цивільної справи №2-3292/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна» про визнання недійсним договору страхування №206.0003216.01 від 23.01.2008р.

03.12.2012р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №4/110 відпали. На підтвердження вказаних обставин позивачем надана Ухвала Святошинського районного суду м. Києва про залишення без розгляду позовної заяви ПАТ «Сан ІнБев Україна» до ЗАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суду поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З огляду на викладені обставини, провадження по справі №4/110 підлягало поновленню.

За таких обставин, розгляд справи №4/110 було призначено Господарським судом міста Києва на 04.03.2014р.

25.03.2014р. у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про процесуальне правонаступництво відповідача, а саме - замінити Відкрите акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна» на Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна» та письмовий відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник Позивача 25.03.2014р. також подав клопотання про допущення процесуального правонаступництва позивача, а саме - замінити Закрите акціонерне товариство «СК «Альфа Страхування» на Приватне акціонерне товариство «СК «Альфа Страхування».

Керуючись ст. 25 ГПК України, Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання позивача та відповідача та допустив процесуальне правонаступництво у справі, зважаючи на обґрунтованість таких клопотань.

Третя особа у судові засідання не з'являлась, представників не направляла, про поважні причини неявки суд не повідомила. Водночас, ухвали суду від 10.02.2014р. та від 04.03.2014р. направлені на адресу третьої особи.

Дані ухвали суду від 10.02.2014р. та від 04.03.2014р. були повернуті суду поштою з зазначенням: „ інші причини, що не дали змогу виконати " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 10.02.2014р., 04.03.2014р. з зазначенням: „ інші причини, що не дали змогу виконати " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2008 року у м. Києві на вул. Депутатській трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів Ssang Young Actyon, державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 (власник - ОСОБА_5) та транспортного засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 (власник - ПАТ «САН ІнБев Україна»).

Відповідно до довідки № 10/2579 від 21.05.2008 року головного управління МВС України в м. Києві ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 пункту 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., внаслідок чого матеріали ДТП було направлено до Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2008 року за справою № 3-15669/08 було встановлено вину ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

За заявою Позивача було проведено експертне дослідження вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Ssang Young Actyon, державний реєстраційний № НОМЕР_1. Згідно Звіту про оцінку майна № 125 від 20 червня 2008 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ssang Young Actyon, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 78 358, 62грн.

23.01.2008р. між ОСОБА_5 та Позивачем (попереднє найменування - ЗАТ «УСК «ВЕСТА») був укладений Договір страхування № 206.0003216.01.01., предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобам Ssang Young Actyon, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за Договором страхування виступав ЗАТ «Альфа Банк» (надалі - Вигодонабувач).

21.07.2008р. Позивач, на підставі Заяви про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування від 12.05.2008 р.; Страхового акту № 0571.206.08.02.01 від 04.07.2008 р.; Рахунку - фактури №9304 від 11 червня 2008 року; Заказу-наряду №5941 від 18.06.2008р.; Квитанції № 246 від 20.05.2008 року, керуючись листом Вигодонабувача №22148-36-71464 від 21.07.2008 p., здійснив виплату страхового відшкодування на загальну суму 70 607, 15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5034 від 21 липня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За твердженням Позивача, оскільки ОСОБА_6 під час скоєння вищезгаданого адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП та механічних пошкоджень Застрахованого автомобіля, знаходився в трудових відносинах із ПАТ "САН ІнБев Україна", то саме ПАТ "САН ІнБев Україна" зобов'язане відшкодувати шкоду в порядку регресу Позивачу.

Однак, Відповідач відмовився добровільно сплачувати регресне відшкодування Позивачу.

Свою відмову Відповідач обґрунтував доводами наведеними у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинену шкоду.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 до Позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_5 має до особи відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2008р., ДТП сталася внаслідок здійснення водієм ОСОБА_6 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП., гр. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні вищезгаданого правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки ОСОБА_6 під час скоєння вищезгаданого адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП та механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, то саме останній зобов'язаний, в порядку регресу, відшкодувати Позивачу шкоду в сумі 45 362, 15 грн., яку зазнав Позивач.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на підставі договору (полісу) УБG №0020668,

Згідно даного полісу, Ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500, 00 грн. на одного потерпілого, франшиза складає 255, 00 грн.

Суду доведено, що Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яка визнала ДТП страховою подією, сплатило Позивачу страхове відшкодування на загальну суму 25 245,00грн. з врахуванням франшизи - 255,00грн.

Позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 45 362, 15 грн.

Згідно приписів статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином встановлений статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України перехід права вимоги, та його обмеження фактичними витратами визначає лише те, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка її завдала, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно постанови пленуму Верховного суду України №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 45 362, 15 грн., тобто уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 45 362, 15 грн. суми страхового відшкодування.

З твердженнями Відповідача, що ЗАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ»

взагалі не було стороною Договору страхування №206.0003216.01.01 від 23.01.2008 року, а відтак, не мало правових підстав сплачувати передбачене ним відшкодування на користь

ОСОБА_5, суд не погоджується, так як разом із позовною заявою було подано завірену копію статуту Позивача. В даному документі міститься посилання на те, що попередня назва ЗАТ «СК «АЛЬФА. СТРАХУВАННЯ» - ЗАТ «УСК «ВЕСТА».

Щодо посилання Відповідача на те, що страховий акт від 04.07.2008 року не може оцінюватися в якості доказу, який підтверджує викладені в позові обставини, оскільки не містить підписів всіх членів комісії, суд зазначає наступне.

Страховий акт є внутрішнім документом страховика, а факт страхової виплати підтверджується лише доказами щодо перерахування коштів чи видачі їх страхувальнику в касі. Разом із позовною заявою від 12.01.2009 року суду було надано доказ перерахування коштів - оригінал платіжного доручення №5034 від 21.07.2008 року.

Крім цього, суд погоджується з твердженням Позивача, що вимог щодо кількості підписантів страхового акта ні в договорі страхування, ні в правилах добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), що діяли на момент укладання договору страхування, немає.

Щодо тверджень Відповідача про відсутність у позивача ліцензії на укладання договорів страхування, суд зазначає, що ЗАТ «УСК «ВЕСТА мало ліцензію серії АВ №330989, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Отже, ЗАТ «УСК «ВЕСТА» мало право укладати договір страхування №206.0003216.01.01 від 23.01.2008 року.

Твердження Відповідача, що оцінювач ОСОБА_8 не мав права

оцінювати матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу, оскільки у Свідоцтві НОМЕР_3 від 16.08.2002 року про реєстрацію ОСОБА_8 в Державному реєстрі оцінювачів зазначено: за напрямом « 1.3. Оцінка атотранспотрних засобів», не приймається судом, оскільки атотоварознавча експертиза проводилася відповідно до вимог, зокрема, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Згідно із cт. З Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів.

В розділі II Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначаються бази оцінки колісних транспортних засобів.

Однією із баз оцінки, що визначені в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є вартість матеріального збитку (реальні збитки).

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Також суд зазначає, що саме Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів в розділі VIII визначає порядок визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ.

Як вбачається із матеріалів судової справи автотоварознавча експертиза виконана правильно та згідно із вимогами законодавства України.

Отже, відповідно до вказаного вище, в діях оцінювача ОСОБА_8 немає ніяких порушень, експертиза виконана в межах повноважень наданих йому Свідоцтвом НОМЕР_3 від 16.08.2002 року та вимог чинного на той момент законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги щодо стягнення суми страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по судовому збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 87; 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В; Код: 30965655) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; Код: 30968986) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 45 362 (сорок п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 15 коп., державне мито в розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 13 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко